Хвіст Манафорта. Чому Фірташа таки посадять у США

Інформація про те, що в американських правоохоронних органів є "тисячі" перехоплених розмов, які можуть бути використані проти Дмитра Фіратша у справі про широкомасштабної міжнародній корупційній схемі, яку він, схоже, координував, яку оприлюднили американські ЗМІ, і явно нервова реакція адвокатів українського олігарха, які заговорили, що його екстрадиція в США є справою лічених місяців, - все це свідчить, що в повітрі запахло смаженим, пише Depo.ua.

Якщо хтось забув всі подробиці цього давнього і заплутаної справи, то Дмитро Фірташ з 2014 р. знаходиться в Австрії, звідки його намагаються витягнути правоохоронці США (за кримінальну схему з видобутку титану в Індії, права на яку Фірташ отримав за багатомільйонні хабарі) і правоохоронці Іспанії, де Фірташа звинувачують у відмиванні мільйонів доларів за допомогою готельно-ресторанного бізнесу та елітної нерухомості. Є питання до Фірташа і в української Генпрокуратури, але наші правоохоронці оцінюють можливість отримати живого Фірташа в свої руки як практично нульову.

Досі високопрофесійним і високооплачуваним адвокатам олігарха вдавалося захищати його від екстрадиції, і Дмитро Васильович після недовгого затримання жив у Відні на волі, внісши заставу в 125 млн євро.

Але нещодавно фортуна повернулася до Фірташа іншим місцем. Причиною тут стало те, що американське слідство всерйоз взявся за вивчення його численних і тісних контактів з колишнім менеджером виборчої кампанії чинного президента США Полом Манафортом. Якого, в свою чергу, підозрюють у занадто тісних і інтимних відносинах з Росією до і під час президентської кампанії в США.

Або спецпрокурору Роберту Мюллеру, який розслідує зв'язку виборчого штабу Трампа з Росією, що вдалося знайти в будинку Манафорта, де нещодавно був проведений обшук. Або, навпаки, знайти не вдалося, від чого інтерес тільки загострився. Але бажання поговорити з Дмитром Васильовичем в тісному і інтимній обстановці чиказької в'язниці зросла у американської прокуратури небачено. Звичайно, суть цієї розмови може і не стосуватися маленького титанового гешефту в Індії. Але коли закінчаться розмови про Манафорте, обов'язково почнуться розмови про великих міжнародних корупційних схемах. Результатом цих розмов може стати 50-річне ув'язнення. Це, звичайно, максимальний термін, і хороші адвокати обов'язково знайдуть спосіб його скоротити. Але навіть, припустимо, половина з нього Дмитра Васильовича, здається, не радує.

За великим рахунком Фірташ став жертвою власного ділового розмаху. Якщо б він продовжував по-тихому колекціонувати українські облгази і заводи з виробництва добрив, то був би шанованим громадянином своєї країни, з хорошим представництвом в парламенті і досить безхмарними життєвими перспективами. Якщо б він навіть прикупив індійських чиновників і постачав титан в Східну Європу чи Китай, його теж навряд чи спіткала б жорстока доля. Але Фірташ вирішив піднятися на новий, якісно більш високий рівень бізнесу. Не зрозумівши, що звичні для неї методи при веденні справ з великими американськими компаніями є цілком неприйнятними. А каламутні люди, начебто Манафорта, можуть довести як до великого впливу на Вашингтон, так і до ордера від високопоставлених прокурорів. За що олігарх і поплатився. І ніяка дружба з Володимиром Путіним або ким завгодно ще - йому вже не допоможе. Втім, доля Фірташа - це проблеми Фірташа.

Далеко цікавіше, що станеться з його активами - виробничими та медійними - в Україні, коли стане зрозуміло, що їх власник, схоже, повернеться дуже нескоро.

Протягом останніх двох тижнів стали помітні перші скромні руху з боку Генпрокуратури, яка нещодавно відкрила кримінальну справу стосовно цікавої ситуації, при якій облгази користуються розподільними мережами, не сплачуючи "Нафтогазу" за їх використання коштів, достатніх для підтримки мереж в робочому стані. При цьому 22 облгазу знаходяться у власності саме Дмитра Фірташа. Це, до речі, не перший подібний "наїзд" на облгази, але на цей раз, за чутками, "Нафтогаз" і ГПУ налаштовані серйозно. Їх мета або змусити облгази платити, або трохи поміняти структуру власності на цьому ринку.

Хотілося б вірити, що все у них вийде, незважаючи на те, що лобістські можливості Дмитра Васильовича зараз дещо зменшилися. І що аналогічна "розчищення" пройде і в інших галузях, де комфортно почувають себе комерційні і медійні структури Фірташа. І ще дуже б хотілося, щоб в процесі мова йшла саме про переведення комерційних структур у прозорий режим функціонування, а не про тривіальне майновий переділ.