Імпічмент пам'яті Де Голля. Французькі "друзі" Путіна перейшли в атаку на Олланда
Міністр у справах Європи і зовнішньої політики в уряді Ніколя Саркозі, представник партії "Республіканці" П'єр Лелуш зареєстрував у Національній асамблеї за підтримки однопартійців проект резолюції про імпічмент Франсуа Олланда.
Формальним приводом послужила книга журналістів французької газети Le Monde Жерара Даве і Фабріса Брухту під назвою "Президент не повинен був цього казати...". Лелуш заявляє, що Олланд наговорив зайвого - розголосив журналістам секретну інформацію, зокрема, про умови звільнення заручників, про спецоперації по знищенню терористів і про підготовку авіаударів в Сирії.
Лідер фракції "Республіканців" Крістіан Жакоб, у свою чергу, запевнив, що партія "одноголосно підтримала пропозицію Лелуша. А як інакше. "Республіканці" - давні опоненти соціалістів Олланд.
Однак імпічмент як такий має близькі до нульових шанси на реалізацію. Хоча б тому, що ініціатива "сира". Сама ідея імпічменту у французькому законодавстві з'явилася лише в 2014 році. І ще невідомо, як спрацюють механізми її реалізації.
Тому загроза імпічменту - це, насамперед, політична технологія, яку соратники Саркозі переслідують відразу три мети: вдарити по Олланду, соціалістам і поліпшити свою репутацію.
Рейтинги чинного президента залишають бажати кращого. Згідно з опитуванням інституту BVA, який проводився 24-25 жовтня, Олланд побив новий антирекорд, рівень його підтримки скотився з 13% до 11%. При цьому і у "друга" Путіна, Саркозі, рейтинг ненабагато краще - всього лише 18%. Куди більше любові французів отримують інші претенденти від обох партій: від "Республіканців" це колишній прем'єр Ален Жюппе, якого підтримали 47% опитаних; а від соціалістів - нинішній глава уряду Мануель Вальс - 28%.
Олланд натякав, що піде на другий термін, однак це більше спроба допомогти більш успішним однопартійцям. Все-таки у кандидата-президента навіть з мізерним рейтингом є певні додаткові ресурси, які потім можна трансформувати в підтримку того ж Вальсу. А отже, загроза імпічменту, хоч і б'є по самому Олланду, зачіпає його однопартійців і кандидатів на пост президента від соцпартії.
Що стосується Жюппе, то ініціатива Лелуша грає і проти нього. Лелуш входить в групу Саркозі. Він також виступав за поліпшення відносин з Росією, для вирішення проблем Близького Сходу. Жюппе - кандидатура для Москви невигідна. Він гранично антиросійський.
Тобто вищезгаданий проект резолюції знаменує більш виразний розкол в лавах правоцентристської партії Саркозі. Це і добре, і погано. З одного боку, президент Жюппе вигідний Україні. А з іншого, якщо у рейтинговому плані спрацює імпічмент, то у Саркозі підвищиться шанс на президентський реванш. Якщо Олланд не так давно "побив горщики" з Путіним, то "республіканець" може змінити вектор політики в напрямку поліпшення відносин з РФ.
"Республіканці" навіть після декількох ребрендингов - це голлісти. В главу кута ставлять національні інтереси і певне ручне управління економікою. Лелуш, виступаючи під час Yalta European Strategy, чудово дав зрозуміти, що Париж за правоцентристах, що скотилися вже в антиамериканізм, більше замислюється знищенням загрози на Близькому Сході через терактів у самій Франції. І заради цього готовий поступитися підтримкою України в обмін на співпрацю з Росією.
