Новий ракетний договір і Трамп в Нормандському форматі. Що затіває Вашингтон?
Американський держсекретар Майк Помпео у п'ятницю, 2 серпня, як і очікувалося, офіційно оголосив про вихід США з Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (ДРСМД). Аналогічна доля очевидно чекає і Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-III), термін дії якого закінчується в 2021 році.
Винуватицею рішення покинуть ДРСМД глава Держдепартаменту назвав Росію, яка за шість місяців, що Вашингтон дав їй на повернення до виконання своїх зобов'язань, так нічого і не зробила в цьому напрямку. Навпаки, президент РФ Володимир Путін і російський парламент заморозили участь країни в угоді. І навряд чи звернуть з цієї стежки після офіційного демаршу Штатів. Тобто відповідатимуть не тільки дзеркально, але і не підуть на знищення модифікації ракети "Іскандер" 9М729, що порушує умови ДРСМД, про що неодноразово заявляли США за підтримки Організації Північноатлантичного договору (НАТО) і ключових союзників.
Москва, у свою чергу, рефлексуючи, також багаторазово заперечувала порушенням ДРСМД створенням такої ракети середньої дальності і обіцяла жорстку реакцію на розміщення американських ракет у країнах ЄС. Що цілком імовірно, незважаючи на запевнення з Вашингтона. Проблем з майданчиками для розгортання ракет США в Європі на сьогоднішній день не буде. Є й Польща, яка бореться за створення військової бази США на своїй території, - "Форт Трамп", і країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія), які не меншою мірою, ніж у Варшава, стурбовані агресивною поведінкою Росії і закликають ширше розкрити над ними американський парасольку, поки Брюссель продукує не надто переконливу політику.
Не зупинить Штати і загроза Кремля нанести удари по Європі і США в разі ескалації, яка, заспокоював росіян Путін, відправить їх в рай, а от американців, логічно припустити, - в пекло. Не зупинить з тієї простої причини, що, очевидно, нова гонка озброєнь робиться не з метою повторити і довести до логічного і летального завершення Карибська криза, а в якості посилення тиску на Росію. Це раз. Два - переписати застарілі, не відповідають нинішнім реаліям, як, наприклад, і Радбез ООН, правила, змусивши їх виконувати інших потужних гравців. Мова, звичайно ж, про китай, у якого набагато більше прав називатися наддержавою, ніж у Росії. Останній, ймовірно, уготована роль причепа в угодах між США і Китаєм, якщо такі все ж будуть укладені.
На ділі ж згортання участі американцями в угодах у сфері контролю над озброєннями - це елемент гібридного світу, що вибудовується США, на противагу російській гібридної війні. Як і ймовірне включення Штатів в нормандський формат. Адже неспроста цю тему торкнувся в інтерв'ю виданню "Тиждень" спецпредставник Держдепартаменту з питань України Курт Волкер синхронно з заявою свого боса щодо ДРСМД. Дипломат, зокрема, дав зрозуміти, що президент Дональд Трамп готовий взяти участь у "нормандському форматі", якщо виникне необхідність. І не тільки він. На столі також опція з "розбавленням" формату ще однією країною, яка послідовно виступає проти Росії, - Великобританії.
І така ймовірність викликає ряд питань як політичного, так і технічного характеру. Адже швидше за все, Сполучені Штати не перерубят діючий канал зв'язку з Кремлем - Волкер продовжить, наскільки це можливо, обговорювати регулювання конфлікту між Україною і Росією з помічником президента РФ Владиславом Сурковим. І в такому випадку хотілося б розуміти, як саме буде працювати оновлений "нормандський формат", наскільки він ефективний? Як його розширення за рахунок Штатів і Британії позначиться на "Мінську"?
До речі, ефективність його буде залежати не тільки від Росії, але і від Німеччини і Франції, чиї лідери на сьогоднішній день досить прохолодно, якщо не вороже налаштовані стосовно до Трампу. Це взаємне почуття. "Нормандський формат" ж, як майданчик для піару миротворчості з боку Берліна і Парижа, а по суті для посилення їх позицій у Європі і на міжнародній арені в цілому, може стати дуже тісною для "нормандської п'ятірки" або навіть "шістки". Що укупі з згаданим поточним рівнем взаємин між США, Францією і ФРН може призвести до зіткнень всередині формату, в тому числі у вигляді торпедування німцями і французами американських ініціатив. З іншого боку, є шанс, що Трамп, зіткнувшись з упертістю Макрона і Меркель, а потім, ймовірно, і Аннегрет Крамп-Карренбауэр, відреагує гранично жорстко і спробує їх прогнути під себе. Як відомо, раніше - в рамках НАТО - йому це здебільшого вдавалося.
