У незрозумілій ситуації бомби Сирію. Навіщо Росії ударна ескадра в Середземномор'ї
Кремль пригнав в Середземне море ударне угруповання кораблів, яку в Росії називають найпотужнішою з початку вторгнення в Сирію. Але головне, що детермінантою цього є введення Вашингтоном першого пакету санкцій щодо РФ в рамках справи Скрипалів. У відповідь Москва виразно вирішила знову розіграти сирійську карту.
Що, втім, можна було передбачити, виходячи з реакції російської сторони на публікацію 24 серпня на сайті федерального уряду США списку санкцій, які вступили в силу 27 серпня. Тоді заступник голови комітету Держдуми РФ з економічної політики, інноваційного розвитку і підприємництва Володимир Гутен лякав США і Європу розміщенням в Сирії комплексів тактичної ядерної зброї.
Тут ключове слово "лякав", бо від реального розгортання таких озброєнь у протистоянні із Заходом Москва нічого не вигадала б і навіть навпаки. Але факторів, що утримують РФ від ескалації конфлікту в Сирії, немає. Що, по суті, і є тим самим відповіддю на санкції, про який говорили напередодні заступник глави МЗС РФ Сергій Рябков і спікер відомства Марія Захарова. Рябков, зокрема, зауважив, що "необов'язково на економічні санкції відповідати тільки в сфері економіки". Необов'язково, тому що немає можливості. І в той же час очевидний криза жанру в плані реагування на рішення з Вашингтона. У Москві пошкребли по засіках у пошуках білого сипкої речовини, раз вже слідом за Аргентиною у Бельгії сталася настільки неприємну оказія, і нашкребли лише демонстрацію сили і обіцянку росіянам нових тріумфів за кордоном, щоб змусити їх забути про повсюдне зубожінні.
Звідси і "сама потужна угруповання" в Середземному морі. Правда, ця формулювання, що з'явилася в російському інформаційному просторі, викликає сумніви. Повідомляється про застосування 10 кораблів з перерахуванням їх назв і що на підході ще "декілька". Вісім з них несуть крилаті ракети "Калібр", є дві дизель-електричних підводних човни - Б-268 і Б-271; а також крейсер "Маршал Устинов", оснащений протикорабельних ракетним комплексом "Вулкан", який прийнятий на озброєння ще в 1987 р. Ударне з'єднання - це збірна солянка, яка представляє всі флоти, крім Тихоокеанського, - Північний, Балтійський, Чорноморський і Каспійську флотилію. Увага питання: в якому стані насправді перебуває ВМФ РФ, якщо три флоту і флотилія змогли виставити на загальний огляд лише десяток-півтора далеко не першої свіжості кораблів? Притому що в їх складі перебувають щонайменше 200 різних кораблів, включаючи АПЛ, великі і малі десантні кораблі, катери і т. д. В такому контексті сигнал здається не таким вже потужним.
Курс на Ідліб
Використовувати ж це угруповання Москва, судячи з усього, має намір для підтримки наступу асадовскіх сил на нескорену досі північно-західну провінцію Ідліб, до кордонів якої раніше Дамаск за підтримки російської авіації перекинув свої війська. Ймовірне використання російського флоту обіцяє збільшення сирійської гекатомбы. Це раз. Два - відповідна реакція Кремля на санкції також одночасно є відповіддю на обіцянки, дані Заходом напередодні повномасштабного наступу в Ідлібі, дати по вухах сирійському режиму, якщо той знову застосує хімічну зброю. Про це, як повідомляє Bloomberg, під час зустрічі з секретарем Ради безпеки РФ Миколою Патрушевим заявив радник президента США з питань нацбезпеки Джон Болтон. За його словами, у Вашингтоні в курсі можливого застосування Асадом хімзброї і мають намір на це дати більш потужний військовий відповідь, ніж раніше. Тобто в Сирію полетить явно більше 60 "Томагавків".
У Пентагоні, правда, 27 серпня заявили, що не стягують у Східне Середземномор'я сили для ракетного удару, ніж усіх намагається переконати російське оборонне відомство. До речі, мусування цієї тези є ще одним поясненням відправки в регіон горезвісної ударного угруповання трьох флотів і однієї флотилії. Однак в міноборони США також підкреслили, що стурбовані підготовкою наступальної операції в Ідлібі із застосуванням хімічної зброї. Отже, у Джеймса Мэттиса тримають руку на пульсі подій і попередження Болтона має всі шанси бути реалізованим. До того ж не тільки Сполучені Штати готові реагувати жорстко, але і президент Франції Емманюель Макрон, який явно припав до душі Трампу. У понеділок лідер П'ятої республіки підкреслив, що Париж готовий до нових авіаударів по Сирії в разі застосування Асадом хімічної зброї. При цьому Макрон також закликав Москву і Анкару напоумити сирійського союзника.
Турецький фактор
Туреччину ж Макрон згадав не в надії, що Анкара дійсно може якось вплинути на Асада, якого сама публічно критикує. А з іншою метою. І вона безпосередньо пов'язана з Идлибом та інтересами турецької сторони в Сирії. У Туреччині категорично проти бомбардувань росіянами цієї провінції, що ще 14 серпня ясно дав зрозуміти міністр закордонних справ Мевлют Чавушоглу. І це питання, очевидно, буде підніматися під час тристоронньої зустрічі у Тегерані за участю Реджепа Тайіпа Ердогана, Володимира Путіна і Хасана Рухани.
Настільки високий інтерес Анкари до Идлибу пояснюється близькістю провінції до турецького кордону. І тим, що Туреччина послідовно створює в північних регіонах Сирії буферну зону - спершу на північ-схід від Алеппо в рамках операції "Щит Євфрату", а потім і на північний захід від колишньої економічної столиці Сирії в ході операції "Оливкова гілка". Зараз, як заявив 12 серпня Ердоган, готується нова військова операція. "З божою допомогою в найближчому майбутньому ми звільнимо і нові території, забезпечивши на них безпеку", - говорив турецький лідер, не називаючи ці території. Але вони цілком можуть бути і в Ідлібі.
Так що в цьому питанні США і Париж в принципі розраховують на Ердогана, на його "підривну діяльність" в межах тристороннього ситуативного союзу, кожен учасник якого переслідує власні цілі. До всього, незважаючи на нинішню торгову війну між Туреччиною і Штатами, в Сирії взаємодію двох країн зберігається. У червні цього року сторони погодили "дорожню карту" щодо виведення з Манбиджа, міста на півночі Сирії, курдських Загонів народної самооборони (YPG). Процес цей йде. А турецькі і американські сили після почали патрулювання регіону - на перших порах окремо один від одного, а тижнем раніше почали діяти спільно. На грунті такого співробітництва припустимі і контакти щодо Ідліб.
Підтвердженням того, що Вашингтон і Анкара, ймовірно, обговорюють майбутнє наступ асадовцев і російських сил укупі з іранськими і проіранськими силами на північному заході Сирії говорить і те, що 28 серпня, за повідомленням турецького видання Sabah, відбулася телефонна розмова Мэттиса і його турецького колеги Хулуси Акар. Вони обговорювали двосторонні відносини і ситуацію в Сирії. Так що ефект від бравади Кремля у водах Середземного моря істотно померкне у світлі потенційної виховної роботи Вашингтона і Парижа, ну, і опору Ердогана наступу на Ідліб. Якщо тільки Москва не надасть Анкарі гідну компенсацію шкоди турецьким інтересам в Сирії.
