Foreign Affairs: Байдену вже пора починати "лагодити" світ

Президент Ради з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations) Ричард Хаас в своїй статті для Foreign Affairs детально розписав, які виклики стоять сьогодні перед Джо Байденом як в країні, так і за кордоном.

Перед успішним кандидатом в президенти США відкривається чимало можливостей. Він може вибрати віце-президента, членів свого уряду і текст інавгураційної промови. (Кажу "він", оскільки американці досі не вибирали жінку на цей пост). Він також може вирішувати, які укази видавати, куди відправитися з першим закордонним візитом і кого запросити в Сполучені Штати. Але є одна річ, яка не підлягає вибору, — це порядок денний, що його очікує .

Обраного президента Джо Байдена, коли вперше зайде в Овальний кабінет, чекають першорядні питання, які цілком можна назвати суперсерйозними. Йому доведеться приділяти увагу на, здається, незліченну кількість внутрішніх і міжнародних проблем. Головне завдання — вирішити, якими зайнятися і в якій послідовності, з огляду на те, скільки ресурсів і часу є у президентів. Вони повинні чітко визначити пріоритети, які відповідають терміновості, можливостям і реальності.

Єврейський вираз "тіккун олам" означає "виправлення світу". Це свого роду кодекс, за яким треба жити, — кожен несе відповідальність за "зламаний світ", де ми живемо, і його "виправлення", намагаючись зробити його краще, працюючи не тільки заради себе, але на благо інших. Але "тіккун олам" також містить формулу для управління. Цей світ гостро потребує ремонту. І цей процес потребує часу і неминуче завершиться відносно успішно. Однак важливо пам'ятати, що ремонт — це не будівництво. Ремонт — це значить, що потрібно взяти те, що є, але що зламано, і змусити його працювати. Будівництво — це створення чогось нового як для більш ефективного досягнення поточних завдань, так і в деяких випадках — для досягнення нових. Саме ремонт буде визначати перші 6-9 місяців зовнішньої політики адміністрації Байдена, і тільки після з'явиться можливість, а в деяких сферах і необхідність будівництва.

Ситуація в країні навряд чи могла бути ще гірше. До дня інавгурації пандемія Covid-19, швидше за все, забере життя 300 тис. американців; і майже напевно щодня будуть фіксуватися більше 100 тис. нових випадків і тисячі смертей. За прогнозами, рівень безробіття складе 6-8%. Мільйони американців не зможуть вносити орендну плату або платити по іпотеці.

Внутрішні проблеми, що стоять перед цією країною, виходять далеко за рамки її фізичного і економічного здоров'я. Сполучені Штати — країна роз'єднана. За Дональда Трампа проголосували більше 70 млн американців, і багато хто з них купляться на його історію про вкрадені вибори і повірять, що Байден — нелегітимний президент. Американське суспільство розділять питання майнової нерівності, раси і освіти. Дві партії (жодна з яких не є монолітною) дотримуються радикально протилежних позицій з багатьох питань — від податків до реформи поліції і охорони здоров'я. Уряд також ризикує бути розколотим, оскільки республіканці зберігають хороші шанси зберегти контроль над Сенатом, а вплив демократів в Палаті представників, навпаки, знизиться.

Хоча внутрішні проблеми, природно, будуть забирати левову частку часу і ресурсів Байдена, світ не буде терпляче чекати, поки його адміністрація владнає всі справи вдома. Ні, міжнародний порядок денний не менш складний, ніж американський.

Почасти це можна пояснити політикою Трампа. Є області, в яких адміністрація Трампа вчинила правильно: в тому, щоб покарати Китай за його поведінку в торгівлі; в поставках летального зброї Україну, в прийнятті оновленої торгової угоди з Канадою і Мексикою, в посередництві в нормалізації відносин між Ізраїлем і декількома арабськими державами. Але є ще багато питань, де адміністрація допустила помилки: підірвала цілісність спілок, які були наріжним каменем міжнародної стабільності протягом 75 років (що, в свою чергу, викликає питання про надійність США як серед друзів, так і серед ворогів); вийшла з міжнародних угод та інститутів, не пропонуючи нічого кращого натомість; намагалася ужитися з авторитарними лідерами Китаю, Північної Кореї, Росії та Туреччини. Регулярні порушення Трампом демократичних норм, на кшталт поділу дітей і батьків-мігрантів, і заборона в'їзду для безлічі мусульманських країн також завдали серйозного удару по репутації Америки.

