Ігри патріотів. Як Трамп перетворив президентську гонку у війну цінностей

The New York Times опублікувала серію статей, присвячених передбачуваній змові російської розвідки з талібами, в рамках якої, як стверджує видання, ГРУ пропонувало грошові винагороди бойовиків руху "Талібан" за вбивство американських військових. Тим часом у своїй промові на День незалежності США американський президент Дональд Трамп пообіцяв захистити американський спосіб життя і традиційні американські цінності від "ліворадикалів, марксистів, анархістів і мародерів". Також він розпорядився створити "Національний парк американській історії", де повинні будуть відкритися памʼятники видатним американським діячам, в першу чергу патріотам: деяким військовим, а також першовідкривачам і Батькам-засновникам Америки.

На перший погляд, ці дві події не повʼязані між собою. Однак якщо подивитися на них в контексті передвиборної боротьби, що набирає обертів, видно досить цікаві тенденції.

На сторожі "старої Америки"

Справа в тому, що діалог про цінності та їх захист в останній час вважалися прерогативою Демократичної, а не Республіканської партії. Принаймні, саме демократи хоча б номінально відстоювали у зовнішній політиці права людини, свободу, демократію і опір диктатурам, тоді як Трамп не приховував, що вважає за краще керуватися інтересами та доцільністю. Після виборів 2016 р. цей вододіл став ще відчутнішим.

Звичайно, формально Трамп завжди позиціонував себе як захисника консервативних цінностей. Він підкреслював свою релігійність, не приховував, що хоче повернути згадку про Бога в американські школи, підтримував євангельські церкви і противників абортів, призначав у Верховний суд суддів консервативних поглядів і так далі. Однак на практиці не так вже й багато прихильників Трампа вважало його ідеальним виразником цінностей "старої Америки". Постмодерністський стиль чинного президента здавався багатьом республіканцям з числа "старих консерваторів" швидше пародією на їх цінності, досить примітивним зліпком з них.

Тим не менш вони підтримали Трампа, вбачаючи в ньому можливість захистити звичний їм уклад від тих, кого сприймали як головну загрозу дорогих їх серцю засадам – стрімко левеющих демократів, які акцентують увагу на захисті меншин і емігрантів. Таким чином, значне число навіть пропрезидентськи налаштованих консерваторів сприймало президента радше як охоронця їх цінностей, а не як їх безпосереднього носія і виразника. Ті ж, хто підтримав Трампа з економічних причин, і зовсім спиралися на прагматичний розрахунок. І лише найбільш вірні прихильники президента вважали його втіленням "справжньої Америки" і навіть "посланцем Бога".

Від патріотів до анархістів

Тим часом супротивники Трампа теж були досить різнорідні. Поряд з радикалізацією лівого спектру Демпартії ще однією тенденцією, яка проявилася після виборів 2016 р., стало зростання так званого "патріотичного дисидентства". Він проявився в тому, що на тлі розпочатого в 2017 р. розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера в США виникло виникла велика кількість протестних груп і рухів патріотичної спрямованості. Політику діючої президентської адміністрації вони розглядали, в першу чергу, як зраду національних інтересів, і тому всю кампанію проти нього проводили саме під прапором американського патріотизму.

Наймасштабніші з подібних груп створили свої сайти і руху різної спрямованості. На відміну від організацій, безпосередньо повʼязаних з Демпартією, деякі групи прямо підкреслюють свій опозиційний і разом з тим непартійний характер, називаючи основною своєю метою захист демократії. Американські консерватори, що відкололися від Республіканської партії і не підтримують Трампа, також створили свій рух підкреслено патріотичної спрямованості. Частина подібних груп присвятила свою діяльність виявленню роботи російської пропаганди в США і в країнах Європи.

Всі ці рухи і люди, починаючи від ветеранів американських спецслужб і закінчуючи рядовими активістами, робили акцент на тому, що Трамп, на їхню думку, був руйнівником базових американських цінностей. Сюди входила правда як така (боротьба з "альтернативними фактами"), свобода слова (згадаймо атаки Трампа на пресу), патріотизм (Трампа дорікали в зраді американських інтересів за кордоном, руйнуванні відносин з традиційними американськими союзниками і боротьби з власними спецслужбами), боротьба з диктатурою (на противагу загравання Трампа з диктаторами), "американська мрія" (точніше, її доступність для емігрантів) і т. д. Не випадково деякі рухи прямо називали себе "Лояльною опозицією", тобто "справжніми державниками", на противагу "держзраднику" Трампу.

