Намордник для Трампа. Чому Білий дім не здав Україну Лаврову

Міністр закордонних справ РФ Сергій "Юакиддин" Лавров 10 травня прибув до Вашингтона з візитом, де спершу зустрівся з держсекретарем Рексом Тиллерсоном, а потім і з президентом Дональдом Трампом. Причому не сам, а в супроводі посла-"вербувальника" Сергія Кисляка, про що намагалися замовчати в Білому домі.

Головний дипломат Росії приїхав в округ Коламбія не з порожніми руками, а з якимсь планом створення "зон деескалації" в Сирії, який, втім, ні Дамаск, ні повстанці ще не затвердили. І також сторони обмінялися побитими оцінками ситуації в Україні. "ДС" вже звернула увагу на те, що інформаційний вихлоп прес-служб був нудним і млявим, оскільки приховував обговорення певної угоди, частиною якої, по всій видимості, і є горезвісний план, затверджений в Астані 4 травня.

Якщо сьогодні, на тлі цього візиту Лаврова, дійсно йде мова про угоду США і Росії, потрібно розуміти, що відразу з голови на ноги їхні взаємини не перекинуться - Україну на поталу ніхто не віддасть. Та з тієї простої причини, що Трамп - не самодержець російського зразка, не "блискучий товариш" з Північної Кореї. В нехай і молодому в порівнянні з Європою американському державі в той же час давно вже працює демократична система стримувань і противаг. Іншими словами, держмашини США - не акаунт Трампа в Twitter з фоловерами. У господаря Овального кабінету немає такої свободи дій, як в соцмережі.

І по суті те, з яким шумом Трамп увірвався в Білий дім, досі йому аукається, викликавши стійку форму алергії у демократів і багатьох республіканців, особливо помірних. На Капітолійських пагорбах навіть спостерігається якесь перемир'я "слонів" та "ослів", а це як і раніше дуже сильно обмежує простір для маневру Білого дому. І, зокрема, в питанні допомоги і підтримки України.

Безумовно, недавнє голосування по бюджету на поточний фіскальний рік показало домовлятися по лініях республіканці-демократи і Капітолій-Білий дім. Однак не тільки це, але і вміння законодавців ігнорувати вимоги президента. На мексиканську стіну-ніхто грошей так і не дав, чи не правда?

Насправді позиції українського кокусу у Конгресі дуже сильні. Є чіткий консенсус щодо українського питання і агресії Росії між обома партіями. В керівниках сенатської групи є і республіканці (Енді Харріс, Брайан Фітцпатрік), і демократи (Марсія Каптур, Сандер Левін). А от щодо Росії і потенційного зближення з нею Штатів такі настрої вдень з вогнем не знайдеш. І не тільки з-за анексії Криму, війни на Донбасі і в Сирії, але тому, що американські спецслужби раніше відкрито назвали Путіна замовником втручання у виборчу гонку США.

Адміністрація Трампа прекрасно усвідомлює, що стоїть на слизькій доріжці. Будь невірний рух обіцяє як мінімум вдарений куприк, а як максимум - перелом. Отже, команда президента повинна демонструвати Конгресу і платникам податків, що не має наміру приятелювати з Росією і торгувати демократичними цінностями.

Прекрасною ілюстрацією того став дводенний візит (8-10 травня) міністра закордонних справ України Павла Клімкіна до Вашингтона. Він також поспілкувався з Тиллерсоном, після чого, ймовірно, за згодою з Білим домом, заговорив про можливе підключення США до "нормандскому формату". Спілкування з Климкиным схожа на ситуацію з консультаціями Білого дому з Ангелою Меркель перед приїздом Тіллерсона Москви. Такий жест Кремлю: мовляв, ми тримаємо руку на пульсі і стоїмо на боці України. Але не тільки. А якщо точніше, в контексті спроб завуалювати можливу угоду, зустріч з главою МЗС України був виставою навіть більше для американського виборця.

