Росіяни, йдіть. Коли Німеччина замінить Росії в Радбезі ООН
Суміш хімічних речовин - хлору, заріна, ну, і, звичайно, "Новачка" - перетворилася у величезну хмару, що опустилася Росію як гаранта хімічного роззброєння режиму Башара Асада. Були і висилка дипломатів, і санкції, і ракетний удар, опозоривший російські ЗРК. Тепер, судячи з усього, на черзі дипломатичні наслідки на головній міжнародній майданчику. Британська газета The Guardian повідомила, що в минулі вихідні в Швеції відбулася закрита зустріч постпредів ООН (і дискусія, ймовірно, продовжиться) щодо розмахування Росією правом вето в питаннях Сирії. Останнім часом російська сторона 11 разів блокувала сирійські резолюції. Останньою краплею стала реакція на хімічну атаку в Думі (Східна Гута). Тому-то з боку Заходу було логічним кроком все-таки повернути ситуацію у свою користь за допомогою регулювання механізму ООН. Судячи з усього, Росії намагаються обрізати можливості пакостити в РБ, обмежуючи свободу маневру в питанні химатаки.
У зв'язку з цим інцидентом, а також отруєнням Скрипалів у Солсбері, позиція Організації по забороні хімічної зброї (ОЗХО) на сьогоднішній день неймовірно затребувана. І не стало сюрпризом, що ОЗХО стала мішенню нападок з боку російського пропагандистського ресурсу, і що роботи фахівців у Сирії посилено заважати. 9 квітня організація заявила, що вивчає всі дані про химатаке, що сталася 7 квітня. Про плани ж щодо відправлення місії ОЗХО в Думу стало відомо ще 10 квітня. Прибула вона в Сирію 14 квітня. Через три дні в місто змогли нарешті дістатися експерти з безпеки, щоб все підготувати до нормальної роботи інспекторів, візит яких пізніше знову був відкладений із-за дуже "своєчасної" стрільби. На місце вони потрапили лише 21 квітня і змогли взяти зразки. З моменту проведення химатаки минуло два тижні. При цьому росіяни з асадовцами і хто його знає, з ким ще, в Думу зайшли набагато раніше. Тобто для знищення доказів у них було часу більш ніж достатньо. Одночасно фахівцям ОЗХО підсовували всяких "свідків" в Дамаску, а російські ЗМІ масово розганяли вкидання про те, що химатака нібито була інсценуванням. Поки ж місія готує доповідь і подумує ще раз навідатися в Східну Гуту. Звіт ОЗХО в ООН, безумовно, особливо якщо підтвердить підозри США і Європи, м'яко кажучи, турбує Москву. Але у неї є інструмент - заблокувати його в Радбезі ООН.
Тому-то у Швеції дипломати обговорювали можливість передачі питання про химатаке в Генеральну асамблею ООН. Благо під час холодної війни, в 1950 році, була прийнята резолюція ГА "Єдність на користь миру", що дозволяє при наявності дев'яти голосів за в Радбезі задіяти всіх членів ООН в Асамблеї. Примітно, що теза про нову холодну війну, факт перебування в якій неодноразово констатували і в Вашингтоні, і в Москві, був озвучений також генсеком ООН Антоніу Гутерришем. Він заявив 25 квітня, що так, нова холодна війна почалася. І ще більш важливо: генсек підкреслив, що Рада безпеки у своїй нинішній формі марний для вирішення сирійського конфлікту. Отже, знову починається велика гра. Або, принаймні, створення залізобетонних передумов для довгоочікуваного реформування Ради безпеки.
Адже все обмежується не тільки однією зустріччю в Швеції, описаної The Guardian. Знову "прокинулися" країни "Великої четвірки" - Бразилія, Німеччина, Індія та Японія, які ще в 2004 р. об'єдналися для просування своєї ініціативи щодо кардинальної зміни складу закостеневшего післявоєнного СБ. Вони підтримують один одного як членів оновленого Радбезу. Нагадаємо, по суті головний, задає тон усій політиці ООН орган складається сьогодні з 15 членів: п'ятірки постійних (США, Росії, Китаю, Великобританії, Франції) і 10 непостійних, які обираються Генасамблеєю на два роки. G4 вважає, що має всі права потрапити в РБ на правах постійних членів, бо в такому разі Радбез буде більшою мірою відповідати нинішньої міжнародної архітектурі.
Якщо детально, то концепція, запропонована "Четвіркою" така: 10 нових членів РБ, з яких шість постійних і чотири непостійних. До речі, Африканський союз підтримує збільшення складу, пропонуючи віддати два місця постійних африканським країнам.
