Формула Маасу. Як Німеччина "підставила" Зеленського з Штайнмайером
Міністерство закордонних справ ФРН, з 2013 р. перебуває під контролем Соціал-демократичної партії, відомої своїми реверансами перед Кремлем, не підтримує визнання Голодомору геноцидом українського народу.
Свою позицію зовнішньополітичне відомство Німеччини, як розповів в інтерв'ю Deutsche Welle депутат Бундестагу Арнольд Фаатц (Християнсько-демократичний союз канцлера Ангели Меркель), озвучив під час засідання комітету з петиціями 21 жовтня (з 28 членів комітету дев'ять, включаючи голову комітету - представники ХДС). Комітет розглядав три петиції, серед яких щодо Голодомору, подана 14 грудня 2018 р. і набрали необхідні 50 тис. підписів 27 травня поточного року. За словами Фаатца, в Мзс, яким керує есдек Хайко Маас, назвали дві причини для відмови визнати Голодомор геноцидом. Перша: до 1951 р. термін "геноцид" ще не отримав визначення. Друга: Москва влаштувала штучний голод не тільки для українців, але й для жителів Росії і Кавказу. Обидві причини соратник Меркель обгрунтовано сприйняв у штики. На його думку, відсилання до історії поняття "геноцид", як і географії Голодомору, є технократичними аргументами - відмовками.
Зауважимо: це навіть більше ніж технократичні аргументи. Це симбіоз технократії і кремлівської пропаганди, який на виході являє собою абсолютно непереконливу і навіть небезпечну для самої Німеччини аргументацію, яку можна навіть назвати "формулою Маасу" за аналогією з добре відомою формулою", що стосується вирішення конфлікту на Донбасі, враховуючи, що вона не менш спірна і викликає обурення в українців.
Давайте розберемося.
Взяти хоча б визначення поняття "геноцид", на яке киває відомство Маасу. Той же Фаатц цілком слушно вказав на його підводні камені, а саме на те, що цю відмовку з легкістю можна використовувати для заперечення геноциду, що твориться гітлерівцями. Враховуючи, як болісно в Берліні реагують на будь-які спроби нівелювати злочини нацистів, з боку МЗС ФРН було щонайменше нерозумно використовувати таку відмовку.
У Маасу ступили на дуже слизьку доріжку, адже слідом за цим певні сили в Німеччині (а вони є), що ностальгують по Третьому Рейху, з подачі міністерства закордонних справ отримують прецедент, що дозволяє просувати заперечення того ж Голокосту, наприклад. Який є геноцидом євреїв Європи, поставленим на "офіційні рейки" після ініційованої Райнхардом Гейдріхом і Адольфом Ейхманом (яких, до речі, прекрасно зобразили Кеннет Брана і Стенлі Туччі у "Змові") Ванзейської конференції. За деякими даними, гітлерівці в ході Другої світової і їх союзники вбили щонайменше 6 млн євреїв допомогою розстрільних команд, газових камер і фургонів і т. д. в концтаборах на території окупованої Польщі. Раз "геноциду" в термінології до 1951 р. не існувало, так може Берлін сам собі простить масові вбивства євреїв?
Окрім Голокосту, слід згадати і про ще одному подібному акті в історії Європи, який також має певне відношення до Німеччини. Мова йде про геноцид вірмен, скоєному в 1915-1918 рр. на територіях, контрольованих Османською імперією за ініціативою младотурков і паралельно з геноцидом понтійських греків, ассирійців. Вважається, що жертвами людожерською політики прихильників пантюркізму серед вірменського населення Порти стали близько 1,5 млн осіб. І це не рахуючи тих, хто загинув у мандрах після втечі від османів.
Цікаво, що один з організаторів геноциду, представник молодотурків Мехмед Талаат-паша був повністю виправданий судом Берліна, але його все одно наздогнала кара в 1921 р. від рук вірмен-біженців. І через майже сторіччя Німеччина як би реабілітувалася за свої рішення, коли в червні 2016 р. Бундестаг прийняв рішення визнати геноцидом знищення вірмен в Османській імперії. До речі, очевидне загострення у відносинах з Анкарою, яке і відбулося, тоді німецьких законодавців не злякало. Але негативна реакція росіян Німеччину, принаймні її МЗС, очевидно, сильно турбує.
З великою часткою ймовірності винесення петиції на розгляд до Парламенту не буде. Чверть голосів у комітеті у відверто прокремлівських сил - праворадикальної АдГ ("Альтернативи для Німеччини") і "Лівих" (Die Linke) - чотири і три представника відповідно. Позицію Мзс, мабуть, підтримають і однопартійці, що володіють шістьма голосами. Ще три є у Вільному партії Німеччини (FPD), яка запам'яталася пропозиціями, по суті, "пробачити" анексію Криму. Разом набирається більшість потенційних супротивників петиції. Хоча, за словами Фаатца, його однодумці в комітеті всі ж можуть подати заявку на голосування в парламенті окремим пунктом. "Але, ймовірно, більшості для прийняття цієї петиції в Бундестазі не знайдеться", - констатував член партії Меркель. Повертаючись же до рішення Бундестагу з вірменам, важко втриматися від запитання: чи не доведеться Україні також століття чекати своєрідних "вибачень" від Німеччини за сприяння політиці Кремля? Бо позиція міністерства закордонних справ Німеччини дає російській пропаганді відмінний привід для нового наступу на Україну на історичному фронті.
Поговоримо, Франк-Вальтер?
Ще один важливий момент, повз якого просто не можна пройти, - про ставлення Мзс ФРН до Голодомору стало відомо напередодні передбачуваної зустрічі в Японії президента Володимира Зеленського та його німецького колеги Франка-Вальтера Штайнмайера. Формула імені другого зовсім недавно початку і успішно продовжує робити офісу першого дуже незручно. Тепер і в спілкуванні з її передбачуваним автором як офіційним представником Німеччини і, до всього, попередником Маасу можуть виникнути певні складнощі для Зеленського.
Зовнішньополітичне відомство ФРН одночасно пред'являє непереконливу, відверто спірну відмовку і в той же час абсолютно чітко демонструє прагнення уникнути конфлікту з Москвою. По суті, Зеленському дають зрозуміти: вести дискусію, в тому числі щодо Голодомору, будемо вести за правилами Кремля. До того ж його ставлять в незручне становище: не згадає хоча б парою слів засідання комітету з петиціями під час зустрічі з Штайнмайером - його заклюють будинку, в тому числі його ж виборці з числа не відчувають симпатії до РФ. Якщо ж Зеленський зачепить тему, то може нарватися або на незручний відповідь президента-есдека, або відповідь буде таким, що підкреслить абсолютну політичну недосвідченість та незграбність Зеленського на тлі німецького візаві.
До речі, Україні слід було б знову повернутися до питання визнання геноциду вірмен, пам'ять яких вшановують і в українських містах наприкінці квітня. Досі на офіційному рівні Київ цього не зробив, "підживлюючи" кремлівських пропагандистів і даючи привід тим же німцям тицьнути в це носом Україну, вимагає визнання Голодомору геноцидом. Так, Анкара - важливий союзник, але після того, як у Туреччині побувала делегація "депутатів" РФ з окупованого Криму, перед Києвом приоткрылось невелике вікно можливостей переконати Анкару в тому, що Україні насправді було не зайвим закрити питання геноциду вірмен, щоб використати цей факт на повну проти Берліна. Граючи в тому числі на антипатії Ердогана до Німеччини.
