Їхтамнєтки та Кубок вогню. Навіщо російським спортсменкам знадобилася Сирія

У телеграм-каналі "Голий спорт" раптово спливла інформація про те, що на Панарабських Іграх, які стартували 5 червня в Алжирі, з'явилися відомі російські спортсменки — але як сирійки, багато хто зі зміненими іменами і датами народження. Два переходи, втім, виявилися цілком офіційними: дзюдоїстка Мілана Мугу (що змінила прізвище на Mrad – але в цьому немає нічого незаконного) та гімнастка Олександра Максимова справді змінили ліцензії на сирійські. Так буває.

Решта, позначені в Панарабських іграх як сирійські спортсмени, продовжують числитися за Росією. У двох, Дарії Джеджули і Дарії Малькової чомусь змінені дати народження: Джеджулу, яка, як і Малькова, і її сестра, значиться в резерві основного складу збірної РФ, зробили молодше на 4 роки, з 28 до 24, Дар'ю Малькову — на півроку. У сирійки раптово записали ще трьох росіянок Тетяну Малькову (сестру Дар'ї), Каріну Полудкіну та Анастасію Сорокіну.

Справа запахла скандалом. Незрозуміло, правда, було одне: навіщо? На що розраховували фальсифікатори? Джедула, Малькови, Полудкіна та Сорокіна у спортивних колах досить відомі. Панарабські Ігри – аж ніяк не товариський матч між сусідніми колгоспами – їх організує Союз НОК арабських країн, а отже, їх відстежують усі міжнародні федерації. Тобто прокотити не могло. Взагалі ніяк. І спортсменки не могли цього не розуміти.

Поступово у Мережі з'явилися реакції. Якщо коротко – всі відхрестились. Мовляв, не знаємо, поняття не маємо, хто вніс російських спортсменок у сирійські списки, ми тут ні до чого. Ситуація точно повторила історію з роману про Гаррі Поттера, якого проти його волі втягнули в Тримудрий турнір. Глави російських федерацій спорту кивнули на спортсменок — мовляв, це вони самі туди поїхали і втягнулися в аферу. Тетяна Малькова вийшла на зв'язок із Сирії. Вона, за її твердженням, разом із сестрою перебуває там на зборах, і не знає, хто заявив їх на змагання. Пропозиція поїхати в Дамаск надійшла від одного із співробітників університету фізичної культури, спорту та здоров'я імені Лесгафта, який раніше був її куратором. Той, у свою чергу, сказав, що отримав пропозицію від сирійців – мовляв, скоро Панарабські ігри, а російські спортсменки стали б добрими спаринг-партнерами для членів сирійської велозбірної. Сестрам Мальковим та їх тренерам сплатили переліт та проживання, але про участь у змаганнях в Алжирі не було й мови.

Президент Сирійської спортивної федерації Фірас Маала повідомив, що у заявці збірної Сирії на Панарабські ігри в Алжирі російських спортсменів немає. Мовляв, "троє російських спортсменок, які змагаються у плаванні, бадмінтоні та велоспорті", тобто Джедула, Малькова (одна з двох) та Сорокіна, подали заявку на натуралізацію до міжнародних спортивних федерацій для виступу у складі сирійських команд, але отримали відмову. Щоправда, прізвищ Маала не назвав, але начебто більше і немає кандидатур… Тобто коли Малькова говорила, що навіть не збиралася на Панарабські ігри, вона збрехала? Втім, російський спорт кого хочеш зіспортує. Чи не збрехала, а просто збиралася не вона, а її сестра? Ну що ж, сестра за сестру не відповідачка. А далі могло бути так, що все вже майже вийшло і спортсменок внесли до списків, але в останній момент натуралізація зірвалася. І сирійські укладачі списків від засмучення просто забули про них — і про списки, і спортсменки..

З Полудкіною ясності поки що немає. Але, швидше за все, і там вийшла подібна історія: вона спробувала натуралізуватись на Панарабські ігри, але не вийшло.

Що зрештою? Семеро російських спортсменок спробували втекти з російської резервації. Бо для спортсменів Росія стала саме резервацією. Після 2014 року їм ще можна було виступати без прапора … а після 24.02.22, як правило, взагалі не можна. Спортсмени можуть змагатися лише всередині Росії… ну, ще з північнокорейцями, якщо ті погодяться. А також з придністровцями, абхазами, південними осетинами та представниками двох різних народів: днрівців та лнрівців (не треба їх плутати, вони дуже ображаються!). І все. І це прикро – вік спортсмена короткий, а амбіції дійти до вершини потребують реалізації. У спорті так і має бути, це нормально, але через бункерного дідуся, який затіяв війну, амбіції швидко впираються в стелю.

Що ж… Можна порадіти за двох спортсменок, які мали – і побажати решті п'яти успіхів у наступній спробі. По-людськи все зрозуміло. Все живе, всі, хто відчуває в собі потенціал зростання, тікають із Росії. І абсолютно правильно роблять.