На антитрамповских протестах минулих років, спалювали часом американський прапор, однак це траплялося не так часто. Набагато більше людей, навпаки, виходили на такі протести з прапором, символізуючи тим самим боротьбу "справді американських цінностей" проти "диктаторських замашок" президента. Американські цінності на противагу особистим інтересам – так позиціонували своє протистояння Трампу "дисиденти-державники".

Однак хвиля протестів, вже другий місяць не стихаючих в Сполучених Штатах, істотно змінила цю картину. Як вже зазначалося, у багатьох містах лідерство в протестному русі взяли вкрай ліві групи, і навіть якщо вони не становлять більшості протестувальників, саме вони стають самими гучними і помітними в медійному просторі. Ці люди якраз активно спалюють американські прапори, зносять статуї і скандують "Америка ніколи не була великою", в короткій кричалці перераховуючи історію країни виключно як рабство, геноцид і війну.

Іменем військових і Лінкольна

На цьому тлі не дивно, що прихильники Трампа остаточно стали сприймати його супротивників як анархістів і комуністів, які ненавидять саму американську державність. На тлі не стихаючих хвилювань американські обивателі просто забули про "лояльну опозицію" та експертів з безпеки, які вважають Трампа загрозою не неформальним руху, а саме державі. Трамп же, у свою чергу, досить успішно перехопив у своїх супротивників повістку "захисту американських цінностей" і імідж справжнього державника, який охороняє "закон і порядок". Більше того, в очах своїх прихильників американський президент стає вже не просто людиною, яка вільно або мимоволі може перешкодити руйнуванню цінностей традиційної Америки. Зараз він перетворюється в їх виразника і носія, і саме в такій якості позиціонує себе в передвиборній боротьбі.

Тому, можливо, не випадково, що витік про ГРУ і "Талібан" зʼявилася саме зараз. Незалежно від того, наскільки була перевірена саме ця інформація і чи свідомо Трамп нею знехтував, ця ситуація нагадала про три момента, істинність яких вже неодноразово підтверджувалася, а саме: Росія дійсно має тісні звʼязки з "Талібаном", а Дональд Трамп дійсно нехтує брифінги розвідки і не хоче чути інформацію, що містить негативні відомості про Москву. Повернення до цієї теми саме зараз служить свого роду нагадуванням про існування інших супротивників Трампа – тієї самої "лояльної опозиції", — патріотів з числа військових і ветеранів спецслужб, які не приймають чинного президента з зовсім інших причин, ніж протестувальники з вулиць.

Те ж саме можна сказати і ще про одну ініціативу, яка зʼявилася практично одночасно зі скандалом навколо "Талібану" і річчю від 4 липня – заявою активістів "Проекту Лінкольна" (The Lincoln Project) про підтримку головного конкурента Трампа на президентських виборах – демократа Джо Байдена. "Проект Лінкольна" – це комітет, сформований в кінці 2019 р. деякими видатними республіканцями і колишніми республіканцями, метою якого є недопущення переобрання Дональда Трампа на президентських виборах 2020 р.

Якщо подивитися створені проектом відео, вони як раз витримані в патріотичному стилі. Серед них є, наприклад, заява американського солдата про те, що нехтування інформацією про "Талібан" розцінюється як зрада, і навіть єдиний ролик, зроблений російською мовою, – про те, що кандидатуру Трампа підтримує Кремль. Ролик зроблений досить лубочно, під стати сучасній "клиповій" свідомості, проте мета проекту цілком зрозуміла – розбити недавно виниклу монополію Трампа на патріотичну риторику і імідж захисника американських цінностей.

Однак схоже, що на тлі набагато більш глобальних процесів у суспільстві і радикального поділу американського суспільства люди схильні оцінювати світ у більш чорно-білих тонах, і зусилля "дисидентів-патріотів" можуть залишитися непоміченими в море інших, набагато більш масштабних інформаційних приводів.