З Росії зі "схемою". Москва готує м'який переворот у Вірменії

З часів початку повномасштабної війни проти України обивателі та ті, хто постатусніший, уважно стежать за засіданнями Ради безпеки Росії. Особняком стоїть, звичайно, групове радбезівське визнання "ЛДНР", що відбулося 21 лютого.

З того часу мільйони людей у всьому світі відстежують перипетії найбільшої війни на європейському субконтиненті з часів Другої світової. У фокусі загальної уваги – Україна, яка прикувала погляди всього світу.

Але на Раді безпеки від 3 серпня кремлівські старці займалися не Україною. Вони вирішували, як прикувати до себе Нагірний Карабах. Трансляцію засідання по телебаченню не показували: обійшлося без помпи, заздалегідь записаних відео і тепер уже точно ніхто не бачив, як мямлить перед Путіним Наришкін.

Але привід позасідати, безперечно, був вагомим. У Карабаху активізувалися бойові дії. Це азербайджанські війська надихнулися неуспіхами російської армії в Україні, а заразом і зниженням активності путінських "миротворців" на Кавказі.

Ні, про те, щоб назад наздогнати військовий контингент у Карабах, не йдеться: Путіну кривавий Opus Magnum в Україні важливіший буде.

Але й терпіти таке приниження теж не у традиції жителів пітерської підворотні. Наприклад, в Азербайджані Кремль звинувачують у порушенні домовленостей щодо забезпечення виведення з регіону вірменських військовослужбовців. Ну то гаразд – згубний вплив Ердогана. Але який же Пашинян! Здавалося б, соратник по ОДКБ, який ще в січні як фронтмен оголошував про введення переважно російських військ організації до Казахстану, раптом натякнув, що "миротворцям" настав час на вихід. Раз, власне, миру забезпечити не можуть.

Відмова від паспорта вже формально не російського олігарха з вірменським корінням – наочне втілення рішень, прийнятих на тому самому початку серпня.

Рубен Варданян відомий як колишній власник інвестиційної компанії "Трійка Діалог", засновник бізнес-школи "Сколково". У 2021 році журнал Forbes вперше оцінив статки бізнесмена в мільярд доларів і поставив того на 116-й рядок у списку 200 найбагатших людей Росії.

У березні 2019 року міжнародний журналістський Проєкт з розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) опублікував розслідування про систему офшорних компаній "Трійки Діалог", через які таємно переказувалися гроші найвпливовішим людям у Росії. Серед них, зокрема, друг Володимира Путіна Сергій Ролдугін — той самий "найбагатший віолончеліст у світі" і фігурант Panama Papers. У 2006-2013 роках за рахунками цих компаній пройшло понад 4,5 мільярда доларів.

Після виходу розслідування у Європарламенті закликали запровадити проти Рубена Варданяна санкції.

Як бачимо, Варданян, один із найбагатших людей Росії, ідеально підходить під визначення "гаманець Путіна". Своє становище, як і статус фігуранта журналістських розслідувань про корупцію, нажив у 90-х на сумнівних брокерських схемах. Далі була допомога оточенню Самого у виведенні коштів в офшори. Плоть від плоті путінської "еліти", сумнівів у лояльності немає.

З нагоди прибуття до Арцаху-Карабаху Варданян записав пафосне відео, запевнив, що в ці місця його притягнуло коріння, яке нерозривно пов'язує вже не російського товстосума з Вірменією. У зверненні до нації російською мовою (вірменські субтитри все-таки додали) бізнесмен поскаржився на те, що жителі Нагірного Карабаху почуваються покинутими та нікому не потрібними. Декламуючи ці слова, Варданян вжився в образ морального камертону і закликав повертатися в Нагірний Карабах вірмен усього світу, віщуючи про їхню відповідальність перед арцахцями. Ну, і запевнив, що свої російські активи передав в управління партнерам у сімейний фонд, а рішення про переїзд та відмову від громадянства було підтримане, знову ж таки, сім'єю.

