Гаряча Гренландія. Як Трамп розбурхав самостійницькі мрії жителів острова і чим це закінчиться

Як зазіхання Трампа посприяли перемозі самостійників

Трамп пропонував Данії купити у неї Гренландію ще за першої своєї каденції, але отримав облизня. А за місяць до другої інавгурації 47-й президент заявив: "Для цілей національної безпеки та свободи в усьому світі Сполучені Штати Америки вважають, що володіння та контроль над Гренландією є абсолютною необхідністю". Копенгаген у відповідь вирішив збільшити витрати на оборону своєї віддаленої стратегічно важливої території. Сума нового оборонного пакету склала $1,5 млрд. Також данці запланували наростити персонал Арктичного командування в столиці Гренландії Нуук і модернізацію одного з трьох основних аеродромів для обслуговування надзвукових винищувачів F-35. Проти намірів Трампа виступив і прем’єр-міністр Гренландії Муте Егеде.

Однак результати парламетських виборів, які відбулися на острові із 57-тисячним населенням, сплутали всі карти і данцям, і американцям. Перемогу здобула правоцентристська партія Demokraatit, а націоналісти з партії Naleraq стали другими. Коаліція переможців прискорить процес проголошення Гренландією незалежності. Помірковані ліберали з Ataqatigiit, які мали свого прем’єра, та партія Siumut, що разом домінували в політиці острова в останні роки, посіли третє і четверте місця відповідно. Явка на виборах була досить високою — майже 71%. З огляду на результати, свій електорат краще мобілізували прихильники незалежності.

Посприяв явці і Дональд Трамп, який у зверненні до Конгресу знову заявив про бажання взяти під контроль арктичний острів. Жителі Гренландії, очевидно, вирішили, що раз до їхньої острівної домівки проявляється чималий інтерес ззовні, то краще у зовнішній політиці не залежати від думки данських "колонізаторів".

Яким шляхом підуть гренландці

Перемога прихильників самостійності ще не означає, що гренландці прямо завтра проголосять референдум про свою повну окремішність. Партії, які тепер опинилися в опозиції, також є прихильниками поступового переходу до незалежності, а фаворити волевиявлення із Demokraatit мають намір діяти обережно. За негайний референдум виступають тільки націоналісти. То ж у демократичної партії більше спільного з поміркованими незалежниками, аніж із інуїтами-радикалами. Тому коаліція в 31-місному парламенті Гренландії може скластися не так, як прогнозують алармісти. Лідер Demokraatit Єнс-Фредерік Нільсен відкинув заяви президента США Дональда Трампа, за його словами, жителі острова "не хочуть бути американцями і не хочуть бути данцями". "Ми хочемо бути гренландцями, і в майбутньому хочемо отримати власну незалежність. І самі побудувати свою країну", – наголосив Нільсен. Ключове слово тут "у майбутньому". Адже щоб омріяна самостійність відбулася, до неї необхідно підходити так, аби гренландці не втратили і того, що мають від союзу з Данією. А мають вони чимало — майже половину бюджету Гренландії становлять надходження від Копенгагена.

У Данії розлучення зі своєю острівною територією допускають, але цивілізоване. Глава МЗС країни Ларс Рюкке Расмуссен заявляв: "Ми повністю визнаємо, що Гренландія має власні амбіції. Якщо вони реалізуються, Гренландія стане незалежною, хоча навряд чи з амбіціями стати федеральним штатом у складі США". За його словами, занепокоєння США щодо безпеки в Арктиці є виправданим у зв'язку з посиленням активності Росії та Китаю в регіоні, проте данці "відкриті до діалогу з американцями про те, як ми можемо співпрацювати ще тісніше, щоб забезпечити реалізацію американських амбіцій".

Нагадаємо: на початку січня тоді ще конгресмен, а нині радник Трампа з питань нацбезпеки Майк Волц, який бере участь у переговорах США з Україною та Росією, пояснював інтерес Штатів до Гренландії так: "У вас є Росія, яка намагається стати королем Арктики, маючи 60 з гаком криголамів, деякі з яких — ядерні. У нас їх два, і один щойно загорівся. Також йдеться про корисні природні ресурси. Зараз, коли полярні крижані шапки тануть, китайці задіюють криголами і просуваються туди ж. Так що це нафта і газ. Це наша національна безпека".

Найбільший у світі острів та акваторія навколо нього мають значні поклади корисних копалин: кам'яного і бурого вугілля, торфу, залізної руди, свинцю, цинку, молібдену, алмазів, золота, срібла, платини, графіту, мармуру, ніобію, танталіту, уранових руд, нафти, природного газу, нікелю, хромових, молібденових і свинцевих руд. Частину з цих ресурсів американці хочуть отримати і від України завдяки угоді про мінерали, яку поки не укладено. Проте на відміну від нас, промислові масштаби видобування копалин на Гренландії дуже ускладнені через льодовий покрив. На острові також перебувають американські бази, задіяні в оборонній системі НАТО.

Як можуть розвиватися подальші події після приходу до влади на острові нинішніх лідерів громадської думки? Еволюційним або конфронтаційним шляхом. І на обидва впливатиме політика Білого дому. Еволюційний шлях видається більш реалістичним, адже в разі скандального розлучення з Данією та відмовиться визнавати будь-які політико-правові акти, ухвалені владою Гренландії. А слідом за Данією Євросоюз, Великобританія, Канада, тобто ті країни, від політики яких залежатиме, чи ввійде нова держава до інституцій цивілізованого світу. В разі еволюційного розвитку ціна незалежності Гренландії для її населення буде меншою, але період її набуття розтягнеться в часі, поки будуть виконані всі міжнародні правові процедури. Заодно стане зрозумілим, як поводитиметься американська адміністрація. Та чи взагалі їй буде справа до Гренландії під тиском наростаючих внутрішніх соціально-економічних проблем.

Однак високою є й імовірність конфронтаційного шляху. Він можливий за кількох умов. Перша: нова гренландська влада спробує виставити Данії рахунок за десятиліття "колоніалізму". На цій темі зростатиме кількість прихильників референдуму про незалежність без усіляких попередніх переговорів із Копенгагеном. Друга: і лідери голосування, і друга партія серед іншого підтримують розвиток на острові видобувної промисловості. Це те, що може зробити гренландців заможними, правда, серйозно погіршить стан навколишнього середовища. Багатими їх пообіцяв зробити Трамп. Тобто цілком можливо, що після створення нового уряду той запросить американські компанії для видобутку корисних копалин. Американці радитимуть владі острова не тягнути з референдумом про незалежність. Щоб відразу підставити дотаційній Гренландії "дружнє плече". Можна скільки завгодно мріяти про перетворення цієї арктичної території на другі Емірати, проте це ілюзія. Яку, втім, можна підживлювати обіцянками або тісною співпрацею з частиною гренландських еліт. Щойно звідти підуть данці, на їхнє місце зайде інший впливовий гравець.

Зараз на ситуацію навколо Гренландії дивитиметься багато інших народів, чия незалежність перебуває на паузі і які не проти розлучитися з метрополіями. Тому перебіг подій після перемоги на виборах у Гренландії прихильників самостійності варто розглядати як прецедент — в який спосіб у ХХІ столітті можливо отримати незалежність. Або чи варто її отримувати взагалі, якщо це просто заміна однієї метрополії іншою.