Гра в диктатора. Як зміниться Південна Корея після 6 годин військового стану

Як президент Юн Сок Йоль лякав опозицію і загрався в Чон Ду Хвана

Південною Кореєю ширяться масові протести із закликом арештувати президента Юн Сок Йоля, який 3 грудня оголосив військовий стан. Значна частина суспільства так і не зрозуміла, навіщо глава держави це зробив. Його пояснення про змову опозиціонерів, якій він має намір покласти край, не викликали масового схвалення. Він звинуватив опозицію у контролі над парламентом, симпатіях до Північної Кореї та антидержавної діяльності, що паралізує уряд. Уведення військового стану Юн назвав "критичним" для захисту ліберальної Південної Кореї від загроз, що походять від комуністичних сил КНДР. У відповідь депутати консенсусом закликали президента відступитися і скасувати своє рішення. Менше ніж за 6 годин після введення військового стану Юн його скасував під час засідання уряду.

Варто додати важливий момент: Юн Сок Йоль, скасувавши своє рішення, закликав парламент "негайно припинити безрозсудні дії, такі як повторні імпічменти, законодавчі маніпуляції та бюджетні перебої, які паралізують функції держави". У відповідь парламент вніс пропозицію про імпічмент Юна і планує проголосувати за це от-от. Але позитивне голосування ще має підтримати Конституційний суд. Якщо це станеться, Юн Сок Йоль стане другим президентом в історії держави, який має шанси втратити крісло внаслідок імпічменту, — у 2017 році народні протести винесли з крісла Пак Кин Хє, першу жінку-президентку. Того ж року її арештували, а наступного засудили до 24 років в’язниці і величезного штрафу. Потім справу переглянули і збільшили тюремний термін ще на рік. Пак вийшла на свободу у 2021 році завдяки помилуванню своїм наступником Мун Чже Іном, якого змінив у 2022 році Юн.

Тут варто сказати кілька слів про особливості південнокорейської демократії. У цій державі вистачає політичних партій, проте ключовими гравцями на сьогодні є правоконсервативна "Сила народу" (саме від неї балотувався нинішній глава держави) та ліва Демократична партія. Її представляв згаданий президент Мун. Ці партії змінюють одна одну в процесі виборів, формують коаліції та уряди. Тобто військові хунти і диктатури канули в історію разом із такими похмурими постатями, як диктатор Чон Ду Хван. То ж не дивно, що військовий стан в країні корейці сприйняли як сигнал повернення часів диктаторів, розгону мирних протестів, утиску опозиції. 

Починаючи з 1987 року, коли відбулися перші вільні вибори, у Республіці Корея не було спроб захоплення влади. Цей період увійшов в історію як Шоста республіка. На перших виборах президентом обрали генерала Ро Де У. Він не був демократом за стилем управління, проте провів важливі реформи, почав відкривати закриту для світу державу. При ньому Сеул приймав літню Олімпіаду 1988 року, де збірна СРСР, в якій першу скрипку грав киянин Олексій Михайличенко, стала чемпіоном із футболу. Але наступник Ро на президентській посаді Кім Йон Сам серйозно взявся за діяння попередника і того засудили до смертної кари, яку згодом пом’якшили до довічного ув’язнення. Ро інкримінували корупцію і державну зраду. Його у 1997 році помилував президент Кім Де Чжун, висуванець лівої Демпартії, який став лауреатом Нобелівської премії миру 2000 року за політику національного примирення і пошук згоди з Північною Кореєю.

Наступні президенти мали проблеми або зі слідчими органами, або з парламентом. Або і з усіма одразу. Так, Но Му Хьон, який замінив Кім Де Чжуна, потрапив під імпічмент, але процедуру не затвердив Конституційний суд. Лі Мьон Бак президентський термін досидів, хоча його і звинувачували в корупції. А от після відходу з посади (в Південній Кореї заборонено одній собі бути президентом двічі) Лі потрапив під велике антикорупційне розслідування й отримав 17 років тюрми. Його помилував нинішній глава держави. Який тепер сам може потрапити до в’язниці. Південні корейці не церемоняться зі своїми президентами, це ще одна особливість тамошньої демократії. Їхня Феміда справедлива і не кровожерлива. Головне — правосуддя і визнання злочину, а вихід згодом засудженого на свободу все одно не дасть йому можливості повернутися у велику політику з заплямованою репутацією.

За що південні корейці не злюбили свого президента

З 2027 року у Південній Кореї заборонять вирощувати собак для їжі. Президент Юн, в родині якого 4 собаки, на власному досвіді пропагує серед населення, що поїдання собак — архаїзм. А от фермери-собаководи рахують збитки. Це приклад для розуміння, що далека від нас Південна Корея хоч і глибоко вестернізувалася, проте досі має такі проблеми, які нам можуть здаватися незрозумілими.

