Фіаско Путіна: Чому "Газпром" приречений у Стокгольмському арбітражі

Стокгольмський арбітраж з точністю хронометра виконав власну обіцянку, прийнявши сьогодні окреме рішення по спору НАК "Нафтогаз України" з російським "Газпромом", пише depo.ua.

Рішення вийшло масштабним - 790 сторінок досить густого тексту, і пройде не один день до того, як вдасться оцінити всі його нюанси. Це рішення не зводиться до коротких повідомлень у Твіттері.

Але суть його зацікавлені сторони вже встигли передати. Стокгольмський арбітраж повністю задовольнив вимоги "Нафтогазу" щодо скасування принципу "бери або плати", задовольнив вимогу про перегляд ціни з урахуванням ринкових умов і скасував заборону на реекспорт газу.

Ніякої "цифровий" конкретики щодо взаємних фінансових претензій суд не озвучив, все це віднесено до кінцевого вирішення в даному спорі. Сьогодні розібралися виключно з юридичними принципами та етикою. Результат вийшов не на користь "Газпрому". Наївні і недалекоглядні європейці вирішили, що країна, яка придбала і сплатила за газ, може безвідповідально робити з ним, що захоче. В тому числі і перепродувати. І навіть купувати стільки газу, скільки їй потрібно, - а не то кількість, на яку "уламали" когось з попередніх чиновників московські переговірники. Та ще й за ціною, яка хоча б здалеку нагадує ринкову.

У відповідь акції "газового меча Путіна" навіть на Московській біржі помітно просіли, компанія втратила понад мільярд доларів капіталізації за кілька хвилин. Перемога. "Чиста перемога України та європейських правил над енергетичної агресією РФ і монополізмом Газпрому", як заявив глава українського МЗС.

Якою стане ціна цієї перемоги, і будуть уловлетворены всі нинішні фінансові вимоги "Нафтогазу" в остаточному рішенні? Практично однозначно - не будуть.

Справа в тому, що в процесі розгляду обидві сторони спору підняли суми взаємних вимог до космічних величин - станом на сьогодні "Нафтогаз" вимагає від "Газпрому" 30,3 мільярдів доларів, а "Газпром" від "Нафтогазу" - 47,1. Це при тому, що в початкових претензії фігурували цифри у 6 мільярдів з боку "Нафтогазу" і 4,5 - з боку "Газпрому". В ході судових слухань як українці, так і росіяни, схоже, дотримувалися принципу "щоб не відстати від суперника", підвищуючи і підвищуючи планку вимог, вносячи в позов все нові і нові пункти. Частина з яких, м'яко кажучи, сумнівні. Але, судячи з досвіду попередніх судів з "Газпромом", через які пройшло чимало європейських споживачів, шанси на якусь компенсацію у нас є. Для прикладу, Італійською ENI і Edison, німецькою E. ON і RWE і польської PGNiG російському концерну довелося надати знижки на свою продукцію в рахунок компенсації неринкових цін.

Але, в будь-якому випадку, вже і сьогоднішнє рішення арбітражу робить дуже велику справу. Воно повертає право та банальну логіку у зовнішньоекономічну діяльність російського монополіста. Воно виводить поза правового поля абсолютно пустопорожні ігри навколо газової ціни, начебто "газ в обмін на базу для Чорноморського флоту", "газ в обмін на відмову від євро інтеграції" та інші кремлівські конструкції. Воно перетворює купівлю газу в просту економічну транзакцію - начебто купівлі бензину на заправці, який, звичайно, не можна купувати в обмін на праве колесо автомобіля або право власника заправки забрати половину спальні власника авто.

І від цього рішення, в кінцевому результаті, виграє не тільки Україна, але навіть сам "Газпром", який рано чи пізно - швидше за все, після відходу на спокій або смерті нинішнього президента Росії, можливо, знову стане звичайною комерційною компанією, яка задовольняє вимоги своїх покупців і генерує прибуток власникам, а не творить геополітику.

Незважаючи на сьогоднішню перемогу, виникає закономірне питання. Чому Стокгольмського арбітражу вдалося зробити перший крок у вирішенні газового конфлікту між Україною і Росією, а численним "дипломатичним арбітрам" не вдається досягти певного прориву у сфері політичного та військового конфлікту між двома країнами?

І відповідь тут, схоже, простий. Судді арбітражу більше думали про правову оцінку дій російського монополіста, а не про дипломатичні маневри. Вони не боялися, що керівництво "Газпрому" образиться за коректні, але неприємні формулювання. Чи що російські монополії перестануть користуватися їх послугами суду. Схоже, судді просто читали матеріали справи, гортали кодекси, і виносили рішення, співвідносячись зі своїм баченням ситуації, а не з позицією російської сторони, яку "ніхто не в праві ігнорувати".

Можливо, якщо б два учасники "норманської четвірки" з самого початку діяли так само, а не погоджувалися на нескінченні дипломатичні компроміси з Росією, які, нарешті, загнали ситуацію в глухий кут, то і прогрес мирного врегулювання на сьогодні був би набагато більш помітним.