Погана коаліція Нетаньяху з Ліберманом. Чому це важливо для України
Вибори в ізраїльський Кнесет, що пройшли 17 вересня, вже вдруге за цей рік завершилися чимось схожим на політичний пат. Правда, на відміну від минулих, вони все-таки дають шанс якщо не розв'язати, то розрубати вузол, що заважає сформувати правлячу коаліцію. Однак головна інтрига полягає зовсім не в складі нової коаліції, а в тому, що в Ізраїлі, як звичайно, все йде досить складно.
Вересневі вибори можна було б назвати "двічі достроковими" - попередні, 9 квітня, теж відбулися раніше наміченого терміну, хоча Кнесет і пропрацював покладені чотири роки. Але законопроект про обов'язковий призов на військову службу ультраортодоксальних іудеїв, внесений колишнім міністром оборони Авігдором Ліберманом, розколов правлячу коаліцію, вибудувану Біньяміном Нетаньяху навколо себе і своєї партії "Лікуд". Крихка більшість у 61 мандат з 120 не пережила цього випробування і зламалося: ультраортодоксальні депутати, які вступили в союз з "Лікудом", заблокували обговорення законопроекту в Кнесеті, погрожуючи вийти з коаліції, і вибори перенесли з листопада по квітень.
Удар, нанесений Ліберманом по хворому місцю Нетаньяху, був ще й помстою за корупційні розслідування, накрили його і його партію "Наш дім - Ізраїль" (НДІ) в 2012-2014 рр.., а також нагадуванням прем'єру, що за ним і його дружиною теж тягнуться корупційні хвости. Причому якщо Ліберману вдалося відбити всі атаки на себе особисто і навіть використовувати їх для консолідації вихідців з колишнього СРСР навколо НДІ під гаслом "наших б'ють", то хвости пари Нетаньяху досі не втратили актуальності. Так що подальше збереження себе на посаді прем'єра, який Бібі займає вже десять років, для нього питання виживання, і мирний відхід на спокій йому в його 70 років може тільки снитися.
За результатами квітневих виборів два можливих центру створення правлячої коаліції, що протистоять один одному - "Лікуд" Нетаньяху і "Кахоль-лаван" його тезки, колишнього начальника Генштабу ЦАХАЛ Біньяміна Ганця - отримали по 35 мандатів, а НДІ Лібермана - п'ять. Результати інших партій, жорстко прив'язаних до своїх електоральних ніш, не настільки цікаві, досить сказати, що варіантів сколотити з квітневого розкладу коаліцію в 61 або більше голосів не було зовсім. Тому на вересень були призначені нові вибори.
Нинішні результати виглядають так: "Лікуд" і "Кахоль-лаван" - по 32 мандата, НДІ - дев'ять, ортодокси від партій ШАС і "Яхадут ха-Тора" і блоку "Іхуд Мифлагот ха-Ямин" - 24 мандати. Їх союз з "Лікудом" цілком вірогідний, але в сумі дасть тільки 56 голосів. Однак прихід в коаліцію НДІ все змінює, оскільки мандатів стає 65. З іншого боку, можливі союзники "Кахоль-лаван", "Авода" і "Мерец" в сумі мають 11 мандатів, і тут союз з НДІ вже не рятує ситуацію, даючи в сумі лише 52 голоси. Є, правда, ще 12 мандатів арабського блоку "ХАДАШ - ТААЛ - РААМ - Балад", але така коаліція стала братською могилою для всіх її учасників, причому для деяких - не тільки в політичному сенсі, але і в буквальному. Посередництво ж НДІ в укладенні перемир'я між "Лікудом" і "Кахоль-лаваном" для створення коаліції з їх загальним участю, згадане Ліберманом, - не більш, ніж риторичне прийом. Не тому, що така коаліція так вже неможлива, а тому, що НДІ в ній виявиться необов'язковим елементом, позбавленим реального впливу, ніж Ліберман не зацікавлений.
Таким чином, якщо відкинути варіант призначення ще одних виборів, що досить безглуздо, оскільки розклад голосів явно стабільний, напрямок торгу можливо тільки одне: між Нетаньяху і Ліберманом за останнього входження в коаліцію, яка збирається навколо "Лікуда".