Так от, на тлі нових розмов про необхідність реформувати СБ новий глава МЗС Німеччини Хайко Маас, який відзначився жорсткою лінією відносно Москви, 29 березня зажадав від імені Німеччини включити її в РБ, правда в якості непостійного члена. Виглядає як пробна куля. Міністр аргументував свою позицію тим, що Берлін - другий донор ООН після Штатів, вніс у минулому приблизно 3,4 млрд євро. Крім того, Німеччина, за його словами, є другою за кількістю миротворців (1300 осіб в різних місіях ООН). "Ми живемо в такий час, коли в світі багато конфліктів. Ми живемо в такий час, коли ми в ООН більше, а не менше, як вважають деякі", - підкреслив Маас.
Форму чіткого вимоги пробного кулі міністра додала його колега з Індії Сушма Сварай. 24 квітня відбулося засідання глав МЗС країн-членів Шанхайської організації співробітництва (ШОС) - так і не відбулася альтернативи G8, в якому крім нього брали участь Сергій Лавров, Ван І (Китай), Хаваджи Мухаммад Асіф (Пакистан), Кайрат Абдрахманов (Казахстан), " Ерлан Абдилдаєв (Киргизстан), Сироджиддин Аслов (Таджикистан), Абдулазіз Камилов (Узебекистан) і генсек ШОС Рашид Алімов (Таджикистан).
Пані Сварай, як повідомляє NDTV, підкреслила, що Рада безпеки ООН "все більше не може" або "іноді не бажає" реагувати на поточні проблеми з безпекою, пов'язаних з тероризмом. Тому індійський міністр підкреслила, що ООН, а насамперед СБ, потрібно терміново реформувати. Ван І був уклончив, прямо не підтримавши заяву Сварай, обмежившись закликом працювати над "пакетним рішенням" і враховувати інтереси всіх сторін. Чого і слід було очікувати, пам'ятаючи, що на сьогоднішній день Індія для Китаю є основним економічним суперником у регіоні.
Ще один давній опонент - Пакистан - не стримувався. Так, постпред Пакистану при ООН Малиха Лодхі розкритикувала Сварай. За її словами, мовляв, G4 просто лобіює насамперед свої інтереси, не демонструючи ні краплі гнучкості. Від імені групи "Об'єднання заради консенсусу", очолюваної Пакистаном та Італією, Лодхі запропонувала новий тип членів РБ - непостійних, але які обираються на більш тривалий термін і з правом переобиратися.
"Об'єднання заради консенсусу" зародився у відповідь на об'єднання G4. У нього входять: Італія, Південна Корея, Канада, Іспанія, Мексика, Туреччина, Аргентина, Пакистан, Мальта, Коста-Ріка, Колумбія, Сан-Марино. І з тією ж регулярністю, з якою "Четвірка" просуває свою ініціативу, дане об'єднання відповідає своєю пропозицією. Їх протистояння, як і 15 років тому, базується на протидію посилення позицій сусіда: Китай, Пакистан та Індія; Китай, Південна Корея і Японія, Аргентина, Колумбія, Мексика і Бразилія; Італія і Німеччина. В нинішніх реаліях безперечно додається і позиція Росії. В її інтересах використовувати давню "ворожнечу" двох об'єднань. На противагу: Вашингтон, Лондон і Париж підтримують претензії і устремління "Великої четвірки".
В даній ситуації слова Гутерриша про "холодну війну" і неспроможності РБ можна сприймати як нитка між нинішньою кризою у сфері міжнародної безпеки та 1950 р. Це очевидна відсилка до сумнозвісної резолюції і тих непростих часів. Сирія може стати прецедентом поступового і тимчасового скасування, точніше заморожування Радбезу (його ККД отже прагне до нуля). Він може зберегтися як майданчик для дискусій та піару для членів "елітного клубу". Але от розгляд важливих питань може піти до Генасамблеї, є по суті придатком СБ. Якщо не можна вигнати Росію, то підемо самі.
Так, робота зовнішньополітичних відомств головних гравців ускладниться з-за більшої кількості учасників, яких потрібно переконати підтримати свою точку. Фактично дипломати будуть воювати за голоси представників країн з числа тих, хто вагається і не входять в коло "друзів". При цьому потрібно розуміти, що Росія не володіє такою ж кількістю ресурсів, як ті ж США. Москва буде спиратися більше на свою політику локальної дестабілізації. Однак вплив буде знижуватися. З іншого боку, якщо на розгляд ГА будуть виноситися суто гострі питання, начебто сирійського або українського, за яким спостерігається більш-менш стійка позиція, то проблем виникнути не повинно.
Таке "надзвичайний стан" ймовірно триватиме до тих пір, поки вже всі члени Радбезу не погодяться на реформу. Вона цілком може полягати в суттєвому обмеженні права вето (повна відмова малоймовірний). Наприклад, для блокування резолюції потрібно буде "проти" не однієї країни, а двох або трьох. Або більшість Радбезу визначить, який питання слід розглядати за процедурою без вето. Не виключено, що і сподіванням G4 судилося збутися, оскільки навіть у розширеному складі головний орган ООН залишиться вузької тусовкою сильних світу цього, де набагато простіше вирішувати важливі питання і зверхньо поглядати на "плебеїв" з Генасамблеї.