Чому Євросоюз відкладає угоди про безвізовий режим

Brexit і шантаж з боку Анкари змушують європейців тягнути час
Фото: censor.net.ua

У вівторок президент Франції Франсуа Олланд переконував грузинського прем'єра Георгія Квірікашвілі, що і сам він і його уряд цілком підтримують скасування Євросоюзом візового режиму з Грузією. Олланд наговорив багато хороших слів про те, як реформи наближають кавказьку республіку до європейських стандартів, і зазначив, що Тбілісі виконав свої зобов'язання перед ЄС, досягнувши відповідності критеріям Союзу щодо лібералізації візового режиму.

Однак у середу в ході засідання Coreper — Комітету постійних представників країн ЄС, французький посол виступив єдиним фронтом з німецьким (втім, не тільки з ним): з наданням Грузії безвізового режиму потрібно почекати. Комітет, тим не менш, вже вдруге поспіль утримався від прийняття якого-небудь рішення. Як і минулого разу, 24 травня, розгляд питання знову відкладено. Імовірно, знову на тиждень. Але це, загалом, далеко не факт: на 9-10 червня заплановано засідання ради міністрів внутрішніх справ Євросоюзу, присвячене проблемам міграції. Для включення "грузинського питання" в його порядку денного Coreper повинен підготувати свій висновок, чого може і не встигнути зробити. В силу цілком об'єктивних обставин", зрозуміло. Як повідомляє портал Georgiatoday, Євросоюз запросив у Тбілісі якихось додаткових гарантій. Строго кажучи, це не є несподіванкою: про можливу відстрочку європейські дипломати з бюрократами говорили і раніше.

Побоювання європейців викликає грузинська організована злочинність. Зокрема, Федеральне управління кримінальної поліції (ВКА) Німеччини відзначає зростаючу частку етнічних грузинських угруповань у квартирних крадіжках. Ще в 2014 р. ВКА фіксувало не поодинокі факти вербування грузин на батьківщині для участі в злочинних співтовариствах в Німеччині, але Тбілісі не відразу сприйняв проблему всерйоз. Дорожня карта протидії цьому "бізнесу" таки запрацювала, і 15 квітня міністри внутрішніх справ двох країн рапортували про депортацію 21 громадянина Грузії (в тому числі порушили процедуру отримання статусу біженця заради участі в злочинній діяльності), але до фінішу ще дуже далеко. Причому Німеччина тут не самотня, з тією ж проблемою стикаються Іспанія, Італія і меншою мірою Франція. Більш того, як випливає з опублікованого нещодавно 341-сторінкового дослідження, проведеного за замовленням ЄС Об'єднаним центром дослідження міжнародної злочинності, часто грузинська мафія тісно пов'язана з російською. Ці симбіотичні угруповання найбільш численні серед злочинних співтовариств в ЄС, причому основною сферою їх інвестицій є торгівля, ресторанний і готельний бізнес, казино і нерухомість.

Неприємно, звичайно, але ці сумніви не були секретом і раніше. Так що затягування процедури введення безвиза для Грузії під цілком пристойним приводом більшою мірою пов'язане із загальним курсом європейської бюрократії на стримування тиску на межі ЄС, ніж з якимись неврегульованими питаннями у відносинах.

Власне, саме це мав на увазі неназваний дипломат, чиї слова наводить агентство Reuters: "Ми не хочемо зупиняти весь процес. Ми лише хочемо бути більш обачними". Почасти ця "тяга до обачності" викликана прагненням забезпечити режим максимального сприяння позитивному для єдності Європи результату британського референдуму щодо подальшого характеру відносин з ЄС. В контексті голосування з цього питання, яке відбудеться 23 червня, тема міграції є чи не найболючішою: прихильники Brexit-а не упускають нагоди згадати, що за минулий рік Союз прийняв 1,3 млн біженців і мігрантів та королівству пора б закритися від цього напливу.

