Нейтралітет-беларусски. Може Лукашенко пустити "зелених чоловічків" в Україну?

Останні кілька тижнів принесли нам відразу кілька новин, які змушують спостерігачів задуматися про те, ким для України є сусідня Білорусь, вона займає нейтральну позицію у російсько-українському протистоянні або ж, як союзника РФ, представляє для нашої країни потенційну загрозу. Тут і вчорашня спроба зірвати ухвалення резолюцій по Криму в 3 Комітеті Генасамблеї ООН, і інтенсивні російсько-білоруські навчання, і посилення російської військової присутності в республіці. А не так давно відбулася Міжнародна конференція "25 років українсько-білоруського діалогу: перспективи двосторонніх відносин у часи глобальних викликів". В ході неї Голова комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гопко заявила про можливість нападу Росії на Україну з території Білорусі.

Раніше, 26 жовтня, за заявою представника ГУР ЗС України Вадима Скибицкого, в ході спільних навчань ППО країн СНД ВКС РФ, використовуючи союзницькі зобов'язання Білорусі, відпрацювали у її повітряному просторі умовне нанесення масованих ракетних ударів по стратегічних об'єктах на території України.

Крім того, як розповів "ДС" редактор білоруської служби міжнародного розвідувального співтовариства InformNapalm Денис Івашин, територію РБ РФ вже використовувала раніше для агресії проти України, а тому немає підстав вважати, що "не можуть повторити".

"Истребительное авіаційне ланка російських Су-27 було передислоковано з авіабази Бесовец (Петрозаводськ) для бойового чергування в Барановичі через загострення ситуації в Україні ще 8 грудня 2013 року. У березні 2014 року, у зв'язку з початком російської військової агресії проти України, на територію військового аеродрому в Бобруйську з авіабази Бесовец були перекинуті 3 військово-транспортних літака і 6 винищувачів Су-27 з авіаційно-технічним персоналом і штатним озброєнням.

До цього угруповання приєднався також літак дальнього радіолокаційного виявлення (АВАКС) А-50, який, імовірно, здійснював радіолокаційну розвідку повітряного простору України. Використання цього літака значно розширило можливості наведення винищувальної авіації ВКС РФ, а також управління черговими силами ППО. Велика частина російської авіаційної угруповання покинула територію Білорусі і повернулася в пункт постійної дислокації в Бесовец тільки 7 вересня 2014 року, через 2 дні після підписання перших Мінських угод про припинення вогню".

У зв'язку з цим Івашин нагадує про розгортання мотострілецької бригади в Клинцях Брянської області в 45 кілометрів від російсько-білоруської кордону, а також мотострілецької дивізії в Ельне в 100 км від кордону з Білоруссю. "Це свідчить про можливих планах військового командування РФ, у разі необхідності, перекинути ці сили безпосередньо на територію Білорусі, у тому числі, і для проведення військових операцій проти України".
Становище, в якому опинилася союзна (Союзна держава РБ і РФ, ОДКБ, Митний союз) Росії Білорусь, між тим, викликає тривогу і у самих її громадян, задумалися про те, чи можлива на практиці реалізація конституційного положення про нейтральність їх країни.

Зокрема, днями було презентовано дослідження приватної некомерційної організації "Центр Острогорского Елементи нейтралітету білоруської зовнішньої політики і політики національної безпеки". Більш того, варіант стати учасником конфлікту, за словами опитаних нами експертів, "не посміхається" та білоруському керівництву. Інша справа, що варіантів для маневрів у Олександра Лукашенка і Ко небагато.

"Білорусь пов'язана політичними і військовими зобов'язаннями з Росією (наприклад, членство в ОДКБ), в той час як тісних військових відносин з країнами НАТО та Євросоюзу у Мінська немає". Тому говорити про нейтралітет Білорусі можна з великою часткою умовності", - каже журналіст Юрій Дубина.

При цьому він відзначає, що в останні роки Мінськ намагався не приймати бік Росії в її агресивній політиці на пострадянському просторі і на Близькому Сході, розвивав стосунки з опонентами Росії і виступав проти перекроювання кордонів колишніх країн СРСР. Одночасно з цим білоруський уряд переглядав політику національної безпеки країни, обмежувало військову присутність Росії і збільшувало автономність білоруських збройних сил і силових структур. Експерти вважають, що керівництву Білорусі необхідно забезпечити визнання білоруського нейтралітету з боку іноземних партнерів, в першу чергу - Росії.

"Це означає, що нейтралітет Білорусі повинен бути прийнятним для Москви. Фактично експерти піднімають проблему "фінляндизації Білорусі". Бачить Кремль в Білорусі нейтральну країну? Сумніваюся: не заради нейтралітету створюються спільні сили ППО, наприклад...", - вважає Дубина.

У свою чергу Івашин деталізує, чому з військової точки зору Росія ніколи не зможе "відпустити" Білорусь у розряд нейтральних: "Хоча в статті 18 основного закону Білорусі і прописана мета про прагнення держави до нейтрального статусу, насправді це всього лише благі наміри, які розбиваються про союзницькі зобов'язання; російські військові бази на території країни: 43-й вузол зв'язку ВМФ РФ "Вілейка", що забезпечує зв'язок з атомними підводними ракетоносцями, радіолокаційна станція попередження про ракетний напад "Волга" Космічних військ ВКС РФ; а також безпрецедентна кількість - понад 40 в цьому році спільних навчань російських і білоруських Збройних Сил.

