Викупна жертва. Трамп запропонував згодувати йому Лещенко
На початку тижня по мережі почали розганяти інформацію про спроби Сергія Лещенка шантажувати Пола Манафорта, колишнього лобіста і політтехнолога Януковича, під загрозою оприлюднення присвячених йому рядків з "амбарной книги" Партії регіонів. В результаті після скандалу, нагадаю, Манафорту довелося піти з посади голови виборчого штабу Дональда Трампа - хоч він і залишився на позиції консультанта.
Лещенко, зрозуміло, все заперечує. Докази проти нього непрямі, причому аж ніяк не захищені від підробки. Яка, до речі, вимагає трохи часу і зусиль. Іншими словами, з упевненістю сказати, що депутат Лещенко - шантажист, можуть тільки експерти. З іншого боку, ця історія однозначно б'є по його репутації. І тут не можна не помітити, що іміджеві скандали навколо нього йдуть по наростаючій. Наречена-ватница, розкішна квартира, Рахунок в Ощадбанку Росії, а тепер - як випливає з опублікованих матеріалів - вимагання і погрози людині, наближеному до президента США. З усією очевидністю "визнаному борцю з вадами" натякають на його власну недосконалість. І - опосередковано - межі терпимого для тих, на кого він працює. Втім, це окрема тема.
Особисто я не думаю, що Лещенко настільки дурний, щоб зв'язуватися з Манафортом, та ще настільки безглуздим чином. Так, в України немає угоди з США про екстрадицію, але такі угоди є зі 111 іншими країнами, і частина, що залишилася - не найпривабливіші для життя місця. Так, депутатського імунітету ніхто не відміняв, - але він не вічний. Однак справа навіть не в тому, що шанси "підприємства" на успіх незначні і його фіналом може опинитися знайомство з американською Фемідою - це ще коли буде, якщо буде взагалі. Справа в карантині: історія начебто цій - як підозра на інфекцію. Поки не прояснилося - краще триматися подалі.
Нерукопотискання конкретного політика (а депутат таким є за визначенням) є випробуванням лояльності всього істеблішменту і змушує робити не завжди зручний вибір сторін.
А зважаючи на це тут напрошується цілий ряд питань. Почнемо з самого простого. Скандал почав набирати обертів 21 лютого, коли Андрій Дзіндзя, "великий шанувальник" Сергія Лещенка, вивісив у себе на сторінці порочать його СМС і листи. Але він взяв ці матеріали з сайту www.cyberguerrilla.org, куди їх виклали якісь хакери ще 8 лютого. Очевидно, він не просто прогулювався по просторах інтернету в пошуках сенсацій. У нього точно була наводка. Хто навідник?
Можливо, скласти уявлення вдасться, якщо задатися наступним питанням: чому не відразу? Поглянемо на календар. Що такого сталося за ці два тижні? А головною подією за цей час став "кремлівський" скандал, досі стрясає адміністрацію Трампа. Результатом стала відставка генерала Майкла Флінна (офіційно - за втрату довіри, але по суті його призначили козлом відпущення), який говорив про скасування санкцій з послом Сергієм Кисляком.
У той же час New York Times дізналася, що тісно спілкувався з росіянами не тільки він - і не тільки останнім часом. І до кампанії, і в ході її кілька осіб мали контакти з високими чинами російської розвідки, написало видання. В тому числі, Манафорт. Далі - більше. Сенатські розслідування, дебати експертів, публічно висловлюються побоювання, що президент не цілком самостійна. Не встигло все утрястись, як новий сюрприз: "план Артеменкпро", вигідний як Кремлю, так і нинішнім "колишнім" людям в Україні. І - знову ім'я Манафорта на перших шпальтах і камені в город Трампа.
