Європа здала Іран. Як Тегеран змусять піти на нову ядерну угоду

Іран позбувся підтримки з боку Європи в питанні ядерного угоди, перегляду якої невпинно вимагає президент США Дональд Трамп. Великобританія, Франція і Німеччина 14 січня оголосили про запуск механізму врегулювання спорів у рамках Спільного всеосяжного плану дій (СВПД) щодо іранської ядерної програми.

Що це означає? В ядерному угоді, підписаній Іраном, США, Німеччиною, Францією, Великобританією, Росією і Китаєм в 2015 р., є пункт, що дозволяє подати скаргу на іншу сторону, якщо та не виконує умов угоди. Скарга подається у Спільну комісію (Німеччина, Франція, Великобританія, ЄС, РФ, КИТАЙ та Іран). 15 днів відводиться на вирішення спору, при цьому терміни можна продовжувати, якщо всі згодні.

У випадку, якщо проблема не вирішується, наступна інстанція - небудь глави Мзс, або Консультаційна рада (три члена). На цей етап відводиться ще 15 днів. Якщо і там домовитися не виходить, все та ж Спільна комісія може спробувати ще протягом п'яти днів поставити крапку. Не виходить? Сторона, яка подала скаргу, має право повністю або частково відмовитися від виконання зобов'язань, про що повідомляють Радбез ООН. Якщо свої зобов'язання (як в даному випадку) не виконує Іран, то Рада може проголосувати за відновлення санкцій. І, що важливо, право вето тут не працює. Так що Росія чи Китай врятувати Тегеран не зможуть. Навіть якби хотіли.

Крок Європейської трійки показав, що баланс змінився. Ще 12 січня Еммануель Макрон, Ангела Меркель і Борис Джонсон, згідно з опублікованим на сайті британського уряду заявою, сподівалися зберегти ВДП, закликаючи Тегеран припинити порушення своїх зобов'язань, ніж той демонстративно займається з 2018 р. тобто з моменту виходу США з угоди і поновлення дії американських санкцій. Вашингтон таким чином вирішив покарати Іран за бурхливу проксі-діяльність на Близькому Сході. Європейські учасники угоди - Німеччина, Франція і Великобританія - досі не підтримували курс Білого дому. І більш того - запустили в січні минулого року фінансову систему INSTEX, що дозволяє в обхід санкцій США торгувати з Іраном.

Однак у заяві, знову-таки розміщеному на сайті уряду Сполученого Королівства, але підписаному вже міністрами закордонних справ, Париж, Берлін і Лондон з гіркотою констатують, що у них не залишається іншого вибору, крім як офіційно висловити нашу стурбованість тим, що Іран не виконує своїх зобов'язань в рамках СВПД, і передати це питання в Спільну комісію в рамках Механізму вирішення спорів у відповідності зі статтею 36 СВПД".

Паралельно з цим Джонсон бере на себе функцію "перекладача" - пояснює в двох словах і зрозумілою мовою те, що приховано за кількома абзацами різноманітних дипломатичних висловів. Неприйняття Вашингтоном угоди в такому вигляді, каже британський прем'єр в інтерв'ю BBC, зрозуміло. І, за його словами, потрібно сформувати нову угоду. І не яке-небудь: Джонсон прямо пропонує укласти "угоду Трампа". Готовий біля Білого дому чернетка такої угоди? Цілком можливо. Але президент США лише трохи прочинив завісу таємниці. В інтерв'ю NBC News він озвучив кілька пунктів: ніякої ядерної зброї і балістичних ракет в Ірану, допуск експертів на об'єкти, угода повинна бути не довгостроковою, оскільки Трамп хоче "регулярно перевіряти їх об'єкти".

Реакція Ірану

Тегеран заяву Франції, Великобританії і Німеччині, м'яко кажучи, стривожило. Як і твердження Джонсона. Так, міністр закордонних справ Ірану Мохаммад Джавад Зариф назвав запуск механізму юридично необґрунтованим і "стратегічною помилкою з політичної точки зору". Вторить йому і президент Ірану Хасан Рухани, який нагадав Європі, що це Трамп нібито завжди порушував свої зобов'язання.

Зариф ж, переночувавши з цією думкою, сьогодні спробував переконати європейців, що ядерна угода 2015 р. все-таки жива і ніякої немає потреби укладати нове, ще й на підставі пропозицій Трампа. Хлопець-то він ненадійний, невідомо, скільки нову угоду проіснує, - додає міністр. Тут він правий. З іншого боку, Трамп прямим текстом заявив, що не хоче обмежувати себе довгостроковим договором. Зариф також апелює до Європи, сподіваючись відрадити її від зближення з Штатами в цьому питанні. За його словами, Тегеран зацікавлений в дипломатичному вирішенні питання, але не з Вашингтоном.

Чому Європа змінила галс

Підтримка з боку британського прем'єра пояснюється теплими відносинами з Трампом, так і тим фактом, що в Ірані затримали і оголосили персоною нон грата британського посла нібито за участь у протестах. Та й в цілому Великобританія, яка перебуває в кроці від виходу з ЄС, залишається ключовим союзником США по НАТО на континенті.

