Чому Україні треба готуватися до капостям
У четвер східноєвропейські прихильники військового стримування Росії отримали відразу два подарунки. Перший - від Пентагону, другий - формально від НАТО, але, по суті, теж від Пентагону.
Отже, на румунській авіабазі Девеселу пройшла церемонія підтвердження оперативної готовності комплексу ПРО Aegis наземного базування і передача його під контроль НАТО, а в Грузії стартували спільні з альянсом навчання Noble Partner-2016. В п'ятницю настане третій подарунок - закладка в польському місті Редзіково першого каменю для комплексу, аналогічного румунській.
Росія, зрозуміло, обурюється з усім цим приводів. Розвиток Європро в Мзс РФ назвали "рішенням шкідливим і помилковим", оскільки воно "може порушити стратегічну стабільність", а "послідовне "освоєння" натовськими військовими грузинської території" - і зовсім провокація, спрямована на свідоме розгойдування військово-політичної обстановки в Закавказькому регіоні".
Загалом, нічого нового в цьому немає, така реакція Кремля - справа звичайна, а заяви з боку Вашингтона ("система ПРО, створювана в Європі, не спрямована проти Росії і не здатна підірвати її стратегічний потенціал") і Тбілісі ("Грузія - суверенна держава") під увагу, природно, прийматися не будуть.
Кремль одержимий архаїчної концепцією буферних зон, і продовжить робити те, що в його розумінні називається "оборонятися". І оскільки ресурсів на симетричну відповідь об'єктивно немає, з великою часткою ймовірності він знову почне будувати підступи, не перевищують порогу підвищення санкцій, але від того не менш небезпечні.
Питання - які? І пов'язаний з ним - прорахували ці ризики Вашингтон і його європейські союзники? Кілька місяців тому британський військовий експерт Джеймс Шерр нарікав на те, що Захід розучилася розуміти стиль мислення Кремля і, відповідно, передбачити рамки і ступінь його реакцій на подразники. Як приклад, до речі, він приводив торішні натовські навчання в Грузії.
Нагадаю в чому суть: у розпал маневрів російські прикордонники пересунули "кордон" Південної Осетії на 450 м вглиб неокупованій грузинської території. І справа тут не лише в очевидних іміджеві втрати для Альянсу, який ніяк не зумів цьому перешкодити, але і в речах, куди більш відчутних. Нова лінія кордону пройшла всього в 450 м від автодороги общекавказского значення.
Гірше того, на території, формально опинилася під контролем Південної Осетії, виявився ділянку нафтопроводу Баку-Супса, що належить британській компанії BP, з щоденною пропускною здатністю 100 тисяч барелів.
Що може зробити Москва зараз? На рівні мотивацій вона завжди діє в дуже вузькому коридорі можливостей. Але конкретні кроки в рамках цього коридору можуть бути досить різноманітні. Зокрема, "загрозу дестабілізації Закавказького регіону" можна витлумачити цілком буквально - як в силу недавньої "маленької переможної війни" проти Азербайджану карабахських сепаратистів, так і в силу підготовленої незабаром урядом Вірменії заготовки визнання незалежності Нагірно-Карабахської республіки.
Втім, ризики такого кроку - включаючи і неминучу опосередковану війну між РФ і НАТО - важко контролювати, так що його можна вважати крайнім заходом. На випадок, якщо швидкий вступ в Альянс Грузії раптом виявиться неминучим всупереч думку європейських "миротворців" (і навіть умиротворителів) зразок Чехії, Кіпру і, якщо вже на те пішло, тієї ж Німеччини. Зате можна згадати про те, що в жовтні в Грузії відбудуться парламентські вибори. Виборча кампанія офіційно стартує 8 червня - тобто, фактично вона вже почалась. Поширюватися про методи Москви і афілійованих з нею політичних сил на пострадянському просторі сенсу немає.
Що стосується радара в Девеселу, то тут необхідно зазначити наступне. У четвер помічник держсекретаря США Френк Роуз знову заявив, що система ПРО, створювана в Європі, не здатна підірвати стратегічний потенціал Росії. Іншими словами, Вашингтон прямим текстом заявив, що у Москви залишається можливість лякати США - і всіх їх союзників, особливо, тих, на чиїй території розміщені елементи ПРО, - "радіоактивним попелом". "Системи ПРО США і НАТО націлені на загрози балістичних ракет, розміщених за межами Євроатлантичного регіону", - сказав Роуз. Припустимо, це так. Зрештою, Іран відзначив 9 травня черговим запуском балістичної ракети (вже четвертим за неповний рік) - хоч і середньої дальності, але високої точності. КНДР також відзначилася цілою серією випробувань, в тому числі, провівши в кінці квітня запуск з борту підводного човна. І тут варто згадати, що росіян звинувачували в передачі комплектуючих Пхеньяну.
Крім того, в контексті зусиль Румунії для зміцнення своєї зони відповідальності НАТО, то тут необхідно поглянути на сусідню Молдову - там на осінь заплановані президентські вибори, і республіка з легкістю може зійти з "євроінтеграційної" орбіти.
Через недосконалість виборчої системи і найпотужніших "ватних" настроїв, вміло підігріваються російськими агентами впливу, включаючи ЗМІ (про становище в республіці "ДС" писала неодноразово), Бухарест, а разом з ним і Київ, ризикують отримати проросійський інклюзив на своєму задньому дворі. Власне, у Києва він і так є, якщо згадати про Придністров'я. До речі, пікантна деталь: 9 травня в Тирасполі відбувся спільний парад армії ПМР і російських "миротворців". Знаєте, як відреагував Кишинів? Міністерство закордонних справ і європейської інтеграції Молдови з цього приводу висловило здивування. І все.
Нарешті, очевидно, мерехтливий конфлікт на Донбасі буде залишатися в номенклатурі відповідей Кремля.