Іранська ядерна програма та безпекова модель для України. Як перемовини США з Іраном напружили Ізраїль

Одразу кілька джерел повідомили про те, що Сполучені Штати й Іран досягли попередніх домовленостей про пом’якшення санкцій в обмін на зменшення ентузіазму Тегерану щодо збагачення урану. Ця інформація спричинила вельми жваву дискусію як у медіа, так і між США та їх союзниками.

Зокрема, видання з лондонською пропискою — Middle East Eye, яке пов’язують з Катаром, з посиланням на два джерела (одне з них – іранський чиновник), поінформовані про хід перемовин, повідомило, що під час чергового раунду, який відбувся на території США, голова іранської делегації – Амір Саїд Іравані, якого нещодавно було призначено постпредом Ірану в ООН, і спеціальний представник США по Ірану Роберт Маллі узгодили основні моменти цієї "тимчасової угоди, яку буде передано їх керівництву" для розгляду.

Про повернення США до ядерної угоди (JCPOA), з якої країну у 2018 р. вивів тодішній президент Дональд Трамп, начебто наразі не йдеться. Джерела Middle East Eye стверджують, що цього Штати не бажають поки що.

Однак співрозмовники видання повідомили: попередньо, Іран має зобов’язатися припинити процеси збагачення урану до 60% і продовжити співпрацю з МАГАТЕ в плані моніторингу і контролю над його ядерної програмою.

Сполучені Штати натомість буцімто дозволять Ірану доступ до його активів, заморожених на рахунках, зокрема, в Південній Кореї, Іраку і МВФ за умови використання їх для придбання ліків та продуктів харчування; а також експортувати близько 1 млн барелів нафти на добу. До речі, на тлі цих повідомлень ціни на нафту помітно знизилися: нафта бренду WTI 8 червня подешевшала з близько $73,24 за барель станом на 6 ранку до $63,13 (дванадцята дня).

Middle East Eye також повідомило, що емірат Катар, з яким пов’язують це видання, теж приєднався до перемовин в якості посередника у питаннях банківських транзакцій.

Вашингтон заперечує, Тегеран – не дуже

Вашингтон одразу спростував повідомлення "британо-катарського" ЗМІ. Речник Ради нацбезпеки Білого дому назвав матеріал "неправдивим" і заперечив ухвалення будь-яких проміжних угод.

Проте агенція Reuters, яка наводить слова представника адміністрації Джо Байдена, також з посиланням на двох іранських посадовців пише, що прогресу було досягнуто, однак без угоди: "обмінялися пропозиціями та повідомленнями", які ще треба обговорити.

Заперечує фактичну відмову від ядерної зброї і офіційний Тегеран – через аятолу Алі Хаменеї. Втім він, хоч і стверджує, що "розмови про ядерну зброю Тегерана – це брехня", водночас також припускає досягнення угоди із Заходом за умови збереження контролю над ядерною інфраструктурою. І, так, він підтримав продовження співпрацю з МАГАТЕ.

До речі про МАГАТЕ. Ще минулого року президент Ірану Ебрагім Раїсі висував умову: ця структура ООН має закрити розслідування щодо часточок збагаченого урану (одна з них із рівнем збагачення майже 84%) задля відновлення ядерної угоди.

А вже наприкінці травня агенція Associated Press, посилаючись на внутрішні звіти МАГАТЕ, яка теж висловили сумніви щодо матеріалу Middle East Eye, повідомила про припинення розслідування інспекторів за двома справами. Зокрема, на об’єкті у Марівані, який пов’язують безпосередньо з секретною ядерною програмою Ірану.

Окрім того, варто згадати про те, що за декілька днів до повідомлення AP Іран звільнив гуманітарного працівника з Бельгії Олівьє Вандекастееле і обміняв на іранського дипломата Ассадоллу Ассаді, якого звинуватили у підготовці теракту на мітингу іранської опозиції у передмісті Парижу.

Ізраїль готовий до удару

Тож, попри заперечення, певні процеси пошуку якщо не діалогу, то, принаймні, точок дотоку все ж відбуваються. І це не послабило напругу у відносинах між США та Ізраїлем.

Тим більше, що про перемовини Вашингтону з Тегераном Ізраїль знав ще до публікації Middle East Eye.

Так, 7 червня видання Haaretz також писало про прогрес в американо-іранських перемовинах з імовірністю "досягнення угоди протягом декількох тижнів" — зупинка збагачення урану до високого рівня в обмін на розмороження, як пише ЗМІ, близько $20 млрд.

