Все в сім'ю? Кому і навіщо потрібна Іванка Трамп на чолі Світового банку
Обговорення перспектив 37-річної Іванки (Яэли) Марі Трамп зайняти пост голови Всесвітнього банку, спровоковане публікацією в Financial Times, викликало хвилю обурення у профільному експертному співтоваристві. В даному випадку маються на увазі міжнародні фінансисти-технократи. Подібна реакція була цілком очікуваною, разом з тим передусім за традицією, якщо МВФ очолюють європейці, то Світовий банк — американці.
Президент СБ Джим Ен Кім теж американець, нехай і уродженець Сеула, чиє дитинство при цьому пройшло в Маскатине, штат Айова. Доктор Кім, а він в першу чергу лікар, також став першим американцем азіатського походження, який очолив університет з числа престижної Ліги Плюща (Дартмут-коледж в штаті Нью-Гемпшир). Однак він несподівано вирішив залишити посаду 1 лютого 2019-го замість 2022 р., коли офіційно закінчується його каденція. 59-річний Кім був переобраний на другий п'ятирічний термін в 2017-м У Світовому банку повідомили, що Кім буде працювати в компанії, яка займається збільшенням інвестицій в інфраструктурні проекти в країнах, що розвиваються. Зазначається, що з 1 лютого виконувати обов'язки президента буде Крісталіна Георгієва, діючий головний виконавчий директор Всесвітнього банку.
Слід нагадати, що Джим Ен Кім був призначений при президентові Бараку Обамі і, схоже, залишався останнім великим американським чиновником з глобальним впливом, який досидів, по суті, до 2019 р. Важко уявити собі, щоб його пріоритети в якості керівника Світового банку в чомусь збігалися з діючою адміністрацією у Вашингтоні. Що ж стосується переобрання Кіма в 2017 р., то можна припустити, що на цей епізод вплинув залишив свою посаду в квітні минулого року директор національної економічної ради при президенті США Гері Кон, колишній менеджер Goldman Sachs.
Про політику Світового банку часто сперечаються і люто, хоч і не так, як про роль МВФ у світовій економіці і долю вічно розвиваються країн. Але цілком очевидно, що рано чи пізно відверто антиглобалістських коса Трампа дійшла б і до цього міжнародного інституту. Тим більше що у світлі свіжих викриттів та роль, яку відіграє Світовий банк у підтримці стійкості демократичних країн світу, в тому числі України, не могла б порадувати Кремль. Втім, необхідно уточнити: несправедливо було б підозрювати президента Дональда Трампа і його найближче оточення в настільки витончених політичних комбінаціях.
Не можна остаточно відкидати і думка про деяку медійної провокації — незважаючи на всі етичні кодекси, питання автентичності "джерел" в американській і західної в цілому пресі сьогодні дуже загострений. Тим не менше, якщо вірити Financial Times, саме кандидатуру Іванки Трамп в Білому домі розглядають як можливого нового керівника Світового банку. За даними видання, крім Трампа, адміністрація президента також розглядає як кандидата на цей пост колишнього постійного представника США при ООН Ніккі Хейлі і директора (багатостраждального при Трампа) Агентства США з міжнародного розвитку Марка Гріна.
Передбачається, що разом з ними на цю посаду претендує заступник міністра фінансів США з міжнародних справ Девід Мэлпас, повідомило раніше інтернет-видання The Daily Caller. Крім того, американцям нібито можуть скласти конкуренцію економіст з Нігерії Оконьо-Ивевале, колишній президент Африканського банку розвитку Дональд Каберука з Руанди та індонезійський міністр фінансів Срі Мульяні Індраваті. Але, загалом-то, як було сказано, президентів Світового банку призначають з американців і де-факто робить це лідер США особисто.
Що ж, варіант з провокацією, яка може бути елементом "корректирующе-добивающих" ударів по згасаючий чинності бюджетного кризи вогнів Білого дому Трампа, абсолютно виключати не можна. Хоча до 1 квітня ще дуже далеко, і жартувати (нехай навіть дотепно і в повній відповідності з контекстом) в діловій пресі подібним чином не прийнято. Незважаючи на всі розлючення, що ті чи інші заяви, кроки і рішення президента Трампа викликають в самих різних середовищах. Зрештою, як всім нещодавно вдалося переконатися, поведінку ринків залежить не від волі нинішнього господаря Білого дому, а від думки як раз ділової преси про те, до чого веде та чи інша політика. Тому давайте уявимо, що Іванка Трамп і справді розглядається в якості перспективного керівника Світового банку.
Враховуючи, що, на відміну від України та інших країн Європи, а також Канади, Сполучені Штати виявилися абсолютно беззахисними, із законодавчої точки зору, перед непотизмом та іншими проявами самої запеклою корупції (досить згадати про гучне звільнення відповідального за етику в адміністрації чиновника), то в такому призначенні немає нічого неможливого.
