Імпічмент як виборча технологія. Чому Трампу рано переживати
Хвиля зловтіхи, що прокотилася глобальним ліберальним бомондом після рішення спікера Палати представників США Ненсі Пелосі ініціювати процедуру парламентського розслідування, потенційно здатну призвести до імпічменту президента Дональда Трампа, сьогодні видається передчасною і недоречною. Особливо для українців. І ось чому.
Четверта попытка
По-перше, згадаємо про виснажливому розслідуванні Роберта Мюллера, що закінчився юридичною казуїстикою, покликаної, мабуть, замаскувати небажання спеціального прокурора (не кажучи вже про генерального прокурора Уїльяма Барре, який грудьми став на захист обстоюваної ним монархічної прерогативи президента-консерватора) брати на себе відповідальність за неминучий політичний криза.
По-друге і в тісному зв'язку з вищесказаним — на цей раз справа теж, скажімо так, не дуже вірне (якщо судити з коментарів юристів). Адже необхідно буде провести грань між турботою президента США про національні інтереси і особистої корисливої зацікавленості в залученні іноземної держави з метою надання компромату на суперника.
Очевидно, що захисники Дональда Фредовича будуть наголошувати на те, що Трамп бореться з міжнародною корупцією американських глобалістів-лібералів, а якщо ця робоча заготовка не вигорить, відступлять на позицію, що Дональд нікого ні до чого не схиляв. Що його не так зрозуміли, а винен перекладач. Причому навколо місця аварії цих двох цистерн з політичними відходами будуть лунати збивають приціл крики широко цитованих фанатиків з правих американських ЗМІ, які стверджують, що гріхи Трампа меркнуть на тлі підступність Байдена і підступності ліберальних змовників.
По-третє, Україна у черговий (якщо вважати листопад минулого року, то в третій) раз виявляється заручницею боротьби американських політичних угруповань, етика і правосвідомість яких з моменту приходу в Білий дім 45-го президента все частіше опускається нижче плінтуса.
Тепер, перш ніж перейти до політичних алгоритмами і вірогідним наслідків як для внутрішньої політики США, так і для української зовнішньої (про якийсь вплив черговий американської трагікомедії на наші внутрішні розклади говорити рано, хоча найбільші українські олігархи і справді по вуха в американських справах), треба поглянути на сам сюжет і правила, за якими він розвивається.
Отже, 24 вересня один з лідерів Демократичної партії Ненсі Пелосі ("один" — тому що партія знаходиться в процесі обрання вождя, який поведе її на президентські вибори приблизно через дев'ять місяців) оголосила про початок процедури імпічменту президента США. Цим вона здивувала американську та міжнародну громадськість, тому що раніше Пелосі дотримувалася максимально центристської та поміркованої лінії, на корені обрубуючи всі ініціативи імпічменту як приречені на поразку і в минулому, і в нинішньому Конгресі і здатні відлякати центристського ж виборця.
Тепер же вона дала вказівки шести комітетів палати почати розслідування дій глави держави. "Дії, які на сьогоднішній день зроблені президентом, серйозно порушили Конституцію, Палата представників починає офіційне розслідування з питання про імпічмент", — впевнено Пелосі заявила на прес-конференції. Глава держави, сказала вона, повинен відповідати за свої дії. І в цій фразі, ймовірно, полягає задум: відповідати — так відповідати, просто імпічмент в рамках тих політичних можливостей, які є у демократів, зовсім не обов'язково веде до звільнення від посади.
У першої з подібних ситуацій, незважаючи на голосування нижньої палати за імпічмент, сенатори виправдали відвертого конфедерата Ендрю Джексона (посів крісло вбитого Авраама Лінкольна). У другому випадку Річард Ніксон, втративши підтримку власної (!) Республіканської партії, не став чекати ініціювання імпічменту і пішов у відставку. У третьому інцидент республіканці не змогли скинути Білла Клінтона, оскільки Демпартія контролювала Сенат і (на тлі широкої загальнонаціональної підтримки президента) проголосувала згідно партійній лінії. До речі, як раз з тієї історії 90-х ростуть корені озлоблення консервативного флангу в американській політиці, оскільки там впевнилися, що ліберальним харизматам буквально "все дозволено".
