Інтервʼю Надєждіна. Новий поворот чи лебедина пісня?

Власне, якщо відкинути тезу про припинення війни, він говорить все те, що й Путін, за двома відмінностями: він не вважає НАТО абсолютним злом і щодо захоплених територій (крім Криму), можливо, проведе референдум. Сакраментальна фраза "ми не знаємо де буде лінія фронту" — є актуальною для Надєждіна.

Отже, що все це означає?

1. Надєждін — кандидат від системи, і всі його дії, так чи інакше, погоджені системою. Він не схожий на людину, яка отримала запаморочення від 100 тисяч підписів. А тому це інтервʼю — погоджене з Кремлем. Повторюся: програма Надєждіна — це повна калька ідей Путіна за винятком того, що НАТО не є екзистенційною загрозою. Російський антивоєнний демократ — погоджується в усьому з Путіним, крім НАТО. І така калька може зіграти поганий жарт з російською владою.

2. Головна інтрига сьогоднішнього дня — допустять його до виборів чи ні. Якщо не допускають, це інтервʼю — класична лебедина пісня, де політик говорить, ось це моя програма, але мене не допустили. Тим більше, що перед нами вчора вже розіграли комедію з лідером партії "Нові люди", який поставив підпис на підтримку Надєждіна і гордо "нестиме прапор" кандидата, якого зняли.

3. Якщо Надєждіна допускають до виборів, то тут ми можемо отримати певний демарш еліт, які виступають проти одноосібного імператорського правління Путіна з обнуленням домовленостей і гарантій. Поки, якщо чесно, дуже складно уявити собі обʼєднання цих самих еліт у такому сміливому крокоці. Тому поки більш вірогідно, що навіть, якщо допустять Надєждіна, то тільки для того, щоб спустити на нього всіх своїх ланцюгових псів.

4. При цьому всьому треба розуміти: ще пару тижнів тому ніхто навіть не розраховував, що нікому не відомий та системний Надєждін може почати отримувати підтримку від всіх, від кого тільки можна, і обʼєднає непоєднуваних виборців (усіх тих, хто стомився від Путіна).

Тут, з одного боку, ми бачимо чіткий промах команди, яка формувала списки кандидатів в Президенти (команда Кірієнка). Промах полягає в наступному: з одного боку треба забезпечити Путіну результат в 85%, а з іншого — показати в списку хоч когось із опозиції (незгодні з Путіним складають 22-23%). Група Кірієнка боялася зареєструвати 3-4 опозиціонерів, бо на всіх інших системних кандидатів (КПРФ, ЛДПР , "Нові люди") не вистачило б голосів, бо кожен з них мав би отримати щось в районі 4-5% і ризикнули висунути єдиного "опозиціонера"). І, як результат, мають зараз проблему, яку треба вирішувати. Або точніше: росіяни наступили на граблі Лукашенка.

Станом на зараз Надєждін — системний кандидат, який погодився грати в гру, запропоновану Кремлем. І уявити собі, що він стає Тихановською, поки складно. Але протягом останніх тижнів ми бачимо, як система не може тримати удар. Тому, в разі допуску до виборів, Надєждін справді може повторити подвиг Навального і (не Тихановської) і взяти гарний результат в столицях. Це саме той момент, коли хвіст (виборець) виляє собакою (владою, яка вважає, що все контролює, і не бачить втоми суспільства). Тому владі потрібно його не допускати. В іншому випадку — Кремль може просто підсунути свиню Путіну. А той, хто підсуне (хто запевнить Путіна, що все під контролем), стане ворогом номер один.

Отжк, Україні було б вигідно, щоб Надєждіна допустили до виборів. Тоді у нас був би варіант, за яким існує вірогідність електорального бунту.