Звичайно, Ліберману при цьому доведеться поховати свій законопроект, що обмежує привілеї ортодоксів, оскільки примусити ШАС, "Яхадут ха-Тору" і "Іхуд Мифлагот ха-Ямин" підтримати його не представляється можливим. Але в обмін на це НДІ перейде з опозиції в правлячу коаліцію - це гідний розмін. Але, хоча інших варіантів і не видно, така коаліція теж таїть в собі труднощі і підводні камені.
Між "Лікудом" і ортодоксами існує ясний розділ електорального поля, зате НДІ і "Лікуд" люто конкурують за "руську вулицю". І навіть увійшовши в коаліцію, вони будуть продовжувати конкурувати, оскільки нинішні вибори - не останні. Більша ж частина "руської вулиці" хоче двох взаємовиключних речей, причому одночасно: дружби з Путіним і Росією і підвищення безпеки Ізраїлю. І якщо Нетаньяху, маючи НДІ в опозиції, ще міг поєднувати ці погано суміщаються мети, поєднуючи рукостискання з Путіним з ударами по іранських військових у Сирії, то в коаліції з НДІ його положення стає складніше. При цьому піти від відповідальності і зайняти місце "внутрішнього опозиціонера" в складі коаліції Нетаньяху теж не зможе, йому завадить важкий і довгий корупційний хвіст. А ось Ліберман не забуде скористатися ситуацією і зайняти саме таку позицію, щоб при вдалому збігу обставин підготувати власне, через чотири роки або навіть раніше, сходження на прем'єрство.
Цю ситуацію вже прорахували і в Кремлі - і відразу підняли ставки. Путін, з одного боку, Нетаньяху попередив, що Москва не допустить нанесення шкоди сирійської армії і буде збивати ізраїльські літаки за будь-якої спроби вдарити по силам Башара Асада, але "сили Асада" (з урахуванням іранського присутності в Сирії) - до непристойності широке поняття. З іншого ж боку, Путін зробив дружній жест у бік Ізраїлю, назвавши його російськомовним державою, в якому проживають майже 2 млн російських співвітчизників, а росіян і ізраїльтян - "однією сім'єю із загальною історією" (аж дивно, що не одним народом). Безсумнівно, після таких історичних розвідок багато ізраїльські політики відчули полегшення від того, що в Ізраїлю з Росією немає спільного кордону. Але якщо вдуматися, то і сирійська межа в цьому плані нітрохи не гірше, а може навіть і краще, в усякому разі, для Путіна.
У цій ситуації Нетаньяху доведеться відкуповуватися від Путіна чим-небудь непотрібним. Першою у списку зайвого, як ні сумно, виявляється Україна. Здачу Ізраїлем Москві українських інтересів суттєво полегшить ще й те, що українська влада зараз займається приблизно тим же. Зговірливості Нетаньяху в українському питанні будуть сприяти також і вибори в США, і необхідність виконувати "електоральні" зобов'язання перед давнім приятелем Дональдом Трампом, тим більше, що той допомагав Бібі як міг, згадати хоча б історію з перенесенням посольства США в Єрусалим, визнання анексії Голан і доброзичливий нейтралітет по відношенню до теми анексії Західного берега, яку Нетаньяху розкручував в ході виборчої кампанії. До речі, сам факт того, що така тема, як анексія, стала чинником виборчої гонки, - це ще один удар по системі міжнародного права.
В принципі все це вже було, і Нетаньяху досить успішно маневрував в полі всіх цих сил. Але зараз у нього на плечах повисне додатковим вантажем Авігдор Ліберман, який у сформованій ситуації стане для Нетаньяху таким союзником, поруч з яким ніяких ворогів уже й не треба.
Що стосується наслідків цього для України, то нашим патріотам варто приготуватися до чергової атаки на українську історію з черговим ж переглядом ролі УПА та з поверненням, принаймні частковим, до її негативних оцінок, не останнє місце в яких займуть звинувачення в антисемітизмі і причетності до Голокосту. Цієї ж мітлою в той же совок стануть замітати і сучасних патріотів України, які будуть несозвучны майбутнього злагоди і миру між двома Володимирами, московським і київським.
Але одного Україною Нетаньяху від Путіна, безумовно, не відкупитися. І Ліберман стане постійно критикувати його за поступки Путіну, як занадто великі і говорять про втрату прем'єром колишньої хватки. Що він, готуючи свій майбутній тріумф, і почав робити ще до виборів 17 вересня.
