Коршуни миру. Що об’єднує посередників з Ватикану, Туреччини, Саудівської Аравії, ОАЕ і Європи

Поки окремі європейські країни на чолі з президентом Франції Емманюелем Макроном підвищують ставки у протистоянні з Росією через наратив про відправку військ країн-членів НАТО до України, певні гравці з власних інтересів навпаки ці ставки понижують, а також свідомо або ж несвідомо підживлюють кремлівську кампанію, спрямовану на геополітичну деконструкцію українського порядку денного в контексті, зокрема, Формули миру.

За останні кілька днів з вуст впливових представників низки держав пролунали пропозиції щодо проведення мирних перемовин між Україною та Росією на тлі політичної кризи на вашингтонському Капітолійському пагорбі. Деякі з них навипередки готові організувати майданчики для гіпотетичних перемовин.

Наприклад, до нової, але безрезультатної спроби пограти у миротворця вдався Китай, що має власні ґешефти від війни РФ проти України та її протистояння з США і Європою. Для чого відправив у човниково-дипломатичне турне спецпредставника Лі Хуея до України, Росії та Європи.

Посередницькі послуги також запропонував президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, який до купи наполягає на участі Росії в таких перемовинах, якщо вони раптом відбуватимуться на території його країни.

Втім, це він робить не вперше і знов-таки не першим. Так, ще у серпні минулого року організувати зустріч президента України Володимира Зеленського і російського диктатора Владіміра Путіна пропонував президент Об'єднаних Арабських Еміратів Мухаммед бен Заїд. З його слів, на прохання Папи Римського Франциска, який, завважимо, днями вчергове відзначився скандальними заявами щодо "білих прапорів" і перемовин, які озвучив в інтерв’ю швейцарському телеканалу RSI (повна версія вийде 20 березня).

До речі, якщо вже згадали Швейцарію, де цього року відбудеться Глобальний саміт миру, то ще у січні очільник МЗС цієї країни – Ігнаціо Кассіс – теж закликав долучити Росію до обговорення української мирної формули. Проте позиція Києва щодо участі лише тих країн, які підтримують територіальну цілісність України, виявилася сильнішою, і також у січні президентка Віола Амгерд констатувала: РФ навряд братиме участь у заході. Тож з посередництвом між Україною і Росією у Швейцарії теж не склалося.

Далі. Не виключено, що конкуренцію Ердогану і Заїду в цьому питанні прагне скласти і Саудівська Аравія. За місяць після заяви Заїда про це з трибуни в ООН прямо заявляв міністр закордонних справ КСА принц Фейсал бін Фархан Аль Сауд. А наприкінці лютого цього року з окремими візитами (26 і 27 лютого) перебували російська делегація на чолі з головою Держдуми РФ Вячєславом Володіним і президент України Володимир Зеленський. Після чого окремі сумнівні ресурси, зокрема tZE Inform, що за даними поінформованих джерел "ДС" афілійовано з російськими спецслужбами, почали ширити інформацію про нібито передачу Зеленському особисто міністром закордонних справ Саудівської Аравії Фейсалом Аль Саудом пропозиції Росії щодо врегулювання "військового конфлікту. До речі, цей же ресурс дуже своєчасно стверджував 11 березня, що Зеленський у Стамбулі, мовляв, погодився розглянути ці пропозиції.

Зиск і російські інтереси

Кожен з вищезгаданих геополітичних гравців, які прагнуть відіграти роль посередника і опинитися у витоків гіпотетичного перемир’я, має власний інтерес в цьому. І багато хто з них так чи інакше заробляє на війні, розв’язаній Росією проти України; або ж має збитки через санкційний режим.

Ердоган, наприклад, таким чином сподівається посилити свої політичні позиції в регіоні і світі в цілому. До того ж Туреччина, що отримує непогані прибутки від шпагату між Україною і Росією, матиме ще більше зиску в разі замороження конфлікту, оскільки цей сценарій, по-перше, не виключає часткового послаблення санкційного тиску на Росію, а отже суттєво знижує ризик для турецького бізнесу потрапити під подвійні санкції; по-друге, замороження передбачатиме нові оборонні контракти між Україною і Туреччиною.

Схожі ґешефти теоретично могли б отримати і ОАЕ, через які пролягає один з маршрутів для сірого експорту до РФ. Щодо Саудівської Аравії, то для неї як члена нафтового клубу демократичні країни – це, в принципі, явище екстраординарне. Ну, і завважимо помітне зближення саудитів з Китаєм останнім часом, що безумовно має вплив на зовнішню політику Ер-Ріяду.

На Папу ж впливає його паства, більшість якої – в країнах Глобального Півдня (насамперед у Латинській Америці).

Але всі вони без винятку припускаються серйозної помилки – досі вважають режим Путіна раціональним. Більш-менш раціональним, таким, що попри власні агресивність і людожерство все ж не наважиться силою захопити таку велику країну, як Україна. Але ми, на жаль, вже впевнилися, що здоровий глузд – це не про Росію.

Тому зараз Анкара, Ер-Ріяд, Ватикан, Абу-Дабі плеканням власних інтересів теж надають чималу допомогу Кремлю в процесі нівелювання чіткого українського курсу на завершення війни із відновленням суверенітету над нашими територіями і покаранням Росії за скоєнні злочини через навмисну дефрагментацію його конвеєром "миротворчих" ініціатив і пропозицій разом з просуванням наративу про те, що Росія, мовляв, все одно не програє.

І, варто зазначити, що допомагають Кремлю з цим й окремі європейські і американські політики. Зокрема, звісно ж, словацький прем’єр Роберт Фіцо та його угорський колега Віктор Орбан, який цього вікенду вирушив до США зміцнити свої позиції через показове загравання з Дональдом Трампом, і також після зустрічі відзначився низкою антиукраїнських заяв про те, що Трамп в разі перемоги на виборах не допомагатиме Європі і не надаватиме коштів на військову допомогу для України.

Втім, достеменно цього ми, і навіть Орбан, знати не можемо. Але напевно можна констатувати, що подібні заяви у симбіозі з різноманітними "миротворцями" вкрай вигідні зараз Росії у її спробах дестабілізувати Європу і завадити її подальшій консолідації у питанні підтримки Україні аж до більш рішучих кроків у цьому напрямку.

Тим більше, що, як продемонстрував витік даних, отриманий українськими хакерами з пошти Романа Сейткалієва, заступника директора російського Інститута наукової інформації з суспільних наук Алєксєя Кузнєцова, і переданим InformNapalm, Росія…це, до речі про "раціональність" керівництва РФ. Отже, Росія дійсно готується до нової світової війни і в межах цієї підготовки її топові конструктори-ідеологи вигадали нову фішку – "дезахіднізацію" Росії, що передбачає і перемогу у війні з Україною, і подальше відмежування від "колективного Заходу" у бік ескалації з ним і максимального тоталітаризму в Росії. Власне, все це Путін продекларував під час свого виступу перед Федеральними зборами РФ.

Тобто підіграючи зараз Москві, вищезгадані особи серед політиків і лідерів шкодять не тільки Україні, але й собі вже у найближчій перспективі.