Головні ідеологічні розбіжності між лівими і правими партіями у Південній Кореї полягають у ставленні до таких тригерів, як сусідня комуністична Корея, Японія, США і Китай. Ліві проводять політику зближення з Пхеньяном і Пекіном, праві — з Вашингтоном і Токіо. І праві, і ліві підтримують гарні стосунки із США, а от стосовно Японії, колишньої колонізаторки, підходи відмінні. Президента Юна недолюблюють за реверанси перед японцями. Також він категоричний противник діалогу з Кім Чен Ином. Принагідно зауважимо про ставлення Юна до війни в Україні. Сеул надає нам гуманітарну допомогу, сам глава держави в липні 2023 року відвідував Україну, а от на прохання безпосередньо допомогти нам зброєю — не пристав.

На лівому фланзі є популярний опозиціонер, лідер Демпартії Лі Чже Мьон. Постать неоднозначна, оскільки у своїй риториці вміє поєднувати критику правих лібералів і схвалення діяльності антидемократичних політиків минулого. Бо вони здійснювали успішні реформи. Прихильник зближення з Пхеньяном і посилення економічних зв’язків із китайцями. У нього з Юном украй погані особисті стосунки після виборів 2022 року. Щодо Лі Чже Мьона велися слідчі дії (шукали корупцію), які той вважає політичними репресіями. Ліві в парламенті в опозиції, проте мають чисельну фракцію, яка активно вставляє палиці в колеса владній партії та веде ефективну медійну політику. Не в останню чергу завдяки цьому діючий президент має низьку популярність, десь в районі 20%.

Оскільки йому до кінця каденції ще три роки, міг би так нервово не реагувати на опозиціонерів, але є важливий момент: останнім часом посилилися нападки на дружину Юна, бізнесвумен Кім Кеон Хі. В усіх відношеннях дуже помітну фігуру як завдяки бекграунду, так і зовнішності. У своїх 52 роки жінка виглядає набагато молодшою, що пояснюють досягненнями пластичної медицини. В Південній Кореї заздрісники прозвали Кім "фарфоровою лялькою". А от у ЗМІ та соцмередаж регулярно поширюють компрометуючу інформацію про її минуле. Тут і "гріхи молодості", і підозри в корупції — від використання становища чоловіка для власного бізнесу до історії із подарованою сумочкою Dior за $2200. Про останній випадок розповімо детальніше.

Чоловік на ім’я Чой Дже Йон у магазині подарував першій леді сумочку, зафільмував факт подарунку і оприлюднив у січні цього року. У Південній Кореї державним чиновникам та їхнім дружинам забороняється приймати такі дорогі подарунки, то ж компромат мав ефект інформаційної бомби. Причому трапилося це за два місяці до виборів парламенту. Тобто було дуже схоже на провокацію з метою кинути тінь на Юна та партію "Сила народу". З іншого боку, помірковані критики президента зазначали: пані Кім знана екстравагантною поведінкою, то ж її не важко було підловити. Далі президент відмовився звільняти прокурорів, які не захотіли розслідувати історію з сумочкою, чим ще більше розлютив опозицію та її виборців. Та у відповідь почала блокувати бюджетні ініціативи влади. У цій ситуації президент Юн не знайшов кращого варіанту, як ввести військовий стан і налякати опонентів із парламенту. І лише побачивши реакцію суспільства зрозумів, що вчинив нерозважливо.

Отже, знавці південнокорейської політики вважають, що Юн підписав собі вирок. Найгірше, що він дав пас Пхеньяну. Той ніякого стосунку до внутрішніх розбірок у сусідів не мав, а тут отримав неочікуваний подарунок для власної пропаганди. Мовляв, отака у них демократія, що війська по Сеулу їздять. Навряд чи так просто пропустять цей скандал і у Вашингтоні. Південна Корея — союзник США, потужний економічний партнер, у цій державі перебуває майже 30 тис. американський військових, а тут такі фокуси від президента. Та ще й у виграші опиняться сили, які поглядають у бік Пекіна. Тому багато експертів дотримується думки, що хоча партія президента й висловлюється проти імпічменту, опозиція може зібрати під це необхідну кількість голосів (у парламенті 300 депутатів, за законопроект про імпічмент потрібна більшість у дві третини). Далі 180 днів для вердикту Конституційного суду і дочасні вибори. Які фактично відкриють шлях до президенства лівому Лі Чже Мьону.