І Трамп з радниками змушений поки раз за разом виходити на підмостки. Як кілька категорично казав Геродот, обставини правлять людьми, а не люди обставинами. Але Трамп насправді став заручником ситуації і поки закритий у вузькому коридорі, а ключі від дверей по обидва боки ще не знайшлися.

Ще що замикає Білий дім в клітці, так це розслідування ФБР зв'язків з виборчого штабу Трампа з Росією. Гучна і порушує традиції американської політики відставка Джеймса Комі ситуацію ніяк не змінила, а навпаки - лише підлила масла у вогонь.

Зараз в медіа, критикують Трампа, публікуються коментарі різних спецагентів і начальників ФБР з негативною оцінкою рішення президента, стогоном, шоком і закликами зробити бюро незалежним. Незалежне ФБР - повернення на круги своя. Так і повинно бути. Але для Трампа, який при роздачі посад найчастіше керується особистою довірою, це може стати або виглядати проблемою. Бюро адже по силам довести розслідування до кінця з неприємними наслідками для Трампа, враховуючи до того ж і настрої в Конгресі.

Тому подальші хитрощі адміністрації та відповідні дії Капітолію будуть ще сильніше приковувати увагу. Американці чекають фіналу історії російського сліду в кампанії Трампа. І тестом для президента, безумовно, послужить той самий план щодо Сирії, який може зірвати сама Росія. У такому разі Трампу доведеться домовлятися з авторитетними республіканцями - з "яструбами" Джоном Маккейном і Марко Рубіо. Кремль вже неодноразово робив один і той же фокус: відразу ж після натяку на поліпшення відносин різко грюкнути дверима і через замкову щілину щось там бубоніти про підступи Заходу.

До того ж план-то спірне, і шеф Пентагону Джеймс Мэттис вже зазначив, що у американської сторони виникли питання по цим чотирьом "зонам деескалації": "Хто буде гарантувати, що ці зони безпечні? Хто підпишеться під цим? Хто конкретно повинен перебувати поза їх? Всі ці деталі повинні бути з'ясовані".

Важлива деталь - у плані, затвердженому Росією, Туреччиною та Іраном, залишаються "вільними" райони, підконтрольні бойовикам "Ісламської держави". Відомо також, що в зони, заявлені Москвою, доступ американцям буде закритий. Та й авіації Дамаска, до речі, теж. Небо залишиться в розпорядженні РФ.

Тобто ось і угода: ми вам небо над територіями ІГ і, можливо, більше інформації, а ви не заважаєте нам творити що душі буде завгодно в конкретних районах Сирії, поки не мають конкретних обрисів.

В цьому плані вже проглядається причина зриву майбутнього - Іран і його проксі-сили ("Хезболла", найманці). Вашингтон, як і сирійська опозиція, проти участі Тегерана, а тому РФ доведеться вибирати - або в черговий раз відправитися в свою отшельничью печеру, до якої навідуються лише перси, північнокорейці, венесуельці, а іноді білоруси і китайці; або втратити одного з союзників в регіоні, який допомагає кип'ятити сирійський котел.

І Білий дім, між іншим, показав, що якщо і буде домовлятися, то не дозволить собою маніпулювати. Днями, незважаючи на невдоволення Туреччини, Трамп дав добро на озброєння сирійських курдів, які на наступний же день допомогли звільнити місто Табку і відкрити дорогу на оплот ІГ - Ракку. Що ж, для флюгерів з Кремля, що тяжіють до самоізоляції, це зайвий привід невдоволено фиркнути.

Та й не можна було не звернути увагу на те, що Білий дім як би забув про візит посла Кисляка, а ось Росія, навпаки, оперативно розмістила знімок рукостискання двох задоволених чоловіків. Фото так само швидко підхопили і американські ЗМІ, задаючись питанням, що в Білому домі робив чоловік, зустрічі з яким коштували того ж Майку Флінна роботи. Вся ця ситуація скидається на послання Москви, по-перше, внутрішньої аудиторії, а по-друге, безпосередньо Трампу: натяк на зв'язок Трампа з Москвою, непряме підтвердження чуток про допомогу росіян кампанії республіканця, а також готовність тріпати нерви президенту США цим скандалом.