Якщо завтра аншлюс. Білорусь може стати новим ворогом України
Білоруси продовжують гадати про те, що мав на увазі глава РБ Олександр Лукашенко, заявляючи про готовність змінити Конституцію держави під впливом "нових проблем, викликів". Події минулих жовтня-листопада, - а саме чергове економічне протистояння з Росією, ініціювання російськими федеральними ЗМІ антибілоруську інформаційної кампанії, поява відомостей про перекидання в 2017 році в Білорусь великої кількості російських військ, турбують небайдужих громадян, які очікують найгіршого розвитку ситуації. Аж до втрати навіть видимості суверенітету і незалежності країною.
Минулого тижня відразу кілька представників опозиції поділилися своїми побоюваннями на цей рахунок. Колишній політв'язень і екс-кандидат у президенти Микола Статкевич ввів пункт "загроза суверенітету і незалежності Білорусі" у програму установчого з'їзду нового опозиційного об'єднання. Координатор громадянської кампанії "Європейська Білорусь" Дмитро Бондаренко заявив, що "можливо незалежність Білорусі доведеться захищати вже в наступному році". Більш конкретно висловився за темою тривожного майбутнього лідер громадського руху імені Юрія Захаренка "Захисники Вітчизни" Олег Волчек: "Готується референдум про об'єднання Білорусі з Росією".
Слід визнати, що таке твердження може мати під собою підстави. Нагадаємо: Білорусь вже є частиною всіх інтеграційних об'єднань з Росією. Від ОДКБ, передбачає загальну військову стратегію країн - членів, до Митного союзу. Економічна залежність РБ від РФ надзвичайно велика, і зараз РБ, як і РФ переживає економічну кризу. Незважаючи на очевидну згубності моделі зав'язаними економіки першої на другу, варіанти переорієнтації білоруським керівництвом всерйоз не розглядаються. Країни політично підтримують один одного на міжнародному рівні.
Найголовніше, Білорусь, член поки віртуального Союзної держави з Росією. Однак договору про його створення ніхто не відміняв. У статуті цього монстра є пункти і про єдину валюту, і загальну міжнародну політику і, увага, колективне керівництво всією територією СГ.
Проект останнього в 1996 році спочатку сприймався Кремлем як етап "возз'єднання" двох країн. При цьому обраний у 1994 році на твердженні про "готовність на колінах повзти до Москви" Лукашенко, вважав, що для нього створення СГ - спосіб увійти в російську політику з перспективою очолити об'єднана держава, замінивши старого і непопулярного Бориса Єльцина. Саме ця обставина змусила тоді кремлівців максимально вихолостити текст відповідних документів, а надалі поставити хрест на самій ідеї. Але заморожене не проблема і розморозити. З тією лише різницею, що на цей раз ініціатива максимальної інтеграції, напевно, може виходити не з боку Мінська, а з боку Москви.
Лукашенко ж перспектива стати замість повновладного господаря майже десятимільйонної країни місцевого губернатора, - адже ясно ж, що в разі об'єднання РФ і РФ Олександр Григорович не може грати першу скрипку, - не посміхається. Однак Кремль має стільки важелів впливу на білоруську владу, що ілюзії на рахунок ефективності її протистояння росіянам бути не повинно. До того ж Москва вже неодноразово продемонструвала Лукашенко, що трапляється з тими, хто не виконує її волю. Ось і телеканал Міноборони РФ "Зірка" днями прозоро натякнув білорусу - якщо що, є план повалення тебе "українськими карателями". Але за великим рахунком АГЛ Росію влаштовує. Та й більше, ніж він, для РФ ніхто в РБ зробити б не зміг.
До речі, не можна виключати, що, знаючи про майбутній виборі, громадську думку білорусів зараз активно тестується на сприйняття тези про збільшення терміну повноважень глави держави з п'яти до семи років. Голова ЦВК РБ Лідія Єрмошина вже навіть позитивно висловилася з цього питання, мовляв, така міра сприяла стабільності в країні. Тобто, допускаємо, що можливий майбутній голова Мінської губернії РФ Олександр Лукашенко все-таки випросить для себе хоча б більший (порівняно з іншими російськими губернаторами) термін перебування на посаді. Але враховуючи факт арештів вже декількох регіональних голів у РФ, втіха для АГЛ слабке. Ні, його, звісно, не приберуть в перший же рік після представленої анексії, але і ні на які гарантії Москви Лукашенко розраховувати не доводиться.
Їх за два десятиліття проведено вже три. І все, звичайно, з результатами, потрібними ініціатору - тобто, влада. Про те, як проходять виборчі кампанії в Росії, ми теж знаємо. (На випадок, якщо референдум оголосять і там). А тут в ситуації погіршення економічної ситуації і облому з проектом "Новоросія" ще один "Крымнаш". І з ким об'єднання? З представниками однієї з трьох гілок "треединого народу". Вірною дорогою йдемо, товариші...
Варто визнати, що об'єкт для "братніх обіймів аж до злягання" обраний не гірше, ніж більшість населення українського півострова в момент захоплення останнього. Так, згідно з даними незалежних соціологів, сприймають Росію як реального і потенційного агресора лише близько 30% білорусів. Приблизно 13% з них стверджують, що при необхідності готові взяти в руки зброю. Зрозуміло, що очікувати від них серйозного опору в умовах жорсткого авторитарного режиму навряд чи доводиться. Однак, все ж нагадаємо, що саме намір Лукашенко підписати документи про створення СГ в 1996-му призвели до масових акцій протесту в новітній історії Білорусі після 1991 року. Як вплинули минулі десятиліття на тих людей - можна тільки здогадуватися, як і про те, що і скільки з них зроблять в цей раз.
Як би те ні було, але законність можливого фактичного поглинання Росією Білорусі майже гарантовано не буде визнана цивілізованим світом (хоча, звичайно, поки залишається фактор непередбачуваності Трампа і приходу до влади Марін Ле Пен). Це при тому, що все-таки ситуація буде формально відрізнятися від історії з Кримом. Все-таки участь керівництва країни, наявність подібності відповідного законодавства... Але новий виток холодної війни Заходу з Росією з продовженням і посиленням санкцій забезпечений. В рази плотнейшая комплектація підрозділів НАТО в країнах Балтії, Польщі, цілодобова накачування риторикою війни населення протистоять країн і... зростаюча ймовірність зриву в Третю Світову...
Далі. У разі, якщо поглинання Білорусі відбудеться, то населення обох країн ще більше згуртується навколо керівництва, але стане жити ще гірше, бо воювати (навіть у холодній війні) з усім світом - заняття вкрай витратна, знову ж санкції... Не чекає в даному випадку нічого хорошого і Україну. Вона тоді сміливо зможе плюсувати до військового потенціалу Росії потенціал Білорусі, до своїх кілометрів кордону з РФ "білоруські" кілометри. І навіть, якщо цей монстр не стане нападати на Україну, перед українським керівництвом встане безліч нових питань: що робити із взаємною торгівлею, співпрацею у ВПК, нафтопродуктами, транспортним сполученням etc. Словом, мало нікому не здасться.