Інша справа, що, як ми пам'ятаємо, інша зі згадуваних кандидатур, Ніккі Хейлі, як раз звільнялася з дипломатичної служби під приводом необхідності поповнити сімейний бюджет. Очевидно, що посада міжнародного бюрократа, в яку вбудована маса обмежень (не кажучи вже про нову залежно від американської адміністрації), зовсім не та, де можна було б вирішити цю проблему.
Інші американські кандидати — з тих, кого ідеологічне оточення чинного президента США відверто не любить. Звідси, якщо припустити, що метою нового глави Світового банку може бути його ліквідація як "проедающего гроші американських платників податків", то чому б і не Іванка? Зокрема, раніше їй вдалося закрити свій бренд одягу заради (як би) переходу на роботу в Білий дім. Крім того, незважаючи на скандал з діловим листуванням за межами офіційного захищеного електронного адреси, підозріло нагадує претензії її батька-президента до Хілларі Клінтон, абсолютно ясно, що Іванка може служити зразком етики. Причому таким, на який важко рівнятися переважній більшості глобальних чиновників, глибоко запустили свої щупальця в кишеню простого американця, все ще вірить в особливу місію президента Трампа.
А якщо серйозно, то, по-перше, Дональд Трамп давно хотів, щоб його дочка зайнялася чим серйозніше сумок, туфель і навіть нинішніх своїх справ, пов'язаних в основному як з відбілюванням його нестійкої позиції в гендерних питаннях, так і з тіньовим підбором кадрів в адміністрації, в якій все менше мало-мальськи відомих фахівців погоджується працювати. Адже відносини сім'ї Трамп — ось вже у другому поколінні — з банками (і не в останню чергу з російськими) не найпростіші. А тут з першого заходу і в дамки, в крісло начальника головного банку. Всесвітнього! Який давно пора (якщо, скажімо, почекати з закриттям) використовувати на більш корисні справи, аніж допомога якимось безнадійним країнам, з яких, користуючись відсутністю стіни, на південну кордон валом валять мігранти. Наприклад, на вирішення проблеми висять над сімейством Кушнєров боргів, проистекших з не дуже виправдали себе проектів у сфері будівництва і нерухомості. Ясна річ, що за правилами використовувати кошти Світового банку на такі задачі можна (але в Україні в 2009 р. гроші донорів відправилися прямо в видаткову частину бюджету), однак хіба правила не руйнуються сьогодні повсюдно? Одним більше, одним менше — на тлі загального хаосу на Заході ніхто і не помітить.
Втім, не станемо зовсім вже відмовляти фракції Трампа в Республіканській партії в інтелектуальному відповідно глобальної ролі Америки у світі — відомо, що в підпіллі Білого дому продовжує діяти група анонімних патріотів, які намагаються направляти вулканічну енергію президента в тому чи іншому вірному напрямку.
Тому, по-третє, неортодоксальная ідея посадити Іванка Трамп в крісло глави Світового банку може мати під собою банальний мотив м'якого і почесного виведення членів сім'ї президента з-під удару, враховуючи те, що належить йому і його вірним соратникам. Так чи інакше, накоїти багато лиха вона не встигла б, та й, власне, враховуючи її власний досвід і освіта, ймовірно, і не здійснювала б на цій посаді зайвих рухів. Адже, як бачимо, навіть рекордний за тривалістю параліч федеральних відомств, що супроводжується принизливими для більшості цивільних службовців подробицями, не зміг повністю відвернути американську громадськість від оновлень відомостей щодо резонансних справ.
Тим більше що, якщо не перейматися всерйоз сюжетом боротьби надуспішного народного президента з облягають його сонмами підступних змовників, нескінченні викриття Трампа на тлі боязкості Республіканської партії перетворилися в щоденне розвага чи не більшості ЗМІ і скільки-небудь помітних політиків.
Одночасно навіть сам запуск подібних кругів по воді про таке призначення може додатково підвищити градус абсурду, третій рік безборонно ревучого над округом Колумбія, щоб похитнути ряди тих республіканців у Сенаті, які все ще не готові змиритися з тим, що нинішнє президентство продовжить розвиватися по низхідній.
Втім, до кінця дня 14 січня Білий дім офіційно заявив, що кандидатуру Іванки Трамп на посаду голови Всесвітнього банку не розглядають (чим, до речі, побічно підтвердив, що така ідея ковзала по коридорах адміністрації, ймовірно, з подачі першої особи). Для нашої країни, так чи інакше, це радісна новина, адже Світовий банк тільки що видав нам новий пакет підтримують гарантій і перегляд цих інструментів, неминучий при настільки радикальної зміни керівництва цього міжнародного інституту, міг би призвести до тяжких наслідків. Але як і всяка різдвяна казка, навіть з самим похмурим сюжетом, ця теж закінчилася добре.
