Ісламська революція 2.0. Як консерватори прикрилися Трампом в Ірані
Іран знову итеративен - проходить через нову гостру фазу протестної життя. Акції спалахнули під завісу минулого, 2017 року, в містах Сарі і Рашт на півночі країни, в Хамадані на заході, Мешхеді - на сході, а також в Казвіні на захід від Тегерана і Кумі на південь від столиці. Останній, до речі, вже потрапив в історію, адже саме з жорстокого придушення акції протесту там у 1978 році почалася Ісламська революція. 29 грудня на вулиці вийшли і в Керманшахе - місті, де внаслідок листопадового землетрусу постраждали майже шість сотень людей.
Сумний досвід став каталізатором для демонстрацій, доповнивши загальні не райдужні тенденції в економіці країни. Спочатку адже демонстрації служили способом донести невдоволення розтратою ресурсів Ісламської республіки Іран. Місцеві жителі все більше обурені зростанням цін і корупцією. За останніми даними з Тегерана, безробіття в цьому фінансовому році становила 12,4%, що на 1,4% більше, ніж у попередньому році. Близько 3,2 млн іранців з 80-мільйонного населення є безробітними. Природно, що іранців "чіпляє" той факт, що при такому положенні речей, влада трынькает ресурси на дорогі закордонні авантюри в Сирії і Іраку. А адже завдяки ядерній угоді були прочинені двері можливостей - скасування більшої частини санкцій могла б зцілити і вивести вперед іранську економіку, поліпшивши добробут населення. Але ні...Потім не дивно, і як це зазвичай буває, практично відразу економічні протести переросли у політичні акції, адресатом яких став президент Хасан Рухани. На мітингах зазвучали універсальний гасло "Свобода або смерть", а крім того - "Смерть Рухани", "Смерть диктатору". Дежавю. У 2009 році те ж вигукували під час Зеленої революції, коли протестували проти результатів виборів, на яких переміг Махмуд Ахмадінежад, який користується підтримкою головного особи в країні - верховного лідера аятоли Алі Хаменеї.
Події дев'ятирічної давнини були кривавими. Звичайними сутичками не обійшлося. Власне, як і зараз. У перші ж дні поліція застосувала водомети і спецзасоби, затримавши півсотні людей. Пішов загострення пристрастей: нападу, за повідомленнями іранських ЗМІ, на поліцейські дільниці і військові бази, в результаті чого 31 грудня загинули 10 осіб. На шостий день антиурядові хвилювання мають широку географію (див. карта) та забрали життя вже 20 осіб. Причому 9 демонстрантів загинули в ніч на 2 січня. Це означає, що заворушення самі по собі не згаснуть.
Козел відпущення
Але взагалі цікава причина їх виникнення, не враховуючи економічних і соціальних передумов. А ще більш цікаво, чому під приціл потрапив саме Рухани - колишній помірний консерватор, нині представник місцевих реформаторів; а не Алі Хаменеї - людина, який спорадично покусує Захід, зокрема США, де у влади зараз перебуває далеко не самий стриманий президент. Демонстранти в Ірані спочатку вимагали голову президента, а потім "долучили" і аятолу. То для галочки, щоб на Хаменеї не падала підозра, то акції протесту вже неконтрольовані. Близький соратник Рухани, віце-президент Эсхак Джахангири припустив, що протести були зрежисовані опонентами з числа консервативних кліриків, які потім втратили контроль над ходом подій. Хоча зосередженість учасників демонстрацій на Рухани пояснюється і тим, що хоча він і забезпечив "примирення" із Заходом, очікуваного благоденства за цим не послідувало.
Сам же президент намагається зберегти миролюбність, засудивши раніше насильство і збитки держустановам, але при цьому закликав уряд забезпечити можливості "для законної критики та протестів", оскільки Іран є вільною країною, де у кожного є право на власну думку. Правда об'єктивна реальність того суперечить. Хаменеї ж дистанціюється. За нього говорив, приміром, його представник в Мешхеді аятолла Ахмад Аламолхолда, користується повагою в Ірані, розкритикував протестувальників за неприйняття регіональних війн Тегерана. І, загалом, все. Якщо поглянути на заголовки ЗМІ, то "демонізований" як раз Рухани.
