Фарс для Глобального Півдня. Чи зможуть Лула і Сі затягнути Путіна до Бразилії
У листопаді Ріо-де-Жанейро прийматиме саміт G20. Є вірогідність приїзду туди російського диктатора. Посол України в Бразилії Андрій Мельник схиляється до того, що Путін не приїде. Втім, існують й інші думки
Від Угорщини до Монголії: які причини придумували, щоб не арештовувати Путіна
Амбасадор України Андрій Мельник каже: у нього є передчуття, що Володимир Путін навряд чи ризикне приїхати до Бразилії, бо при всіх нюансах це "дійсно демократична правова держава. Судова гілка влади тут дуже потужна". Тобто Бразилія як держава, яка ратифікувала Римський статут, має виконати взяті на себе зобов’язання і арештувати головного злочинця сучасності. Ордер на це був виданий Міжнародним кримінальним судом у березні 2023 року. Проте вже рік бразильський президент Лула да Сілва розігрує комедію із запрошенням Путіна на саміт G20. Спочатку запевнив кремлівського диктатора, що тому арешт не загрожує. Однак вже наступного дня відкоригував свою заяву: не знає, чи заарештує Путіна бразильське правосуддя, але хоче знати, чому його країна приєдналася до Міжнародного кримінального суду, якщо США і Росія цього не зробили. Свою цікавість Лула може задовольнити, запитавши у попередника Фернанду Енріке Кардозу. І той би міг відповісти приблизно так: прихильність до демократії і міжнародного права були важливою умовою для успішного отримання Бразилією західних інвестицій. Що дало цій країні можливість здійснити прорив зі злиднів до членства в G20.
У грудні 2023-го під час зустрічі з німецьким канцлером Олафом Шольцом Лула знову повторив: Путіна на саміт запросить, а той вже нехай сам вирішує, як вчинити. А за кілька днів потому глава МЗС Бразилії Мацро Вієйра розставив крапки на "і": раді будуть бачити у себе російського гостя, а уряд не вживатиме заходів для його арешту.
До речі, піар-кампанії з підвищення власної геополітичної значущості на темі арешту Путіна влаштували не тільки бразильці. Першими це зробили в Будапешті, що і не дивно. Там заявили: Угорщина лише формально схвалила Римський статут, але не змінила законодавство для його втілення. Тому користуватиметься внутрішнім законодавством. Це типова відмазка, до якої може вдатися і Бразилія. Римський статут в Угорщині набув чинності 1 липня 2002 року, але протягом понад 22 років тамтешня влада тягнула з імплементацією в угорське законодавство вимог міжнародного права. І їй за це нічого не було. Не виключено, що і влада Бразилії зачепиться за якусь не імплементовану норму.
Та чого дивитися на проросійського Віктора Орбана, якщо 24 травня минулого року спецпредставниця генерального секретаря ООН з питань дітей у збройних конфліктах Вірджинія Гамба зустрілася з уповноваженим президента Росії з прав дитини Марією Львовою-Бєловою, ордер на арешт якої МКС видав у той же день, що і на арешт Путіна. Затримувати якого відмовляються ще і в Мексиці, також учасниці Римського статуту. Про що особисто повідомив президент Андрес Мануель Лопес Обрадор. Його поясненням може озброїтися і Лула да Сілва: оскільки Мексика підтримує дипломатичні відносини з Росією, то не може діяти відповідно до вимог МКС без прямих інструкцій.
Першою державою, яка зіткнулася з необхідністю виконати вимогу арешту Путіна, стала ПАР, де відбувався саміт БРІКС. Південноафриканці чого тільки не придумували: їхня правляча партія ухвалила рішення про вихід країни з-під дії Римського статуту, що не мало сенсу, адже ратифікував документ парламент. Пізніше у канцелярії президента Сіріла Рамафоси заявили, що той і представники партії "Африканський національний конгрес" невірно висловилися. В червні Рамафоса в рамках африканської миротворчої місії приїздив до Києва, де йому довелося посидіти в укритті під час російського ракетного обстрілу Києва. Зрештою з потуг південноафриканців нічого не вийшло і в саміті БРІКС Путін брав участь по відеозв’язку.