Останній пункт, звісно, вторинний. За нього рішення виїхати прийняли кремлівські покровителі. Прем'єр у Єревані тест на лояльність провалив. На серпневій сходці ухвалили: Пашиняна прибрати, Карабах утримати, Вірменію – знову прив'язати.

Інструментарій до непристойності простий. У Москві вирішили велосипедів не винаходити. На поки що главу вірменського уряду поллється ще більше критики. Чи діставалося за поразку у війні за Карабах? Зараз додадуть.

Не парламентськими методами повалено – так вуличними протестами, на хвилі яких Нікол Пашинян на своїй посаді і опинився. То чому б не повалити самого Пашиняна? Ресурсів у Росії, звичайно, дедалі менше, але й особисто за Варданяном гроші водяться. Ось і віддасть борг другій Батьківщині, яка його збагатила. Москва ж допоможе різного роду кураторством та пропагандою.

Ким замінити? Саме для цього повернули Варданяна на історичну Батьківщину. За прикладами далеко не треба ходити. У сусідній країні є Бідзіна (він же Борис) Іванішвілі, який щоразу втілює свою "Грузинську мрію". У країні, яка під чуйним керівництвом його партії, не засуджує війну в Україні. Хоча Грузія і сама відчула на собі всю красу російської агресії. Але соратники Іванішвілі мовчать. Отже, кадр перевірений і довірив свою лояльність.

Для початку Варданян, за прикладом вищезгаданого Іванішвілі, відмовився від російського громадянства. Та й навіщо самому олігарху вірменського походження потрібен паспорт, цінність якого знижується з кожним новим військовим злочином російської армії в Україні? А Захід їх бачить, щоразу погіршуючи і без того проблемну візову дійсність мешканців Неосяжної. Якщо вже й на найвищому рівні кремлівської пропаганди старанно просувається наратив про те, що "росіяни – це нові євреї", то навіщо росіянином бути вірменові?

Далі була, власне, поява в вірменському інформаційному просторі та відеозвернення, записане не десь, а в Карабаху, міркування про належність якого для жителів Вірменії носять категорично чутливий характер – такі собі національні скрєпи.

І якщо раніше Пашиняну діставалося за програш азербайджанцям стихійно, то тепер прем'єра послідовно таранитиме Кремль та його впливовий посланець. Якому ніщо не завадить здобути паспорт уже вірменського зразка.

Лише цього року країною прокотилася ціла хвиля антиурядових протестів. Спочатку протестували проти "капітулянта" Пашиняна, потім проти жорсткого придушення протестів поліцією. Приводом для невдоволення вулиці став приїзд до Вірменії "партнера" з ОДКБ Сергія Лаврова.

І нікуди не поділися проблеми соціально-економічного характеру, а з ослабленням підточуваної санкціями і великою війною дуже важливою для Вірменії Росії такі тільки посилюватимуться.

Відправкою Варданяна в Карабах-Арцах Кремль, втім, задекларував, що цей регіон він точно тримає в чіпких лапах: незалежно від того, при владі бунтар Пашинян чи ні. Крім того, Кремль відправив привіти і до Баку з Анкарою: Алієву, а разом із ним та Ердогану передають сигнали, що відмовлятися від присутності в регіоні Москва не має наміру. Свого роду асиметрична відповідь "байрактарам".

А сам Нагірний Карабах і надалі залишатиметься таким собі Придністров'ям або ж "ЛДНР" (тут уточнення — до початку операції з "захисту республік").

Як бачимо, у Кремлі за довгі роки спроб утримання різних регіонів у зоні впливу нові трюки вивчити не спромоглися. Там діють по старовинних лекалах, раз-по-раз повторюючи все ті ж нехитрі чекістські прийоми. Але коли щось йде не так – пускаються у вир великої війни, яка лише послаблює саму Росію. Не виключено, що вимушений переїзд самому Варданяну піде лише на користь.