Ірландські рибалки проти російського флоту. Як Дублін застосував гібридну тактику
Профспілка рибалок Ірландії має намір завадити проведенню Росією військово-морських навчань у нейтральних водах біля берегів цієї країни.
Росія на тлі ескалації на кордоні з Україною та викликаної нею активної консолідації трансатлантичного співтовариства вирішила провести військові маневри в безпосередній близькості від Великобританії, яка надала Києву потужну підтримку, зокрема тисячами ПТРК NLAW.
Проте відкрито смикати за вуса британського лева у Кремлі, очевидно, все ж таки не наважилися. Тому місцем проведення навчань Москва обрала Ірландське море, розташоване між Ірландією та Великобританією і зі зрозумілих причин, що має стратегічне значення для обох країн.
Маневри мають відбутися на початку лютого у 240 км від південно-західного узбережжя Ірландії. У міжнародних водах, але в межах виключної економічної зони та у повітряному просторі Ірландії (авіація теж буде задіяна).
Зараз в Ірландське море з Балтійська прямують два корвети ВМФ РФ "Стійкий" та "Кмітливий". Маневри є елементами масштабних навчань Росії в Атлантиці, в яких, як стверджує Москва, візьмуть участь 140 кораблів та суден забезпечення, 60 літаків та вертольотів. Таким чином Росія відправляє Заходу черговий мілітаристський меседж.
Але повернемося до Ірландського моря. Дублін про майбутні навчання ВМФ Росії був повідомлений заздалегідь. Проте захоплення із цього приводу ірландський уряд не відчуває.
Міністр закордонних справ Саймон Коувені вже повідомив, що плани Москви в Дубліні не вітаються саме через зростання напруги на українських кордонах. Але й завадити проведенню цих навчань Ірландія також не може. Що констатував Коувені.
І в цій непростій для Дубліна ситуації уряду раптом на допомогу прийшли рибалки. Від їхнього імені в риторичну конфронтацію з Москвою вступив головний виконавчий директор об'єднання рибалок півдня та заходу Ірландії Патрік Мерфі.
В ефірі ірландського мовника RTE Мерфі пояснив, що зараз у районі, де росіяни мають намір загрожувати колективному "шведу", знаходиться близько пів мільярда тонн риби путасу, не кажучи про інші, навіть більш цінні види, включаючи тунця. І це є суттєвою частиною доходу ірландських рибалок, якого росіяни за фактом їх позбавляють.
Мерфі розповів, що кілька разів уже виходив на зв'язок із російським посольством. Спершу дипмісія намагалася заспокоїти та переконати голову профспілки. Однак, оскільки Мерфі не відступив, посольство звернулося до уряду із вимогою забезпечити нормальне проведення навчань Росією.
Втім, цей крок рибалок також не вразив. Вони, за словами Патріка Мерфі, вийдуть у море у дні, на які намічені маневри, і ловитимуть рибу. "Вважайте це мирним протестом", каже Мерфі, звертаючись до Кремля. Ніхто з рибалок не збирається нападати на російські кораблі, але й від своїх прав, у тому числі права на вилов риби та дохід, вони відмовлятися не збираються.
Це сильний хід. У найкращих традиціях тріскових воєн, які свого часу вела Ісландія з Великою Британією (причому виграла). Тепер її прикладу слідує і Смарагдовий острів. Тим більше що, як у випадку з трісковими війнами, Ірландія цілком може розраховувати на підтримку більших гравців.
Так, Ірландія зберігає нейтралітет. Але при цьому підтримує відмінні відносини з країнами НАТО, у тому числі з Великою Британією, з якою, як повідомлялося в 2016 р., вона уклала угоду про захист ірландського повітряного простору від терористичних загроз, тому що власні ВПС Ірландії відверто слабкі. Вони представлені застарілими навчальними швейцарськими літаками Pilatus PC-9, які не здатні тягатись з реактивними винищувачами. Втім, і в цілому керівництво НАТО неодноразово наголошувало, що двері Альянсу для Ірландії залишаються відчиненими, і якщо Дублін ухвалить таке рішення, то процедура вступу не буде довгою. Поки що, однак, ірландці воліють зберігати нейтралітет. Але, як у шведів і фінів, їхнє ставлення до Альянсу останнім часом стає дедалі теплішим.
При цьому Ірландія має величезне значення як для Європейського Союзу, так і Сполучених Штатів як транзитна зона для авіації в Північній Атлантиці та великий економічний та технологічний хаб. Це по-перше. По-друге, Ірландія є також хабом трансатлантичних підводних кабелів, до яких, за даними союзників, Москва вже давно виявляє нездоровий інтерес.
Як відомо, Дублін давно є будинком для штаб-квартир найбільших технокорпорацій, таких як Google або Facebook. А свої компанії-гіганти, так само як і трансатлантичні комунікації Сполучені Штати точно захищатимуть, якщо трапиться щось непередбачене. Наприклад, якщо раптом росіяни поставляться до тих самих ірландських рибалок по-російськи – тобто зроблять ворожі та хамські кроки щодо них, провокуючи повноцінну кризу у відносинах з країною — членом ЄС – Ірландією, у якої, нагадаємо, відмінні відносини з НАТО, що інтенсифікує, до речі, протидію російським субмаринам у Північній Атлантиці.
З урахуванням усіх цих факторів, може статися і так, що поява рибалок на регіональній політичній шахівниці може виявитися невипадковою. Можливо, початковий імпульс був спонтанним. Ірландські профспілки досить сильні та незалежні, а рішення відстояти свої права могло бути прийняте без консультацій та переговорів із урядом.
Проте тепер це вже не має особливого значення — ситуація вийшла за межі приватних протестів, і ірландський сейнер став таким самим фактом міжнародної політики, як і російський їхтамнет. Так чи інакше, рибалки можуть виявитися корисними у протидії російським спробам проєкції сили та демонстрації прапора на "задньому дворі НАТО".
Примітно тут те, що європейці почали діяти проти Москви її методами – асиметричними і гібридними. У 2014 р., нагадаємо, проросійськи налаштовані "мирні жителі" Донецької області так само блокували, наприклад, у Новоазовську прикордонників та рух військової техніки далі на схід.
Тепер мирними акціями вже європейці зриватимуть військово-політичні перфоманси Кремля. Очевидно, залишається шанс, що Москві вдасться домовитися з Дубліном, запропонувавши йому якусь компенсацію недоотриманого прибутку рибалок. Проте ця схема не буде забута: у майбутньому її можуть повторити й інші країни в Північному і навіть Середземному морях. Принцип "не стріляй або плати" для них безпрограшний. Якою б войовничою не була Москва у міжнародній політиці, вона все ж таки, незважаючи на мілітаристський блеф, прагне уникати прямої збройної конфронтації з країнами НАТО та ЄС.