Але звинувачувати свого попередника в усіх або навіть в більшості міжнародних проблем, які чекають Байдена, означало б неправильно трактувати історію. Багато з проблем були актуальні задовго до Трампа і будуть таким ще довго після його виходу з Овального кабінету: все більше напористий Китай; Росія, готова заради своїх цілей застосовувати військову силу і кібер-інструменти; Північна Корея з її зростаючим ядерним потенціалом і балістичними ракетами; Іран, який реалізує імперські амбіції на неспокійному Близькому Сході; зміна клімату, а також слабкі й неефективні уряди в більшості країн, що розвиваються, і нестихаюча міграційна криза. Просто виправити те, що Трамп зробив або не зробив, чого багато хто хоче, не допоможе вирішити проблему.

Перше завдання по ремонту стосується сфери, яку далеко не завжди відносять до питань національної безпеки: охорони здоров'я. Адміністрації слід почати з локалізації Covid-19 в домашніх умовах. Поява ліків і вакцин, звичайно, допоможе, але уряд не має влади над терміном їх дії і ефективністю. У той же час адміністрація може зробити національним пріоритетом створення швидкого, точного, простого в застосуванні і недорогого тесту. Адміністрація Байдена також може зробити набагато більше, щоб заохочувати американців до відповідальної поведінки, в першу чергу в плані носіння масок.

Успішна боротьба з пандемією має величезне значення для відновлення економіки і репутації США, а також для подальшого вирішення внутрішніх і міжнародних проблем. Використовуючи медичну термінологію, стабілізація пацієнта, тобто нас самих, — потрібна, щоб виконати все, що ми задумали.

Адміністрація Байдена може і повинна повернути країну до Світової організації охорони здоров'я (за останніми даними, вона планує це зробити відразу після інавгурації) не тому, що у цій організації немає недоліків, а як раз тому що вони у неї є. Для того, щоб зупинити пандемію і підготуватися до нових, які неминучі, а також для боротьби з неінфекційними захворюваннями, такими, як рак, діабет і хвороби серця (які, як і раніше, є головною причиною хвороб і смерті в усьому світі), ВООЗ повинна бути компетентною. Сполученим Штатам треба буде співпрацювати з однодумцями в ВООЗ, щоб реформувати її, щоб під час майбутніх епідемій жодна країна не могла блокувати розслідування або чинити тиск на організацію, щоб вона змінила свої рекомендації, як це зробив Китай в перші тижні нинішньої пандемії. Однак більший шматок роботи — це будівництво; перший крок же — приєднатися до ВООЗ і допомогти їй боротися з пандемією.

Сполучені Штати також повинні підключитися до глобальних зусиль по розробці, виробництву, фінансуванню, розподілу і поширенню вакцин. Їх участь допоможе гарантувати, що США зможуть виграти і від появи вакцини деінде. Що стосується розроблених в Штатах вакцин, то, поділившись ними з іншими, США зможуть відновити своє становище в світі, до того ж сприяючи економічному і фізичному оздоровленню інших країн. Що, в свою чергу, також буде на руку США, оскільки мова про стабільність у всьому світі. Буквально так можна буде "виправити" світ.

Другим завданням при проведенні "ремонту" повинні стати союзи, що є значною структурною перевагою зовнішньої політики США. Альянси і партнерства сприяють об'єднанню ресурсів для протидії як локальним загрозам, так і глобальним викликам. Однак за останні роки більшість союзників США втратили до них довіру через небажання Штатів боротися з ворогами і підтримувати друзів. Демонстрація нового, більш чіткого підходу до формування альянсів стане сигналом про те, що в місті з'явився шериф. І він абсолютно інший. Він готовий працювати з союзниками по всьому спектру міжнародних питань. "Відремонтовані" союзи забезпечать більш міцну основу і для інших міжнародних завдань Сполучених Штатів.

Адміністрація Байдена, не обмежуючись консультаціями, може зробити цілком реальні кроки, які продемонструють її вірність союзникам ще в перші дні його президентства. Так, він може скасувати необачне виведення військ з Німеччини і вирішити розбіжності з Південною Кореєю з приводу фінансування розгорнутих там американських військ. Йому слід переглянути угоду з "Талібаном" про виведення військ США з Афганістану; майбутнє скорочення контингенту повинно бути пов'язано з діями і можливостями талібів і має відповідати довгостроковими зобов'язаннями з надання Кабулу економічної і військової допомоги. Нова адміністрація також може в координації з Францією, Німеччиною та Сполученим Королівством виробити новий підхід до Ірану: наприклад, пообіцявши знову приєднатися до Спільного всеосяжного плану дій 2015 р. за умови, що Іран відмовиться від усього, що зробив в порушення угоди; і що союзники США працюватимуть спільно в найближчі місяці і роки над новою угодою, яка буде працювати довше, ніж нинішня. А в Азії адміністрація Байдена може негайно почати переговори з Південною Кореєю і Японією з метою визначити найбільш ефективну політику щодо Північної Кореї.