Проблеми тут, як вказує Центр європейських реформ, в першу чергу внутрішні: між 2008 і 2014 рр. різко просіли зарплати робітників, причому найсильніший удар припав по найменш кваліфікованого контингенту. Друга причина — житло. Ось вже 35 років будівництво житлового фонду відстає від попиту, а хронічний дефіцит виливається в постійне підвищення цін. Разом ці два фактори призводять до зростання конкуренції за соціальне житло серед робітничого класу на тлі падіння його громадського статусу. Але оскільки "так Brexit" загрожує всьому Союзу, еврократия намагається утримуватися від кроків, здатних підштовхнути британців до такого вибору.

Грузія просто потрапила під роздачу першої, причому вона, по всій видимості, навіть не була головною метою гри в зволікання. В четвер почалися технічні переговори про безвізовий режим з Туреччиною. У березні Реджеп Ердоган, здавалося, обставив Брюссель і Берлін, висунувши візову лібералізацію в якості умови угоди про розміщення біженців, направляються в ЄС. Але угода з Європою — це завжди "компроміс з дияволом", і прагнення прессонуть зазвичай вилазить боком. Відмова Туреччини переглядати антитерористичне законодавство, проблеми з правами людини, відсутність біометричних паспортів і особливо спроби шантажу ("відправимо мігрантів тому в ЄС") переговорний процес, зрозуміло, не заморозили — Союз не може собі цього дозволити, але внесли в нього деяку частку саспенсу.

"Дорожня карта" для Анкари складається з 72 пунктів, дедлайн, намічений на кінець червня, вже можна вважати зірваним. Більш того, Бундестаг визнав масові вбивства турецьких вірмен в 1915 р. геноцидом саме в день початку переговорів. І хоча вже через кілька годин після голосування Ангела Меркель запевнила турків, що відносини Берліна і Анкари залишаються "широкими і міцними", такий збіг якщо не є, то, безумовно, виглядає спробою вивести турецьке керівництво з себе і, з усією очевидністю, може посприяти затягування переговорного процесу.

З тяганиною напевно доведеться зіткнутися та Україні, до якої чергу повинна дійти 14 червня. Останній перед канікулами сесія Європарламенту відбудеться 4-7 липня, і якщо не будуть пройдені всі проміжні етапи, що дозволяють винести питання на його розгляд, то нам доведеться чекати як мінімум до середини вересня. Затримки, як і у випадку з Грузією, можуть бути пояснені "непевністю", "бажанням все зробити правильно", наміром "забезпечити контрольованість" і тому подібними благовидними за формою виразами. Тим більше раніше міністри внутрішніх справ Франції і Німеччини прямо заявляли, що в найближчі місяці лібералізація візового режиму Україні (а разом з нею Грузії і Косово, чий статус неоднозначно трактують члени ЄС) не світить, поки не буде вироблено екстрений механізм його припинення. Мовляв, молодці, те, що ви виконуєте безвізові критерії, правильно, але робите ви це для себе, а у нас, вибачте, обставини трохи змінилися.

Не стільки ознакою, скільки символом такої позиції може слугувати відмова французького консула у відкритті візи львів'янці Мар'яні Бобенчик та її восьмирічному синові Володимиру, який став чи не талісманом нашої збірної. І це незважаючи на звучали обіцянки, спрощення процедури для вболівальників та наявність авіаквитків і квитків на матчі.

Втім, враховуючи, що стосовно України звучить рефрен про формально виконаних критерії при збереженні корупції, голосування Верховної Ради за внесення поправок до Конституції щодо судової системи, по ідеї, може докинути Києву очок в переговорах щодо лібералізації візового режиму. Проте слід бути готовим, що наші контрагенти максимально підвищать ціну питання, залишаючи його в політичній, а не в технічній площині.

І наостанок зазначимо наступне: Євросоюз вкрай складно змусити робити те, чого він не хоче робити, зате неважко посприяти недіяння. На тлі стали систематичними заяв глави Мзс Німеччини про можливість пом'якшення санкцій проти РФ і очікуваного участі голови Єврокомісії Жана-Клода Юнкера в Петербурзькому економічному форумі манера, в якій ЄС підходить до питання безвиза, змушує замислитися, чи не почав часом Кремль перегортати свою "комірну книгу".