Холодний душ з Берліна. З чим Штайнмайер їздив у Росію
Російський істеблішмент і преса очікувано були в захваті від нового візиту Франка-Вальтера Штайнмайера, але вже в якості президента. Тільки от, як не раділи в Москві увазі європейського високопоставленого чиновника і як Штайнмайер намагався зберегти дружелюбність, його приїзд, а точніше, те, що він сказав у ході візиту, явно не вписується в російську категорію "перемоги".
Президент Німеччини прибув нібито заради передачі московського євангелічно-лютеранського кафедрального собору Святих Петра і Павла у власність лютеранської церкви в честь 500-річчя Реформації. У пам'яті спливає відвідування Володимиром Путіним в Парижі та відкриття місцевого православного духовного центру. Тільки тоді Франсуа Олланд відмовився зустрічатися з президентом РФ. Тому на цьому аналогія закінчується. Путін не може дозволити собі таку розкіш, як дати від воріт поворот президенту однією з провідних (якщо не головною) країн Європи. Навіть враховуючи, що в інтерв'ю "Комерсанту" Штайнмайер наговорив багато чого неприємного, а за підсумками зустрічі повторив ряд тез.
Для затравки колишній міністр закордонних справ і один з фронтменів Соціал-демократичної партії Німеччини традиційно запевнив, що Берлін дуже хоче налагодити діалог з Москвою, вивести відносини хоча б до мінімального довірі. А потім дав росіянам рецепт цього поліпшення відносин. За словами Штайнмаєра, Донбас залишається каменем спотикання для РФ і Німеччини. Президент ФРН не забув зауважити, що німці також не визнали і не визнають анексію Криму.
"У мого минулого політичного життя на посаді міністра закордонних справ Німеччини я приділив багато часу досягнення і реалізації мінських домовленостей. Я і сьогодні не належу до числа тих, хто кожен день сповіщає про їх близький кінець. Навпаки, питання в тому, що було б зараз, якби не було мінських домовленостей", — сказав Штайнмаєр.
Тобто посил ясний: хочете дружби з Європою і Німеччиною — ось, власне, дорожня карта. І її першим пунктом німецький президент назвав миротворчу місію ООН на Донбасі. Без будь-яких застережень, які могли б бути розцінені Москвою як пряма підтримка їх ініціатив. Ні, гер Штайнмайер заявив, що компроміс у вигляді "блакитних касок" в ОРДЛО повинен здійснюватися за пропозиціями Києва. Фактично президент ФРН приїхав до Москви з консолідованою позицією Європи щодо українського питання, а також по ряду інших.
Не було ніякої демонстрації підтримки Москви, критики антиросійської політики Брюсселя, закликів скасувати санкції. Навпаки, Штайнмайер в лоб сказав росіянам про існуючий в Європі відчуття непередбачуваності дій Росії: мовляв, як цивілізованій демократичній країні вам би з задоволенням подавали руку, але ви такою не є і всіх вже дістали.
Тому він висловив невдоволення російським законом про "іноземних агентів", перешкодою роботі правозахисних організацій і в цілому картиною з порушенням прав людини. У цьому контексті зустріч президента Німеччини з співробітниками правозахисного центру "Меморіал", що отримав статус іноземного агента, так як він отримує фінансування з США і займається політичною діяльністю, — ляпас керівництву РФ.
А відповідаючи на питання, що стосується дружби Кремля з правопопулистами в Німеччині, тієї ж "Альтернативою для Німеччини" (читай — з усіма такими "друзями" Путіна в Європі), Штайнмайер був гранично віртуозний у формулюваннях, але дав зрозуміти, що Москві краще відмовитися від контактів з маргіналами начебто АдГ або Pegida і робити ставку на надійних партнерів з більш розумним підходом до політики: "На тих, хто не потребує підвести риску під історією, а розуміє європейська спадщина та спільну історію як наказ всім нам".
У Штайнмайера є свої причини погрожувати пальцем Кремлю за контакти з євроскептиками, оскільки його есдеки також топталися на електоральному полі критиків міграційної політики канцлера. Минулі вибори були тріумфом для партії Ангели Меркель, хоча СДПН явно розраховувала скинути його з трону. І спочатку, особливо з включенням в кампанію Мартіна Шульца, шанс був. А в результаті ХДС/ХСС перемогла, та ще й АдГ отримала непоганий результат, тим самим відібравши у есдеків частину голосів. Це якщо не враховувати, що такі партії та організації розгойдують обстановку, що есдеків, які займають високі посади в країні, не потрібно.
Якщо говорити про образи німців на Росію, то не можна пройти повз скандалу з турбінами в Криму. У Москві президент ФРН відкрито став на бік "рідної" компанії Siemens: "Був порушений чинний договір і тим самим підірвано довіру інвесторів щодо відданості російських партнерів своїм договірним зобов'язанням". Штайнмаєр наголосив, що Росія порушила міжнародне законодавство і в аннексированном Криму німецький бізнес працювати не буде. "Випадок з компанією Siemens особливо вразливе, тому що, мабуть, з боку російських партнерів були обіцянки, які в результаті не були виконані. Цей факт порушив взаємну довіру", — сказав він.
Взаємна довіра... Президент ФРН сказав "А" і не посоромився сказати "Б". Зокрема, він заявив, що німецько-російські відносини почали погіршуватись далеко не в 2014 р. після введення санкцій. Відчуження, за словами Штайнмаєра, почалося ще років 15 тому. Тобто це прямий натяк на те, що всі біди почалися навіть не з мюнхенської промови Путіна 2007 р., а раніше — в період, коли Володимир Володимирович почав активно зміцнювати свій імідж сильного лідера.
Тут не можна не відзначити, що німецький політик відмовився кидати каміння в город Вашингтона, коментуючи пасажі про те, що, мовляв, політика США також непередбачувана, як і РФ. За словами Штайнмаєра, відносини Москви і Вашингтона в корені відрізняються від відносин Росії і ЄС: у першому випадку ядерні країни грають у велику політику, у другому є географічні сусіди з спільним минулим. І сьогодні між ЄС і РФ існує напруженість, а до нормальних відносин далеко. У цьому контексті читається чіткий сигнал Кремлю: годі звинувачувати в усіх проблемах Україну, Європу і Америку, оскільки самі заварили цю кашу, коли пустили до влади Путіна.
Незвичайна відвертість, нехай і завуальована тоннами дипломатичної прози, людини з четвертьвековым досвідом у політиці. І враховуючи до того ж колись теплі висловлювання Штайнмайера про діалог з Росією. Проте така вже вона незвичайна? Навряд чи. Вибори в Німеччині закінчилися, йде важкий процес внутрішньополітичних переговорів, а Штайнмайер тепер говорить як президент, а не представник есдеків. Сам же візит до Москви варто розцінювати як підготовку ґрунту до третього раунду переговорів Владислава Суркова зі спецпредставником Держдепартаменту Куртом Волкером. У деякому роді президент виступив у ролі голуба миру, пообіцявши примирення, але в той же час показав, що немає сенсу Москві марити про відмінності позиції Європи і США.