Разом з тим в американській політико-правовій системі імпічмент президента означає винесення проти нього звинувачень у скоєнні серйозних злочинів, наприклад, в державній зраді або ж хабарництві. До речі, нещодавно тема збагачення Трампа в ході перебування на посаді вже піднімалася — мовляв, він примушує офіційні делегації зупинятись в своїх готелях, але прозвучала якось дрібно. За імпічментом може слідувати відсторонення глави держави від влади. Причому, що важливо, повний перелік порушень, переслідуваних у порядку імпічменту, в конституції США не наводиться. Члени Конгресу самі визначають, достатні злочину президента для винесення йому імпічменту. Так і зі спеціальним прокурором демократи вже обпеклися — на цей раз, мабуть, вирішили зрізати навпростець. Тим більше, що його призначали в умовах республіканського контролю над нижньою палатою і Трамп міг зняти його з посади у будь-який момент.
Зручний привід
Приводом для стрімкого розгортання нинішнього скандалу стала публікація газети The Washington Post, яка належить господареві Amazon і спонсору демократів Джефу Безосу. Не далі як 19 вересня з посиланням на двох відставних чиновників The Washington Post написала, що після телефонної розмови президента з неназваним іноземним лідером, в ході якого Трамп дав "тривожне обіцянку", один з американських розвідників написав формальну скаргу своєму начальству на дії президента. Пізніше The Washington Post та інші видання повідомили, що мова йшла про який відбувся в липні телефонній розмові Трампа з президентом України Володимиром Зеленським. У ході цієї бесіди американський лідер нібито поставив у залежність надання Україні військової допомоги в розмірі $250 млн від допомоги з боку Зеленського в отриманні компромату на колишнього віце-президента Джозефа Байдена.
На даний момент саме Байден може стати основним суперником Трампа на виборах 2020 р., хоча нещодавно його лідерство в забігу серед демократів трохи просіла. Що теж може вказувати на певний передвиборчий задум супротивників Трампа, оскільки великі спонсори і центристський виборець лібералів почали концентруватися навколо цього партійного ветерана, який зіграв чималу роль в українських справах.
Самого Дональда повідомлення про ініціювання процедури імпічменту застало в Нью-Йорку, де він, так би мовити, бере участь у роботі Генеральної Асамблеї глибоко зневаженою їм ООН. Трамп у своєму звичайному стилі відреагував у Twitter, назвавши дії конгресменів "харасментом президента", і навіть пообіцяв у середу опублікувати повну розшифровку розмови з Зеленським. Пікантний момент полягає в тому, що президент України також знаходиться в Нью-Йорку.
Раніше ті чи інші демократи не раз говорили про можливість імпічменту Трампа, однак до початку формальних процедур справа жодного разу не доходило. Та ж Пелосі, позиціонуючи себе як національно відповідальний політик, вказувала, що імпічмент — це дуже серйозний і небажаний процес, який розколює суспільство.
І тут не можна не побачити трьох нюансів, і всі вони представляються ризикованими. Перший — не рано Демпартія викидає такий великий козир? Другий — чи не занадто дорогою ціною партійне керівництво виводить кампанію в протистояння Байден–Трамп? І третій нюанс — очевидно, розуміючи, що усунути Трампа навряд чи вдасться, чи не є цей крок способом скинути планування кампанії республіканців у кювет і спробою деморалізувати помірних консерваторів? Просто саме по собі прагнення до законності давно не виглядає переконливим мотивом у логіці дій правлячих кіл США...
Втім, на думку екс-посла США в Україні Джона Гербста, український фактор, швидше за все, зіграв якусь окрему роль у вирішенні демократів запустити процедуру імпічменту. Аж надто простий, сучасний і зручний привід.
Зрозуміло, про інтерес Трампа та його оточення до роботи Джозефа Байдена і його сина Хантера на українському напрямку відомо давно. Адже факт залишається фактом: Байден-старший займав пост віце-президента США з 2009 по 2017 рр. і курував зв'язки США з Україною, його син Хантер з 2014 по 2019 рр. входив до ради директорів найбільшої незалежної української газодобувної компанії Burisma Holdings. За версією прихильників Трампа (і їх деяких несподіваних українських друзів), Байден-старший міг вимагати у займав тоді пост президента України Петра Порошенка звільнити генпрокурора Віктора Шокіна, так як Генпрокуратура в той час вела кілька справ стосовно Burisma (питання до якої, втім, швидше виникали щодо періоду президентства Віктора Януковича).
Нове в цій історії те, що адвокат Трампа Рудольф Джуліані в липні зустрічався в Мадриді з помічником президента Зеленського Андрієм Єрмаком. За даними The New York Times, на зустрічі обговорювалися два вакансій Трампа питання. Перше з них стосувалося того, чи не намагався Київ завадити кампанії Трампа під час американських виборів в 2016 р., а другий — можливого впливу Байдена-старшого в Україні. Але тепер перша нав'язлива тема меркне на тлі другої.
