Європейці втомлюються захищати Україну

У Європейському Союзі дедалі чіткіше простежується робота проросійського лобі на рівні держав, а не окремих політиків або маргінальних партій. Заяви останніх днів дають зрозуміти, що в найближчому майбутньому питання санкцій, ймовірно, буде турбувати лише Великобританію і США. У минулі вихідні міністр фінансів Франції Еммануель Макрон відвідав Білокам'яну. Там він заявив, що його країна підтримає скасування санкцій під час липневого перегляду Євросоюзом, висловивши сподівання, що цьому сприятиме виконання мінських домовленостей. "Це мета, яку ми всі поділяємо, — отримати можливість скасувати санкції влітку", — цитує міністра французька Le Figaro. У цьому ж місяці аналогічне послання озвучив і французький президент Франсуа Олланд.

Цими меседжами Париж фактично приєднався до групи країн, які дбають про власну вигоду від ослаблення економічної зашморгу, затягнутої на горлі Кремля. Сюди входить, наприклад, Італія, яку з Росією пов'язують давні тісні стосунки і чиї економічні інтереси постраждали від ембарго. У грудні саме італійський прем'єр Маттео Ренці створив прецедент, заблокувавши автоматичну пролонгацію санкцій. Після він піддався умовлянням інших членів ЄС і дав добро, однак підкреслив: "Зрозуміло, що ми маємо ту ж позицію, як у всього західного співтовариства... Але я думаю, що цей пакет санкцій буде розглянуто, не в найближчі кілька годин, але в найближчі місяці". Звичайно ж виступає за скасування санкцій і німецький бізнес, так і верхівка Німеччини була б не проти, якби не політичні пута. Сюди також можна віднести і соседствующую з ФРН, Австрії, чий фінансовий сектор не один рік отримував мільярдні суми від обороту російських капіталів, причому далеко не завжди чистих. До речі, ще восени минулого року президент Гайнц Фішер наполягав на підтримці діалогу з Москвою: "На нашу думку, набагато краще говорити з Росією, а не підігрівати градус протистояння. Ми не забули, що Німеччина і Австрія в ХХ столітті робили похід на схід". Австрійського президента, варто нагадати, що в 2014 р. вже критикували за те, що він відразу ж після анексії Криму зустрівся з Володимиром Путіним. Фішер, у свою чергу, дії держави в цілому і свої зокрема виправдовує помірним нейтралітетом, який нібито несе позитив у такий непростий час.

Тяга Відня до Москви легко з'ясовна, і президент Палати економіки Австрії Крістоф Ляйтл в інтерв'ю Der Standard чітко її проартикулировал — в минулому році експорт в РФ скоротився на 40%. "У світі і без того чимало кризових осередків, які вимагають загального згуртування. Реальної політики слід було б сказати: пора припинити санкції, так як на базі довіри і переговорів можна досягти більшого, ніж на санкції", — упевнений Ляйтл. Підспівує йому і відомий своєю участю в проекті RosUkrEnergo, а також за допомогою цілої плеяди пострадянських диктаторів банк Raiffeisenlandesbank Oberösterreich, в якому зазначають політичний характер санкцій та їх шкоду як для російської, так і для європейської економіки. У бізнес-союзники сміливо записуємо і Кіпр, який успішно використовує любов росіян до офшорів.

Крім економічного блоку "чирлидерами" Москви в Євросоюзі є Угорщина та Чехія, що обумовлено відверто проросійських керівництвом. Угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан і чеський президент Мілош Земан грають роль "баби-яги проти" і є внутрішніми подразниками для ЄС. Можна було б згадати і про Греції, але, по правді кажучи, Афіни є відверто слабким союзником для кого б то не було, враховуючи не стихають економічні потрясіння. Греки корисні Москві в якості ситуативного партнера, якому можна доручити покусувати єдність ЄС з різних сторін. Отже, на сьогоднішній день лобі Путіна в Європі виглядає приблизно так: Франція, Німеччина, Італія, Австрія, Угорщина, Чехія та Кіпр. Саме ця сімка може якщо не саботувати продовження санкцій нинішнім літом, то домогтися їх перегляду в бік пом'якшення.

Важливо, що відповідні сигнали надходять з обох сторін. 25 січня міністр економічного розвитку РФ Олексій Улюкаєв на прес-конференції по закінченні XXI сесії російсько-французької ради з економічним, фінансовим, промисловим і торговим питань заявив, що уряд РФ "втомилося від негативного розвитку подій, пов'язаного з санкціями і антисанкциями", і готовий зняти обмежувальні заходи відносно європейських країн. Улюкаєв закликає ставити на перше місце інтереси бізнесу, що й зрозуміло, оскільки расхваленная і розпіарена програма з імпортозаміщення в Росії з тріском провалилася.