Позиція Єрусалима в цьому питанні така: тимчасові угоди не гарантують відмову Ірану від створення ядерної зброї, на що, за даними американської розвідки, піде десь два роки. Ізраїль також завважує, що розблоковані кошти режим аятол може використати для своєї ворожої проксі-діяльності проти сусідів, а насамперед проти Ізраїлю.

Саме тому Ізраїль виступає категорично проти будь-яких спроб Вашингтону домовитися із Іраном, і, схоже, що попереджає Штати про готовність до рішучих дій. Зокрема видання Israel Hayom з посиланням на ізраїльського високопосадовця пише 11 червня, що в разі збагачення Іраном урану до 90% (процес потребує приблизно 12 днів) Ізраїль "завдасть удару". 90% для Єрусалима є червоною лінією, про що прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу говорив під час нещодавніх візитів до Європи.

Зрозуміло, що діалог між Штатами та Ізраїлем дещо ускладнився. Держсекретар Ентоні Блінкен, за повідомленням ЗМІ, навіть скасував 1 червня візит до Ізраїлю, що мав відбутися минулого тижня.

Проте Вашингтону все одно треба також віднайти аргументи для свого найближчого союзника. І Держдеп знайшов все ж альтернативний спосіб заспокоїти Ізраїль – 5 червня Блінкен взяв участь у заході, організованому Американсько-ізраїльським комітетом зі зв'язків з громадськістю (AIPAC), під час якого запевнив Єрусалим в тому, що, по-перше, Білий дім "розглядає всі варіанти, щоб гарантувати, що Іран не отримає ядерну зброю"; по-друге, зобов’язання США захищати Ізраїль є "непохитним"; по-третє, Іран "експортує свою агресію по всьому регіону й навіть за його межами", зокрема в Україні через постачання зброї Росії.

Заспокоїти Єрусалим

В поточних умовах, якщо Вашингтон та Тегеран дійсно наблизилися до ухвалення тимчасової угоди, Ізраїль потребуватиме чогось більшого за запевнення. Чогось конкретнішого – на кшталт додаткових гарантій безпеки.

І тут варто пригадати, що ще у березні минулого року інформагенція Bloomberg писала про тиск на США з боку Ізраїлю й ОАЕ щодо отримання додаткових гарантій безпеки через можливе збільшення нафтових доходів Ірану, які він може спрямувати на шкоду своїм візаві. Єрусалим та Абу-Дабі в координації один з одним начебто піднімали питання зміцнення ПРО та обміну розвідданими.

А вже в середині липня Байден і тодішній ізраїльський прем’єр Яїр Лапід ухвалили спільну декларацію про неприпустимість отримання Іраном ядерної зброї і про продовження надання Штатами військової допомоги Ізраїлю. І в принципі, не можна констатувати, що Вашингтон відходить від своєї обіцянки не дозволити Тегерану володіти ЯЗ, бо прагне владнати питання перемовинами і угодами. Але й сумніви Ізраїлю у надійності іранського режиму теж не безпідставні. Тому Штати і намагаються заспокоїти союзника. Наприклад, на тлі повідомлень про підготовку вищезгаданої тимчасової угоди, у травні вже поточного року, видання Axios, посилаючись на трьох посадовців в США та Ізраїлі, повідомило, що адміністрація Байдена запропонувала Єрусалиму спільне військове планування щодо ймовірної агресії з боку Ірану.

Йдеться, писало видання, не про спільні дії, спрямовані на знищення ядерної програми Тегерану, а про координацію та пошук "шляхів найкращого вирішення різних сценаріїв", що можуть виникнути внаслідок дій Ірану в регіоні. Втім Ізраїль, як повідомляється, хоч пропозицію і не відкинув, але поставився скептично і запросив більше конкретики щодо цього "спільного військового планування".

Надана вона була, або ж ні – не повідомлялося. Проте, вочевидь, Вашингтон та Єрусалим продовжать дискусію про посилення співпраці на додачу до вже існуючої.

Ізраїльська модель для України

І, власне, для нас цей трек цікавий не тільки через те, що йдеться про ймовірну зміну геополітичної конфігурації на Близькому Сході, де ми вже спостерігали як зближення Саудівської Аравії з Ізраїлем, так і кроки до стабілізації відносин між Ер-Ріядом і Тегераном. До того ж гіпотетично, якщо всі троє – США, Ізраїль та Іран досягнуть більш конкретних домовленостей, які б всіх влаштували, то є сенс очікувати і послаблення військової співпраці між Іраном та Росією – в обмін на мільярди доларів, що можуть бути розблоковані.