У всьому винен Трамп
Ще один цікавий момент, вартий особливої уваги, і показує, що насправді в Ірані розігрується більш витончена схема. Секретар Вищої ради нацбезпеки ІРАНУ Алі Шамхани сказав, що за протестами стоять США, Великобританія і Саудівська Аравія. Цією заявою і безладам передував черговий гучний випад Алі Хаменеї у бік Вашингтона, і особисто Дональда Трампа. 27 грудня він згадав про конфлікт Тегерана з Білим домом Рональда Рейгана в 80-х, назвавши 40-го президента США більш розумним і сильним, ніж Трамп, але який все ж програв Ірану. Мовляв, 45-й президент тим більше зазнає поразки. І на наступний день спалахують бунти.
А Вашингтон де-факто підіграє консерваторам. Держдеп закликав "всі народи публічно підтримати іранський народ і їх вимоги щодо ключових прав і свобод, а також боротьби з корупцією". Речник Білого дому Сара Сандерс засудила арешти в Ірані і заявила, що влада повинні поважати права народу, включаючи право на самовираження. Трамп був більш красномовний в Twitter. По-перше, він розцінив акції, як боротьбу "мудрих" іранців проти фінансування урядом тероризму. По-друге, заговорив про багаторічні репресії в Ірані, мешканці якого страждають від голоду і відсутності свободи. "Настав час для змін", - додав президент. По-третє, він охрестив ІРІ "державою №1 по фінансуванню тероризму і порушень прав людини".
Ланцюжок більш ніж очевидна. Трамп, як відомо, Іран вважає однією з головних загроз демократичному світу, а після слів Хаменеї нібито образився і почав розгойдувати ситуацію в Ірані. Може верховний лідер і підставив свою шию, але декапітації-то піддався Рухани.
Операція "Реванш"
Ось і виходить, що поточні події в Ірані інспіровані не зовнішньою силою, а внутрішньої, але закамуфлированной під зовнішню. Тобто в очах пересічного іранця головне джерело бід - представники країн Заходу, проти яких б'ються клерикали, і з якими, нібито, заграє нинішній президент. Навряд чи вже Рухани вийде сухим з води, що загрожує втратами для особистого авторитету і реформаторів в цілому. А вони, не сказати б, що викликають захоплення у молодих іранців, які знаходять лібералів смутними і недостатньо прогресивними. Просто особливої альтернативи немає.
З такими настроями і на тлі масштабних заворушень консерваторам буде в рази простіше повернути вплив, створивши, приміром, видимість змін у своїх лавах. Що завгодно заради повернення позицій. Справа в тому, що ще взимку 2016 року реформатори взяли більшість в іранському парламенті, а також пробилися в Раді муджтахидов, який обирає верховного лідера країни. Мало того, навесні цього року, незважаючи на протидію консерваторів, Хасан Рухани знову зміг обратися на посаду президента країни. Неприємна для клерикалів перемога, яка могла штовхнути цю братію на більш радикальні кроки з програмою мінімум помножити на нуль позиції лібералів до наступних виборів, або ж з програмою максимум - змусити Рухани піти. Так чи інакше, якщо віце-президент прав щодо неконтрольованість акцій, то Хаменеї затіяв небезпечну гру, яка може привести до плачевних результатів не тільки для реформаторів, але і країни в цілому.
Подарунок Вашингтону і Москві
А ось Трамп і Саудівська Аравія, мимоволі стали головним страховищем або ж насправді доклали руку до подій в Ірані (що не так вже й важливо), опиняться на коні. З іншого боку, ослаблення Тегерана цілком може відповідати і устремлінням Москви, у якої є певний конфлікт інтересів з іранцями як в регіоні, так і на газовому ринку. Натяк на готовність "злити" Іран з боку Росії на тлі напруги навколо статусу Єрусалиму вже був. Не виключається така ймовірність і зараз.
Так, в МЗС РФ заявили, що протести в Ірані - внутрішні справи цієї країни і нікому ззовні не можна лізти туди. Але всім прекрасно відомо, як у Кремлі ставляться до "внутрішніх справ" інших країн. Так що у Лаврова просто відреагували так, як того очікували в Тегерані. У той же час, потрібно пам'ятати, що готується на кінець січня "Кремлівський доповідь" змушує російське керівництво нервувати. І дуже сильно. Заради порятунку власної шкури Кремль насправді міг зважитися пожертвувати своїм ситуативним союзником. Припустимо навіть, що і "підсобити" заворушень в Ірані.