Минулорічний саміт G20 у Нью-Делі російський диктатор проігнорував. Хоча Індія і не є учасницею Римського статуту, тобто її хіба морально б засудили за відмову заарештувати гостя із Росії. Нагадаємо, що не приїхав до Індії й китайський друг Путіна Сі Цзиньпін. А от до Бразилії він точно приїде, адже спільно з Лулою просуває нежиттєздатний "мирний план" для України, під який ангажує переважно країни Глобального Півдня. І, безумовно, використає саміт "Великої двадцятки" як майданчик для підкреслення свого статусу "миротворця".
До цього ще повернемося, згадавши попередньо про прецедент порушення Римського статуту Монголією у вересні цього року. Путіна там не лише не заарештували, а й зустріли як дорого гостя. Речник МЗС країни нащадків Чингізхана чесно визнав: вони дуже економічно залежні від Росії, зокрема енергетично, тому не могли виконати взяті на себе зобов’язання перед МКС. Наш МЗС оголосив монголам дипломатичний демарш, а прокурор Міжнародного суду Карім Хан пояснив, що для порушників існує алгоритм покарання, проте є велике "але" — для такого рішення повинні зібратися усі держави-члени суду та обговорити подальші спільні дії. Простіше кажучи, Улан-Батору за проступок нічого не буде. Принаймні доти, доки монгольська влада не звернеться по якусь допомогу до західних держав, а ті їй відмовлять як порушниці міжнародного права. І то не факт.
Три варіанти для Лули: пустити, не пустити, влаштувати фарс
Отже, у бразильської влади є кілька варіантів. Перший: вчинити як монголи, прийняти Путіна на своєму саміті. Цього не виключає і посол Мельник. Пам’ятаєте мексиканську логіку про "прямі інструкції"? Хто їх має надавати — МКС, президент, уряд, верховний суддя? Уявімо, що Карім Хан оперативно направить інструкції бразильцям. "Очевидно, буде запущено судовий механізм, — каже український посол. — Інше питання, чи відчує його силу на собі сам Путін. Боюся, що навряд чи, бо йому просто "не встигнуть" вручити жодні процесуальні документи чи тим більше затримати". Простіше кажучи, якщо є політичні домовленості, російський диктатор може прилетіти на один день і його просто не встигнуть затримати. Пояснивши потім неповороткістю судової системи.
Але Бразилія — не Монголія, вона претендує на серйозну геополітичну роль, тому сварка зі США та Європою Лулі непотрібна. Звідси — другий варіант: вийти із ситуації, як Рамафоса із засіданням БРІКС. Кожна країна, яка приймає у себе зібрання "Великої двадцятки", прагне забезпечити максимально ефективну для себе присутність гостей. Можна згадати, як індонезійська влада у 2022 році займалася човниковою дипломатією, щоб заохотити участь і Зеленського, і Путіна. Задля успішності саміту попередньо тривають перемовини дипломатів та урядові консультації. Очевидно, Лулі дадуть зрозуміти, що присутність Путіна нашкодить економічним інтересам Бразилії. І тоді він знайде непереборні обставини для відмови Москві.
Третій варіант виглядає вигідним Китаю, з яким у бразильців за правління "лівака" Лули да Сілви склалися міцна дружба: на полях саміту організують друге засідання своєї платформи "Друзі миру", куди запросять Путіна. Тим самим прикриють його від арешту, бо ж розмовлятимуть про мир. Такий сценарій виглядає цинічно, але хіба китайсько-бразильський "мирний план" не є цинічною спробою вигородити Росію і поставити агресора і жертву на один щабель?
Звісно, це лише версія можливого розвитку подій, одна із трьох. Швидше за все, посол Мельник правий, — Путін до Ріо не приїде, туди знову відправлять Сергія Лаврова. Але нашій дипломатії потрібно готуватися до того, що китайці на території їхніх бразильських друзів максимально просуватимуть свої "мирні" ініціативи. Тому бажано використати місяць до цього дійства для того, щоб наша позиція стала відома максимально широкій бразильській аудиторії. Крім того, Україна після приєднання до Римського статуту має повне право вимагати від МКС превентивної реакції на можливе перебування Путіна на зібранні "Великої двадцятки". Щоб зірвати політичні домовленості Бразилії з Росією та унеможливити повторення монгольської ганьби міжнародного правосуддя.