Однак є ще один момент, який маємо у схожості протистояння між Іраном та Ізраїлем з нашою ситуацією. Тегеран прагне знищення Ізраїльської держави і неодноразово декларував незмінність цього курсу. Аналогічно, Москва прагне знищити Україну. Обидві країни — Ізраїль та Україна — запекло чинять опір агресорам. І обох підтримують союзники, а найбільше – Сполучені Штати.

Відмінність в тому, що союз США та Ізраїлю функціонує з 60-х рр. і його оформлено у вигляді багатьох двосторонніх угод, а також у визнанні Ізраїлю головним союзником США поза НАТО (з 1987 р.).

Україна також прямує до посилення відносин з Північноатлантичною спільнотою і, зокрема, до отримання надійних гарантій безпеки в якості проміжного етапу на шляху до членства в НАТО. Це питання – гарантій Україні від союзників – зараз активно обговорюється разом з отриманням на саміті Альянсу у Вільнюсі в липні підтвердження того, що ми приєднаємось до НАТО у перспективі.

Варіант гарантій для Ізраїлю як взірець безпекових зобов'язань перед Україною обговорюється як цілком робочий варіант для Заходу. Ізраїль не є членом НАТО, і США не мають зобов’язання особисто вставати на захист союзника. Крім того, Україна не може похвалитись настільки впливовою та вмотивованою діаспорою в Америці.

Однак Вашингтон ще з Шестиденної війни послідовно посилює допомогу і підтримку Ізраїлю. До нового вторгнення Росії до України у 2022 р. саме він був найбільшим отримувачем військової допомоги від США – допомоги на $150 млрд було ним отримано загалом.

Допомога – її обсяг та напрямки – прописані у десятирічних угодах. І якщо в угоді від 1999 р. США зобов’язалися щорічно надавати її, щонайменше, на $2,67 млрд, то вже у 2009 р. сума збільшилися до $3 млрд, а ще за 10 років – до $3,8 млрд щорічно.

Військова допомога Ізраїлю від США з 1967 р. поступово зростала. Спочатку ізраїльтяни отримали винищувачі F-4 Phantom II, потім були F-16 (до речі авіапарк саме цих літаків в Ізраїлі є другим найбільшим у світі після Штатів); також Ізраїль став першою близькосхідною країною, яка отримала новітні винищувачі F-35, учасником програми розробки яких він був.

Та авіація – це лише частина військової співпраці двох країн. Вони спільно розробляють зброю та проводять відповідні дослідження. Зокрема, США вкладали чимало коштів у розробку танку Merkava і винищувача IAI Lavi. Разом працювали і працюють над системами ППО "Залізний купол" і "Праща Давида", ракетами для ПРО Hetz ("Стріла").

Окрім того, на території Ізраїлю розташовано бази США, в тому числі РЛС AN/TPY-2, і шість військових складів, відомих як War Reserve Stockpile Ammunition-Israel, або ж WRSA-I (військова техніка, боєприпаси, розумні бомби, ракети, польовий шпиталь – разом на суму до $1,8 млрд); порт у Хайфі – є головним місцем базування 6-го флоту США у Східному Середземномор’ї.

Тобто хоч у випадку нападу Ізраїль буде захищатися самостійно, однак для того, щоб захист був максимально ефективним, США зробили дуже багато – від спільних маневрів і постачання зброї до фінансування провідних оборонних проектів і створення запасів найпотрібніших озброєнь та устаткування.

Примітно, що за даними The Wall Street Journal, союзники розглядають надання нам подібних гарантій безпеки вже після саміту НАТО у Вільнюсі. Тобто, цілком вірогідно, йтиметься про гарантовану і стабільну закупівлю озброєнь, підтримку українського ВПК, посилений обмін розвідданими, створення на території нашої держави підприємств провідних оборонних компаній (які вже декларують в цьому зацікавленість), та багато іншого. Але це, зазначимо, наразі робиться й без якихось дипломатичних угод.

Відмінність ж радше полягатиме в тому, що США не доведеться самотужки забезпечувати функціонування пакету гарантій, який ймовірно міститиме і превентивні заходи, і постійні. Окрім Штатів в нас є інші партнери, здебільшого з НАТО, які також зацікавлені в посиленні обороноспроможності України, і в наданні серйозних гарантій безпеки теж, які б унеможливили б новий напад Росії, або принаймні максимально знизили б ризики та завдану шкоду. Однак цеі кроки навряд чи можна вважати повноцінною заміною вступу до НАТО. Втім, якщо зближення позицій США з Іраном "заради загального миру" таки матиме місце наперекір інтересам Ізраїлю, це буде вже інша історія — історія Будапешсткього меморандуму для Ізраїлю.