Відірватися на Росії. Лондон винайшов на зло ЄС свої санкції проти Кремля
Розставання Великобританії з Європейським Союзом починає виглядати як якесь "відокремлення" з перспективою хеппі-енду. Логіка, якої дотримується уряд Терези Мей, — і це явно дратує Брюссель і франко-німецький тандем, оскільки вони намагалися мало не з першого дня провчити британців за їх хитання і підсумкове "неправильне голосування" — не тільки представляється щадною для британського бізнесу і громадян, але й містить елементи збереження контролю над європейською політикою без шкоди для самого Сполученого Королівства.
Причому, незважаючи на деяке прискорення дрейфу лідерів континенту в бік від Росії, пов'язане з сирійським кризою і подальшим погіршенням відносин Москви і Вашингтона (ставлення до Путіна і його режиму стало чи не ключовою темою останнього раунду теледебатів в Лас-Вегасі), саме Британія все гостріше фокусується на жорсткому оппонировании, а не звичайному стримування Росії. На це вказує зміна позицій Уайтхолла в інформаційній війні, радикальні кроки у сфері боротьби з відмиванням грошей і нюанси глобального позиціонування.
Якщо згадати прем'єрство Джона Кемерона, в стороні від часами гучного обвинувальної риторики на адресу Москви, і — якщо вірити чуткам в середовищі фінансистів — якихось негласних модерирующих вказівок в банківській сфері, раніше Лондон не виходив за рамки попереджень з боку місцевого регулятора Ofcom в питанні про діяльність того ж RT (колишній Russia Today). У будь-якому випадку цей процес ніяк не форсировался.
Так, в 2014 р. Ofcom попередив RT, що канал може наразитися на штраф або відкликання ліцензії на мовлення у Великобританії. Для цього повинно було вистачити ще однією підтвердженої скарги від аудиторії. При цьому два роки тому за весь час мовлення RT на території великої Британії Ofcom зафіксував дев'ять порушень, які стосуються принципу об'єктивності, а також допустимої кількості реклами і передачі відвертих зображень в ефір. З тих пір рупор кремлівської пропаганди так і існував в атмосфері трешу. У травні 2015 р. Ofcom приступив до розслідування матеріалів телеканалу про британських центрах тимчасового утримання мігрантів. Телеканал стали звинувачувати в регулярних порушення правил мовлення, вимагають від британських ЗМІ неупередженості. Окремі британські політики не раз погрожували RT позбавленням ліцензії через необ'єктивності висвітлення конфлікту на сході України. Але нічого не відбувалося.
Однак, як і у випадку з самим Путіним, його інформаційне представництво в Сполученому Королівстві умовлянням не послухав і виправитися не змогло (паралельно, до речі, розвивається схожий скандал в Нью-Йорку, де відомство "нагородженої за Крим" Маргарита Симоньян підозрюють у наклепі на міську поліцію). З початком виходу Великобританії з ЄС політична еліта країни почала вживати більш інтенсивні дії з придушення деструктивної пропаганди в британському ефірі.
У середині жовтня банк NatWest заморозив всі рахунки телеканалу RT в країні. Причому в самій жорсткій формі — без оскарження і з припиненням договору про надання послуг буквально "назавжди". Сама Симоньян цим рішенням була глибоко шокована, і варто зауважити, що жаліти її стала мало не вся московська "ліберальна" тусовка, раптом принявшаяся нагадувати британцям (?!) про пріоритеті свободи слова. Досить імовірно, що перерегистроваться під іншою назвою не вийде, а нинішня ситуація є першою фазою вигнання російського державного телебачення з берегів Альбіону. Про це свідчить заява про те, що юристи телеканалу "вивчають способи продовження діяльності в Сполученому Королівстві".
Ясна річ — настільки демонстративне викидання з території однієї з ключових країн планети є болючим ударом по самолюбству кремлівського "гросмейстера". Насправді, звичайно, можна тільки здивуватися довготерпіння британців, яким Симоньян та її підручні намагалися кілька років морочити голову. До речі, цілком можливо, що мова йде про санкції, які Британія і США узгоджують тепер окремо від громіздкого Євросоюзу. Залишається неясним, чи стоїть за цією дією британський уряд, але — сюрприз — міністерство закордонних справ було в курсі рішення банку, коли з ним зв'язалися журналісти видання Guardian. Запит британської газети був перенаправлений в казначейство.
У свою чергу Симоньян заявила, що сподівається на підтримку російської влади, і тут же її отримала у формі повчання Лондону з боку офіційного представника МЗС РФ Марії Захарової, якої теж не посміхається блищати лише в шоу рівня "Нехай говорять". Одиничний випадок таких змін можна було б залишити без особливої уваги як анекдотичний, якби не три обставини.