Крім того, адміністрація може заявити про повернення багатосторонності, відновивши участь в міжнародних угодах і членство — в інститутах. І не тому, що це вигідно комусь, а тому що це відповідає інтересам США. Крім ВООЗ, для початку цілком резонним була б Паризька кліматична угода (до якогї Байден, за деякими даними, також планує приєднатися вже на початку каденції). Такий крок буде правильним і символічним, навіть якщо реальні дії, враховуючи, що зобов'язання, які беруться добровільно в рамках угоди, не допоможуть відразу вирішити проблему. Згодом вона може бути вирішена в рамках інших угодах і завдяки новим аспектам глобальної кліматичної політики. Аналогічно адміністрація може оперативно продовжити термін дії угоди про контроль над озброєннями, укладеної з Москвою, навіть незважаючи на те, що на формування всеосяжної російської політики, пам'ятаючи про її втручання в американську політику, участь в конфліктах на Близькому Сході і в Європі, а також порушення всередині країни (атаки на опозиціонерів, в тому числі на Олексія Навального), піде дуже багато часу.

Втім це актуально і для китайської політики США — політики, яка буде охоплювати всі питання — від торгівлі і технологій до прав людини і стратегічних проблем, пов'язаних з Південно-Китайським морем, Тайванем і зростаючим натиском Китаю у відносинах з сусідами. Хоча нова адміністрація вже може зробити два важливі кроки. По-перше, дати зрозуміти, нова політика буде формуватися в тісній співпраці з союзниками в Азії і Європі, що забезпечить їй ширшу підтримку і, отже, набагато більше шансів на успіх. По-друге, демонструвати готовність до серйозного стратегічного діалогу з Пекіном, щоб окреслити сфери потенційної співпраці (наприклад, по Північній Кореї і зміни клімату) і звузити сфери, де розбіжності неминучі (або, що більш реалістично, знизити ризик переростання таких розбіжностей в пряму конфронтацію ).

Та ж послідовність дій — спершу ремонт, а потім будівництво — придатна і для багатьох інших проблем з порядку денного нової адміністрації. На формування нової команди, яка відповідає за національну безпеку, відновлення порядку в політичних процесах і завершення попереднього міжвідомчого політичного аналізу, підуть кілька місяців. Буде потрібно час і для переговорів з обома сторонами в Конгресі, з якими потрібно спробувати знайти точки дотику. І за нинішньої, і за попередньої адміністрації аж надто багато зовнішньополітичних рішень приймалися суто виконавчою владою, які було куди простіше скасувати, що в свою чергу робило США ненадійним гравцем.

Наприклад, цілком можна досягти консенсусу в плані протистояння Китаю і Росії, і навіть з таких питань, як участь (і на яких умовах) у всеосяжній і прогресивній угоді для Транстихоокеанського партнерства, яка може допомогти в реалізації стратегічних, економічних і кліматичних цілей США. Можна також розглянути ініціативи з проведення "капітального ремонту" Світової організації торгівлі, відновлення і модернізації дипломатичного відомства, виробленні ключових міжнародних норм для кіберпростору, допомоги Венесуелі і Сирії, конкуренції з китайським проектом "Один пояс, один шлях" і пропозицією альтернатив китайської 5G; посилення НАТО, розвитку дипломатичного успіху в переговорах між Ізраїлем і палестинцями. Суть не в тому, що ці та інші нові ініціативи можуть не бути багатообіцяючими, а в тому, що на їх розробку піде час, протягом якого акцент повинен бути на ремонті всього, що було "зламано".

І Сполучені Штати, і світ серйозно постраждали від пандемії і чотирирічної зовнішньої політики США, яка виявилася деструктивною. І хоча такі різкі зміни за своєю суттю не є ні добрими, ні поганими, при адміністрації Трампа вони все ж завдали серйозної шкоди репутації Сполучених Штатів, відносинам з союзниками і інститутами, які вироблялися три чверті століття. Президентська кампанія дала зрозуміти, що американців не дуже турбують світові проблеми, які створюють як перепони, так і можливості для нової адміністрації, особливо, коли мова йде про дипломатію. Але щоб мати можливість почати будівництво, адміністрації слід спершу провести екстрений ремонт і вдома, і в світі.