Це визнають і самі росіяни. Приміром, завідувач лабораторією кон'юнктурних опитувань Інституту економічної політики імені Е. Гайдара Сергій Цухло, посилаючись на дані опитування, заявляв, що 40% російських підприємств ні за яких обставин не готові відмовитися від імпорту, незважаючи на зростання цін. "Ще в квітні 2014 року ми запитали у підприємств, а чи зможуть вони відмовитися від імпортної сировини і матеріалів, машин і устаткування? І приблизно 40% відповіли, що ні при якому підвищення цін на імпорт вони не відмовляться від нього. Те ж питання ми повторили і в грудні 2014 року, в період шокової девальвації рубля. І абсолютно нічого не змінилося: як і раніше 40% російських промислових підприємств не були готові відмовитися від необхідного їм імпорту. Вже на початку 2015 року ми вирішили уточнити, а чому вони, власне, не готові до цього? Відповідь виявився дуже простим. Приблизно 60% опитаних нами промислових підприємств вважали, що на території Росії не виробляються необхідні їм замінники імпортних сировини і матеріалів, машин і обладнання", — розповів експерт.

Вередливість підприємців буде мати негативний ефект для російської економіки. Кремль закінчує створення лобі, про що свідчить обмін люб'язностями і недвозначні натяки на адресу України. Так, глава зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров на прес-конференції запевняє, що РФ не потрібен слабкий Євросоюз, а розкол — тим паче; а також дозволяє собі чергове тлумачення нещасливого Будапештського меморандуму, в порушенні якого і Київ, і Брюссель, і Вашингтон неодноразово звинувачували Москви. За його словами, Росія меморандум не порушувала, так як не загрожувала Україні ядерною зброєю. Паралельно Путін береться за переказ історичних подій в частині створення СРСР. Президент РФ називає маячнею включення Донбасу в склад України: "Мало того, що до кордону прив'язали етноси багатонаціонального, по суті, унітарної держави, до якихось територій, причому кордони визначали абсолютно довільно і, загалом‑то, далеко не завжди обгрунтовано. Україні, припустимо, Донбас передали під яким приводом? Підвищення відсотків пролетаріату в Україні для того, щоб мати там велику соціальну підтримку. Маячня якась, розумієте?".

Що ми маємо в підсумку? Ключові гравці ЄС сигналізують про готовність зняти санкції. Москва расшаркивается перед Європою і шкіриться в бік України. І все це відбувається на тлі Всесвітнього економічного форуму в Давосі, де сильні світу цього декларують свої позиції і в кулуарах укладають глобальні угоди. Цілком ймовірно, що вже влітку прихильниками санкційного тиску на РФ можуть залишитися лише представники англо-американського світу, а це означає поразку України в боротьбі за Євросоюз. І ще сумніше той факт, що Кремль досягає своєї мети без будь-яких поступок з Донбасу або Криму. В останній, до речі, вийшла місія ПАРЄ, хоча раніше більше року туди жоден із делегатів міжнародних організацій потрапити не міг, що є ще одним тривожним дзвіночком про потепління у відносинах ЄС-РФ.

У зв'язку з цим до порядку денного сьогодні повинен бути включений ряд відповідних кроків української влади. В першу чергу існує гостра необхідність детально проработанном план "Б" на випадок пом'якшення санкцій проти РФ влітку цього року — треба розуміти, куди рухатися, як вести себе з ЄС, Москвою і яка доля очікує на окуповані території. Другий момент — посилення дипломатичної присутності України у світі, то є Київ повинен переграти росіян на цьому полі, адже вже очевидно, що форум в Давосі був програний, а ключі до серця Франції та Італії підібрати практично неможливо. Україна не зуміла і навряд чи зможе запропонувати цим двом країнам альтернативи бізнесу з Росією. Тому потрібно "вербувати" інші країни ЄС, а також серйозних гравців з інших регіонів. І тут дуже до речі доводиться членство у Раді Безпеки ООН. Третій крок включає в себе реальну роботу над реформами і боротьбою з корупцією, щоб показати прогрес втомилася від України Європі і дати їй зрозуміти, що жертвувати є заради чого. По-четверте, і це може бути включено в умовний план "Б", важливо інтенсифікувати зв'язки по лінії Міжмор'я. В першу чергу вибудовувати міцні двосторонні зв'язки з Польщею, Латвією, Литвою, Естонією, а не спиратися на лояльність наднаціональних структур на зразок ЄС. І, звичайно ж, підкріпити зв'язку з надійними партнерами активізацією руху в бік НАТО.