Тим більше, що голови комітетів Палати представників з міжнародних справ Еліот Енгель, по розвідці Адам Шифф і нагляду та реформ Ілля Каммінгс (всі троє — відверті ненависники Трампа) у зв'язку з цими публікаціями минулого тижня попросили Білий дім і Держдепартамент США надати документи, пов'язані з спробами Трампа і Джуліані "маніпулювати українською системою правосуддя, щоб допомогти переобрання президента і, можливо, дискредитувати політичного опонента".
В їх листі стверджується, що "протягом майже двох років президент і його особистий адвокат, мабуть, діяли за межами законних правоохоронних та дипломатичних каналів, щоб змусити український уряд провести політично мотивовані розслідування під виглядом антикорупційної діяльності". З такого формулювання як мінімум випливає, що колишній український генпрокурор Юрій Луценко на багато років забезпечив собі імунітет, оскільки американці з обох таборів тепер будуть носитися з ним, як з писаною торбою. А Україна не покине заголовків заокеанської преси протягом найближчого півроку, а то й року.
Справа в голосах
Тепер подальша процедура виглядає так.
Згідно з усталеною практикою спочатку члени нижньої палати приймають резолюцію про запуск процесу імпічменту. Потім комітет Палати представників повинен вивчити підстави для його винесення. Як правило, таке розслідування проводить комітет нижньої палати по юридичних справах.
Після вивчення звинувачень на адресу президента в комітеті Палати представників вирішують, чи достатні підстави для запуску процедури. Якщо більшість членів комітету вважають підстави достатніми, то один або кілька пунктів звинувачень проти президента виносяться на розгляд всієї Палати представників.
Президент офіційно піддається імпічменту, якщо члени нижньої палати простою більшістю мандатів підтримають хоча б одне з обвинувачень. Схоже, ця історія надовго, і резолюція буде в підсумку прийнято, щоб нарешті покарати і принизити Трампа, дискредитувавши його в очах помірного консервативного виборця. Ядро ж прихильників президента в червоних кепках імпічмент від демократів, швидше за все, розсердить і мобілізує.
Але чи вистачить їх для переобрання? Принесе скандал (і можливий образ жертви) достатньо очок Байдену для того, щоб перемогти? Чи зможе цькування деморалізувати самого Трампа і частина політиків-республіканців, поки не бачать йому альтернативи? Адже в сенсі відсторонення від влади президента поки нічого не загрожує.
Так, в нинішньому скликанні Палати представників більшістю мають демократи. З 435 місць у палаті вони контролюють 235. Але, за підрахунками New York Times, на сьогоднішній день про наміри винести Трампу імпічмент заявляли 204 конгресмена, 131 були проти або поки не визначилися, а ще 99 не робили заяв на цю тему. Очевидно, вердикт конгресменів буде залежати від того, які саме звинувачення висунуть Трампу і які докази проти нього будуть зібрані.
Однак, навіть якщо Палата представників оголосить Трампу імпічмент, це не означає, що президент буде позбавлений посади. Адже далі питання про усунення президента розглядається в Сенаті, де у Республіканської партії більшість у 53 сенатори. Від Демпартії в нинішньому складі 45 сенаторів, ще троє — незалежні. А для відсторонення глави держави необхідно, щоб хоча б один з пунктів звинувачень проти нього підтримали дві третини сенаторів (в Україні тепер, нагадаємо, аж три чверті парламентарів). Поки що подібний сценарій слабо реалізуємо, він передбачає розкол серед республіканців і внутрішньопартійний змову проти президента.
Що стосується українського президента, який потрапив у відверто складну ситуацію без хороших варіантів — адже, хоча Байден і популярний, президент США обирається непрямим голосуванням, і поки що шанси Трампа на переобрання високі, — то він поки зберігає мовчання. Відповідаючи на питання журналістів CNN про телефонній розмові з президентом США, Володимир Зеленський зазначив, що це конфіденційна інформація. А на питання, чи хоче він, щоб розшифровка телефонної розмови з Трампом була оприлюднена, президент України загадково відповів: "Подивимося".
При цьому напередодні Комітет з питань розвідки Палати представників виступив з вимогою надати на розгляд стенограму бесіди. І хоча в руках у Києва знову з'явився великий козир у великому американському покері, в цій колоді може виявитися і джокер — привід для обох партій США отримати хронічну печію від України і всього, що з нею пов'язано.