Перше — це хвиля репресій, що прокотилася по співтовариству, близькому до британської зірки російсько-терористичних ЗМІ Грему Філіпсу (до речі, його основний аккаунт в Facebook заблокований після славослів'я на адресу вбитого в Донецьку терориста Мотороллы — громадянина РФ Арсенія Павлова).
Друге — це підозріла поступливість Володимира Путіна на берлінській зустрічі "нормандської четвірки". А це може бути пов'язано як з впевненим лідерством в американській президентській кампанії Хілларі Клінтон (зокрема, пропонує ввести безпольотну зону над Сирією), так і з новим законодавством, яке незабаром буде прийнято у Великобританії і постраждати від якого може вся верхівка путінського режиму.
У середині вересня в британський парламент був внесений законопроект "Про кримінальних фінансах", який вводить в закон поняття "багатство непоясненого походження". Мова йде, зокрема, про власність іноземних корумпованих чиновників, а також купленої на капіталів кримінального походження. Таке рішення давно назрівало. Воно відповідає суспільному запиту, а також обіцянкам екзотичного консерватора Терези Мей перемогти бідність як таку (і позбавити роботи лейбористів).
Тим більше що після панамського та інших скандалів, кількох фільмів про те, як росіяни й арабські гроші відмиваються в Лондоні, політики в деякому відношенні підіграють суспільному запиту. Лондон і його нерухомість, безсумнівно є якоюсь тихою гаванню для світової відмивання капіталу. Як сказали влада Лондона, перевірок можуть піддаватися будь-які об'єкти нерухомості вартістю понад 100 тис. фунтів.
Досить імовірно, що почнуться перевірки та нерухомості, якою володіють власники з країн третього світу, Африки, країн Східної Європи, Центральної Азії і Китаю.
Поки ринок ніяк не реагує на цю інформацію. Нових іноземних інвесторів вона не відлякує, так як після Брекзита і так постійно росла досі нерухомість подорожчала на 5% і більше, а фунт подешевшав майже на 20%.
Згідно з кадастровим оцінками британська нерухомість на суму більш ніж 170 млрд фунтів зареєстрована на офшорні компанії. Справжні її власники не розголошуються. Очікується, що саме вона буде перевірятися в першу чергу. Фахівці припускають, що в рамках боротьби з корупцією і відмиванням грошей в Лондоні можуть бути арештовані сотні будинків і квартир. Крім того, новий законопроект дозволяє арешт банківських рахунків, коштовностей і творів мистецтва, які мають сумнівне походження.
Під удар потрапляють господарі будинків, багатоквартирних дохідних будинків, яхт і записаних на супутниць і супутників життя сумнівних бізнесів. Все це у вищій мірі властиво недавнім і поточним фігурантам путінської кліки, таким як екс-президент РЖД Якунін і його син, сімейний клан віце-прем'єра Шувалова, десятки інших сановників і зберігають таємниці секретного бюджету, так званого "басейну" нинішнього режиму. Податкові недоїмки і штрафи з цих добутих багатств істотно поповнять скарбницю уряду Мей, що дозволить їй з легкістю виграти вибори 2020 р. Тим більше що тяжка вооз лейбористів з урахуванням імовірно лівої політики кабінету консерваторів, Брекзита і антагонізму у відносинах з "протистоїть імперіалізму США" Росією погодився тягнути лише все той же старий комуніст Джеремі Корбін. У якого на даний момент менше шансів зайняти кімнати на Даунінг-стріт,10, ніж у принца Майкла Кентського зійти на російський престол.
Варто звернути увагу, що набагато більш різкою, ніж очікувалося, є тональність висловлювань глави МЗС Великобританії Бориса Джонсона про російських військових злочинах в Україні та Сирії, при цьому руки Лондона абсолютно розв'язані і щодо горезвісної "європейської солідарності", яку сьогодні виявити складніше, ніж ельфійський горщик зі скарбом.
Окреме від ЄС участь Великобританії в TTIP, програма переозброєння і модернізації оборони (у тому числі підводного флоту) і, у перспективі, згуртовування Співдружності навколо єдиних політичних цілей — іншими словами, повернення Британії — не обіцяє нічого доброго ні Путіну з його одіозним режимом, ні втрачає конкурентоспроможність континентальним соціалістам, переляканим жменькою голландських євроскептиків аж до ризику збереження цілісності принципів загальносоюзного законодавства.
А якщо лихо все таки трапиться, Британія зможе убезпечити від розпаду сам Захід, в дуеті з Америкою очоливши куди більш гнучкий і прагматичний альянс держав Скандинавії, Нової Європи, Близького Сходу і Перської Затоки.
