Ісламісти, Туреччина та інтриги проти Меркель
У мережу потрапив секретний документ німецького міністерства внутрішніх справ, в якому до Туреччини намертво прив'язали ісламістів Близького сходу. Це лист, надісланий у відповідь на запит лівої партії Die Linke, звичайно ж, викликала фурор у розрізі зовнішньої політики. Якщо бути точніше — в турецько-німецьких відносинах. Але це, до всього іншого, є наслідком внутрішньої політичної боротьби в Німеччині.
Згідно з листом Анкара навіть дуже енергійно підтримує, перш за все фінансово, ісламістські організації Близького сходу — "Братів-мусульман" в Єгипті і ХАМАС у Секторі Газа. "Численні прояви солідарності і підтримка правлячої ПСР (Партія справедливості і розвитку) і президентом Ердоганом діяльності єгипетських "Братів-мусульман", ХАМАС і збройних груп ісламістської опозиції в Сирії підкреслюють їх ідеологічну близькість з (в широкому розумінні) "Братами-мусульманами", — цитує текст EUobserver.
"Брати-мусульмани", нагадаємо, прийшли до влади під час революції в Єгипті в 2012 р., а рік потому пішли з неї в результаті чергового перевороту. Зараз править Єгиптом не менш одіозний генерал ас-Сісі. Що стосується Хамасу, то ця угруповання контролює частину палестинської території і, м'яко кажучи, не дружить з Ізраїлем.
Так от, в МВС Німеччини підкреслюють, що Анкара останнім часом дуже сильно зблизилася з цими угрупованнями, зайнявши чи не головну роль у їх підтримці завдяки повзучої ісламізації самої Туреччини. Це перша шпилька на адресу турків. Друга — у відомстві зазначили, що чверть німецьких громадян, які долучилися до ІГ або іншим екстремістським групам, були вихідцями з Туреччини. Тобто Берлін пов'язує радикальний ісламізм і нинішній турецький режим.
Але робить це під грифом "Таємно". Той факт, що стався витік, змушує розмотати клубок, зрозуміти причину, з якої "підставили кролика Роджера".
Як відомо, МВС очолює Томас де Мезьєр — соратник канцлера, лідера Християнсько-демократичного союзу Ангели Меркель. Витік з відомства де Мезьера сильно б'є по репутації самої Меркель, але це не означає, що міністр веде гру проти канцлера. Де Мезьєр і Меркель дуже тісно пов'язані, так як кузен міністра, лідер ХДС НДР, перший і останній прем'єр колишньої республіки Лотар де Мезьєр допомагав Меркель на початку її політичної кар'єри, влаштувавши в адміністрацію Гельмута Коля. Його двоюрідний брат також зростав ХДС, згодом ставши главою канцелярії Меркель, а потім і міністром внутрішніх справ. По суті, це один із стовпів, що підтримують нинішнього німецького канцлера.
Кардинальний поворот флюгера — Соціал-демократичної партії Німеччини — у відношенні Туреччини підкріплює припущення, що витік як технологію, спрямовану проти канцлера, організували есдеки, можливо, за допомогою окремих членів ХДС (але не де Мезьера) і Die Linke. З останньою у СДПН відносини, скажімо так, були складними і часом конфліктними. Однак напередодні виборів 2017 р. дві ліві партії змогли досягти консенсусу.
На змінах у висловлюваннях есдеків з приводу Туреччині слід зупинитися окремо. Втім, як і словах однопартійців Меркель.
Отже, відразу після спроби перевороту в Туреччині Ердоган почав пропускати демократію через м'ясорубку, організувавши масштабні чистки. Серед усього іншого заговорив і про введення смертної кари, що обурило Захід. І Меркель, природно, теж. 18 липня канцлер підкреслила, що смертна кара в Туреччині буде означати кінець переговорів про вступ до Євросоюзу.
Далі естафету підхопили в Австрії, вже давно не має любові до Анкарі. Канцлер Крістіан Керн заявив про необхідність припинення переговорів з турками щодо членства в ЄС. Відень і Анкара зійшлися на полі дипломатичної битви, обмінявшись різкими висловлюваннями. І після цього в Ліхтенштейні оперативно відбулася зустріч міністрів закордонних справ німецькомовних держав, під час якої член СДПН Франк-Вальтер Штайнмайер заступився за Туреччину, м'яко покартав її за чищення і бедлам, але сказавши, мовляв, не час бити горщики.
Також Штайнмайер, відомий проросійськими висловлюваннями, заявляв, що зближення Туреччини та Росії не є загрозою НАТО, виступивши в ролі європейського лобіста відновлення дружби двох країн. При цьому міністр також привернув увагу до турецького питання в Європі. Інтеграція Туреччини в європейське співтовариство, гризня з Австрією — все це заповнило ЗМІ та голови експертів.
Практично відразу з вуст віце-канцлера, міністра економіки і лідера есдеків Зігмара Габріеля звучить негативний прогноз: Туреччини не бачити членства в ЄС найближчі 10-20 років. Однак його слова носили більше євроскептичний відтінок, оскільки основною причиною неинтеграции Анкари він назвав нездатність Євросоюзу прийняти нового члена. До того ж він пом'якшив заяву, сказавши, що також проти припинення переговорів.
І ось через тиждень в мережі з'являється це злощасне лист з відомства де Мезьера, а міністр Німеччини у європейських справах, есдек Міхаель Рот, констатує, що безвізовий режим з Туреччиною в жовтні, як планувалося, введений не буде. Звичайно ж, тепер і без того складні відносини Німеччини та Туреччини ще більш погіршилися, адже безвиз є одним з умови Ердогана в обмін на стримування потоку мігрантів в ЄС. А міграційний питання, як відомо, — це ахіллесова п'ята пані Меркель. Саме за те, що вона відчинила двері для біженців в минулому році, канцлер піддалася жорсткій критиці з боку політичних опонентів. Її рейтинг знизився.
А лист Мезьера лише додало масла у вогонь. По суті, міністр ненароком налаштовує проти канцлера тримільйонну турецьку діаспору. Посудіть самі, в ХДС хоч і критикують Ердогана, але не хочуть остаточного розриву. І тут несподівано стає відомо, що на самому справі про Туреччині думають у Меркель. Звичайно, діаспора і офіційна Анкара, яка бореться за симпатії своїх співвітчизників у Німеччині, обурені. Тим більше що Берлін продовжує наполягати на нераціональності відмови від переговорів. Зовсім нещодавно міністр фінансів Вольфганг Шойбле, якого раніше ладили на місце нового президента Німеччини з подачі Меркель, несподівано змінив свою думку. Навесні він стверджував, що туркам в ЄС не місце, а нещодавно сказав, що згортати з євроінтеграційного шляху не можна.
Вигідно це і німцям, точніше, соціал-демократам, які використовують зовнішньополітичний конфлікт у боротьбі за владу.
Нині в Німеччині вже втомилися від Ангели Меркель. Раніше безальтернативну, сьогодні багато хто хоче замінити. Головним претендентом, за деякими оцінками, є як раз Габріель. І хто, як не він, стане основним вигодонабувачем від удару по репутації канцлера?