А ось чому на підвищених тонах заговорили Париж і Берлін, куди цікавіше і цікавіше. Адже повна відмова Іраном від зобов'язань стосовно кількості центрифуг, необхідних для збагачення урану, стався ще 5 січня. Берлін, Лондон і Париж, нагадаємо, 12 січня ще не були настільки категоричні. Але вже через два дні пішли ва-банк.

Причин тому, як бачиться, кілька. І одну з них створив безпосередньо Іран своїми зухвалими діями з елементами відвертого піару. По-перше, повторимося, Тегеран без сорому з 2018 р., а останні півроку особливо активно, порушував умови ядерного угоди. По-друге, після ліквідації американцями командира "Аль-Кудс" Касема Сулеймані завдав ракетного удару по базах США в Іраку, причому без жертв, щоб уникнути прямого зіткнення. І важливо, що удар був нанесений балістичних ракет. Тегеран як би сказав Сполученим Штатам і Європі: Дивіться-но, у нас є носії. По-третє, на рішення Трійки, безумовно, вплинув і збитий Корпусом вартових Ісламської революції український Boeing.

Авіакатастрофа спровокувала масові протести і, очікувано, жорстку реакцію іранської влади. Літак МАУ став гнотом, що підірвали невдоволення в іранському суспільстві, активні представники якого вже не в перший раз відкрито бунтують проти режиму. Деякі аналітики, зокрема живуть за кордоном журналісти IranWire, як пише CNN, навіть проводять паралелі з українським Чорнобилем в тому контексті, що трагедія "оголила всю некомпетентність, державний обман і занепад цього режиму".

Ці настрої, мабуть, серед інших причин і підштовхнули Європу зайняти більш категоричну позицію, нехай і співзвучну з трамповской. Адже запуск механізму врегулювання суперечок в рамках ядерної угоди ще більшою мірою сприяє загостренню конфлікту як між "вулицею" і владою, так і між іранськими лібералами і консерваторами.

З такими друзями...

"Втративши" Європи, Ірану залишається сподіватися хіба на підтримку росіян і китайців. Правда, все не так просто. Москва публічно на стороні Тегерана і підігріває його готовність піти на подальшу ескалацію. МЗС РФ, реагуючи на рішення Трійки, 14 січня випустив заяву, яка засуджує запуск механізму врегулювання спору, оскільки це "може зробити неможливим повернення до виконання угоди".

У той же час ряд епізодів у минулому, наприклад, самоусунення Росії при бомбардуванні Ізраїлем іранських сил у Сирії, дають підстави вважати, що підтримка Тегерана Москвою так і залишиться публічної на словах. Як не крути, але Кремлю, подкормившему іранців зброєю, тактикою ведення гібридних воєн і т. п., на сьогоднішній день взагалі не подобається, у що перетворився Іран - в самостійного і впливового регіонального гравця.

Так, Москва заступилася за Тегеран, проте вже очевидно синхронізує з Китаєм подальші кроки. 14 січня посол КНР Чжан Ханьхуэй відвідав спецпредставника Путіна по близькому Сходу, заступник голови МЗС Михайла Богданова. Формально вони "обменились думками" з Близького Сходу в першу чергу по Лівії. Однак очевидно, що сторони насамперед звірили годинники з іранського питання, враховуючи факт проведення зустрічі в один день з публікацією заяви Парижа, Лондона і Берліна.

Тому малоймовірно, що скарга, пройшовши всі вищеописані інстанції, призведе до певного результату. Москва і Пекін, швидше за все, будуть відстоювати інтереси Ірану у Спільній комісії, одночасно сприяючи провалу вирішення спору. Значить, далі буде засідання Радбезу ООН, голосування та відновлення санкцій. Росія і Китай офіційно рішення засудять і, зітхнувши, констатують: "Іран, зробили все, що могли. Доведеться сідати за стіл переговорів з підлими європейцями та американцями". Тегеран, у свою чергу, покапризничает деякий час і досить переконливо - пограє м'язами. Але нікуди не дінеться. Європейський парасольку вирвав з його рук сильним поривом вітру.

У підсумку Трамп візьме гору. Точніше вже здобув: і Європу схилив на свою сторону, і обіграв Іран, який розтягнеться в шпагаті завдяки ЄС і не тільки йому. Та ж Росія після вірогідного відновлення санкцій буде підштовхувати Тегеран до укладення нової угоди, оскільки вибір буде наступним: нова угода на умовах Трампа з урахуванням побажань Європи чи санкції. Як підсумок, ще більше проблем для іранської економіки, подальше зростання соціального напруження. І все одно Тегерану доведеться погодитися на підписання угоди, до того ж з куди більш слабкими переговорними позиціями. В іншому випадку привид революції обросте плоттю - з'являться лідери і сформується ідеологія. Росії демонтаж Ісламської Республіки не потрібен, але ось деяке ослаблення - так. Іран, вимушений укласти угоду, буде, як послекайзеровская Німеччина, таїти образу і залишатися деструктивним елементом близькосхідної політики. Тільки під більш нав'язливим шефством РФ. Якщо ж нинішній режим кане в небуття, то Москва втратить важливого гвинтика у своїй гібридної машинці в регіоні.