Знаходження Білорусі на лінії геополітичного розлому, значна мілітаризація регіону, потенційне використання території країни в якості військового плацдарму насамперед з боку Росії, виключають можливість нейтрального статусу і в майбутньому".

Публіцист, письменник Віктор Мартинович, відзначаючи бажаність нейтралітету, також дивиться в майбутнє зі скепсисом:"Нейтральний статус - єдина умова повної незалежності і суверенітету. У випадку з такими сусідніми невеликими державами як Білорусь будь-яке непряме залучення може закінчитися дуже погано".

На жаль, НАТО і Росія розуміють наш нейтралітет по-своєму - Росія, наприклад, була б рада, якщо б це був нейтралітет з російськими винищувачами в повітрі. На жаль, у мене немає ніякої впевненості, що навіть після того, як ера Лукашенка закінчиться, будь-який інший політик зможе також балансувати на користь Заходу і Сходу, як це роблять нинішні еліти. Будь перегин призведе тут до загострення відносин з другою стороною і наростаючої конфронтації.

При цьому потрібно відзначити, що армійські еліти в Білорусі мають самосвідомість близьке до того, яким було самосвідомість української армії в Криму. Тобто, національному уряду доводиться мати справу з радянською за фактом армією", - додає Мартинович.

"Як сферичний кінь у вакуумі, нейтралітет Білорусі, звичайно, можливий, але в сьогоднішніх політичних умовах - немає", - погоджується військовий кореспондент Дмитро Галко.

"Коли ми ще могли думати, що Будапештський меморандум працює, а конфлікти Росії з колишніми братніми республіками" носять випадковий характер - ну, там, не зійшлися характерами гарячі хлопці Володя і Мишико, буває - тоді можна було думати про нейтралітет.

Зараз ми точно знаємо, що меморандум не вартий паперу, на якому він написаний. А Росія встала з колін не для того, щоб розбити город і посіяти на ньому льонок з редисочкою, вона встала і пішла "збирати землі" з завзятістю зомбі. Така в неї закладена програма. І вже кого-кого, а Білорусь вона точно розглядає як свій задній двір. Ми для них така собі вітрина "русского мира", де диктатура і ліс незайманих леніних, але при цьому все ніби "як у Європі". Чистенько, акуратненько, пофарбовано всі, розорано. Дивіться, мовляв, можна зберігати наші "споконвічно російські цінності", тобто диктатуру та інше розпуста, а облаштувати життя не гірше, ніж у них там!", - резюмує Галко.

У той же час політичний аналітик Вадим Скарбників акцентує увагу на подвійності позиції нинішнього керівництва Бєларусі: "Не уявляю ситуацію, при якій білоруський диктатор вийшов би з ОДКБ (якщо тільки розпад РФ застане його в кріслі глави держави - але тут вже розклади непередбачувані).Але це якщо говорити про нейтралітет як такому. Інша справа, що Олександр Лукашенко неодноразово заявляв, що "військова доктрина Білорусі виключно оборонна", що "Білорусь ніколи не буде воювати на чужій території", і, зокрема, "Білорусь не дозволить втягнути себе в міжнародні конфлікти, у тому числі в Сирії та Україні".

Він дійсно дотримується цієї позиції, і, думаю, буде дотримуватися і далі; без якихось форс-мажорних обставин, у всякому разі, від неї не відійде".

"Що ж стосується більш віддалених перспектив, тобто після зміни влади в Білорусі, то нейтралітет також малоймовірний. Я поділяю позицію, що Білорусі слід спершу співпрацювати з НАТО, а потім вступати у цей блок: так в будь-якому випадку безпечніше. Однак при теперішньому режимі про це не може бути й мови, себто це питання ніяк не сьогоднішнього і не завтрашнього дня", - вважає Скарбників.

З ним згоден і військовий експерт Андрій Поротніков, підкреслюючи, що для досягнення повного нейтралітету у Білорусі немає не тільки волі керівництва, економічних можливостей, але і бажання більшості жителів держави: "Багато люблять поміркувати про нейтралітет, не розуміючи суті цього статусу. По-перше, не буває нейтральних держав, що беруть участь у військово-політичних союзах. Навіть оборонних. По-друге, нейтралітет - це міжнародно визнаний статус. По-третє, нейтралітет передбачає серйозне фінансової напруги держави, яка в разі зовнішньої агресії може розраховувати тільки на себе", - констатує він.

"Для досягнення нейтрального статусу Білорусі потрібні роки, а швидше за все, десятиліття, серйозний політичний (як мінімум) конфлікт з Росією і відмова від російських фінансових преференцій, нарощування військових витрат мінімум до 3% ВВП, тобто в 2,5 рази та збільшення чисельності армії в 2 рази. До чого з перерахованого сьогодні готові білоруська влада і соціум? Відповідь: ні до чого. Між тим це той вибір, який вимагає серйозних зусиль. А потреба в таких зусиллях для наших людей неочевидна", - резюмує Андрій Поротніков.