Тепер звернемося до першоджерела. У вступі читаємо: "Сьогоднішня передача - заради тих, кого зає...ла політика Трампа та його перестановки у федеральному уряді. Нові федеральні агенти, призначені на справи з кіберзлочинів, які ми розслідували, почали зливати наші цінні активи по всьому світу. Все тому, що Трамп розплачується з російським урядом за послуги, надані йому в ході виборчої кампанії. Гляньте, що діється з федеральними таємними інформаторами, включаючи "Шалтая-Базікаючи". Їх заарештували без користі для суспільства, а їм навіть не запропонували захисту. Так що це послання - попередження вам, і це тільки початок. Сьогодні ми зливаємо нелегальну телефонну прослуховування клану Манафорт, разом з доказами корупції в команді Трампа. Ми зуміли заховати основний масив прослушки від російського федерального уряду, включаючи український уряд, які в одному човні з агресивною рептильной політикою Трампа".
В оригіналі кидається в очі як використання не самої повсякденного абревіатури - TESUR (телефонне або технічне спостереження, прослуховування), так і помилки, що можуть вказувати на молодість писав. Але більш цікаво те, що цей злив вписується в загальний контекст нападок на Білий дім. Дуже нелюбиме Трампом видання The New York Times симпатизує демократам і активно підтримувало Хілларі Клінтон. Може бути, хакери теж далеко не анархісти? До речі, ФБР зараз проводить розслідування щодо Манафорта, і може бути, хтось розраховує, що цей цеглинка, подібно Флінна, вдасться вибити з підстави вежі Трампа - і тим самим ще більше розгойдати її.
А тепер згадаємо січневу статтю в журналі Politico про те, що українське керівництво активно втручалася в американську виборчу гонку на стороні Клінтон, всіляко заважаючи її опоненту, а тепер судорожно намагається замиритися з ним. До речі, автори у неї ті ж, що і у вчорашнього матеріалу - Кеннет Фогель і Девід Стерн. Politico ж - видання прореспубликанское, та ще і афілійована з братами Кох, які багато в чому і забезпечили перемогу Трампа (хоча тепер і Politico, і NYT, і на додачу цілий ряд мейнстрімових видань опинилися в одному човні: сьогодні їх вперше не пустили на брифінг в Білий дім. Втім, це інша історія).
Тут цілком може бути зустрічна гра: демократи підтоплюють людей президента. Ті ж роблять хід, демонструючи, що не гіпотетичні зв'язки Трампа з Росією загрожують інтересам Америки, а цілком реальні зв'язку минулого адміністрації з Україною. І в такому випадку злив - робота республіканців або їх (зарубіжних?) друзів. Зрештою, навіть невідомо, чи Манафорт правду, стверджуючи, що отримував такі листи. Кому в цій ситуації вигідніше підігравати офіційному Києву - питання, здається, риторичне.
Незалежно від того, винен Лещенко чи ні, він стає спокутної жертвою до загального задоволення. У Трампа зміщують акценти у скандалі: по американській шкалою гріхів шантаж - набагато гірше, ніж нехай і незаконно сплачена, але добре зроблена робота, до того ж не на шкоду США. На Банковій - загладжують провину за минулі перегини і надто активну підтримку Клінтон. Тим більше, що Лещенко - людина з чужого табору. Цілком собі виходить спроба перезавантаження. Епічна сага про "амбарной книзі" Януковича завершується - принаймні щодо одного з її фігурантів. Ресурсів Лещенко явно не вистачило, щоб грати в геополітику. Як у прислів'ї: перш ніж хапати тигра за хвіст, подумай, чи зможеш його утримати.
На завершення кілька спостережень, пов'язаних власне з меседжами шантажиста. Повторюся, я не беруся говорити про їх авторство. Але дещо дивне в них привертає увагу. Характер помилок в СМС вказує на те, що перевірка орфографії, швидше за все, була відключена. Чи стане це робити пишучий на нерідній мові до особи, з якою хоче домовитися? У той же час, звернення "Високоповажний граф" до людини, який таким не є, але який носить це прізвисько, виглядає швидше знущанням, ніж знаком поваги. А адже саме так - Honorable Count - починається лист, в якому прямо згадується зустріч Трампа з черкаським губернатором Тулубом. Що це? Незнання або навмисний стьоб? В тому ж листі, до речі, бачимо повне нехтування знаками пунктуації і розстановка тире, характерна скоріше для слов'янських мов. Дивно все це.
