Назло Україні. Як Москва погрожувала банановим голодуванням Еквадору і чому це подіяло
Росія була готова закрити свій ринок перед монопольним постачальником бананів, щоби він не передав зброю Україні. Ми могли б зробити те саме, щоб змусити його не відмовлятися від цього плану. Але чомусь не зробили
Еквадор у січні вирішив передати США стару військову техніку радянського та російського виробництва в обмін на нову (ну, відносно) виробництва США. Загальна сума операції склала б $200 млн. Радянську техніку передбачалося оновити та передати Україні. Переговори йшли лінією Вашингтон-Кіто, без участі Києва, це важливо.
Техніки було не так багато, $200 млн – сума невелика. Шість ЗРК "Оса-АКМ", кілька вертольотів Мі-17, РСЗВ "Град" та чехословацькі RM-70, ПЗРК "Ігла" та "Стріла-2," зенітки ЗУ-23-2 та ЗПУ-1/2, гранатомети РПГ-7. Загалом брухт, але, по-перше, він не був би нам зараз зайвим, а по-друге, тут уже справа принципу. До речі, частину радянської зброї свого часу продала еквадорцям Україна – ті ж "Оса-АКМ". А частину – Росія.
Президент Даніель Нобоа (Еквадор – президентська республіка) – цілком проамериканський, лівоцентрист, прийшов на своє місце у листопаді минулого року під гаслами боротьби з мафією. Якщо що, коку в Еквадорі також справно вирощують. Хоча вона й не потрапляє до офіційної статистики. І ще квіти. І є цікавий IT-сектор, який живе за рахунок піратства. Але основні статті експорту – нафта та банани. Нафта – 40%, банани – 22%. Така собі класична Республіка Анчурія із роману О.Генрі про королів та капусту. Там мешкають прості люди — і говорити з ними треба просто на зрозумілі їм теми. Скажімо, про місію України та необхідність згуртування всього світу, який не перейшов на бік Світового Зла, для протистояння російському нацизму, з еквадорцями говорити не варто, ця тема для них надто складна. Навряд чи вони щось чули і про Канта з його моральним імперативом. А от про банани і про капусту (не про овочі, про іншу капусту ) з ними говорити можна. І навіть треба.
Частка Еквадору у світовому експорті бананів – 27%, це перше місце, але є й інші постачальники. Індія та Китай виробляють більше, та з'їдають самі. У Росію йде 4,4% загального обсягу еквадорських бананів (і 98,5% всіх поставок бананів до РФ). В Україні картина схожа: практично всі банани – еквадорські, але оскільки Україна трохи менша, то й обсяги менші, близько 1,5-1,7%. У – більше 30%, але менше 40.
У Даніеля Нобоа у січні виникли проблеми з кокаїновою мафією – але загалом нічого незвичайного. В Еквадорі завжди так. Проте Нобоа вирішив, що Еквадору саме час зблизитися зі США на ґрунті озброєння американською зброєю.
Тим часом у Росії побачили підготовку збройової угоди, бенефіціаром якої виступала Україна, вирішили її зірвати, і втрутилися у правильний хід думок еквадорського президента. Другого лютого Россільгоспнагляд оголосив про обмеження ввезення до Росії бананів з Еквадору, попросивши міністра сільського господарства та тваринництва Еквадору Данила Паласіоса призупинити сертифікацію п'яти експортерів, які допустили "найбільшу кількість порушень". Тобто про повну заборону експорту не йшлося. Так, легкий стусан. Щодо порушень, то вони полягали в поганому обприскуванні бананів від мухи-горбатки. Справді, мерзенне створення, ввозити яку разом із бананами категорично неприпустимо. Проте причинно-наслідкові зв'язки між виявленням личинок мухи та передачею США зброї для України були очевидними.
Нобоа взяв калькулятор і підрахував, що він придбає від обміну старої зброї на нову і що втратить. США на угоді не наполягали, їм загалом було все одно, так — значить, так, а ні — так ні. І, добре підрахувавши, Нобоа вирішив відмовитися від угоди, а Россільгоспнагляд задовольнився обіцянкою Паласіоса відкрокоділити недбайливих виробників, і відновив їх експорт. Якщо що, крокодили в Еквадорі теж водяться, їх навіть розводять на шкіру, у собі промислових масштабах.
Тобто всі події поки відбувалися в трикутнику Кіто-Вашингтон-Москва. Без участі Києва. Чому так? Навіть якщо постачання еквадорської зброї не мало для нас великого значення, залишається питання принципу. Це той самий випадок, коли лінія поведінки онегінського дядька, який поважати себе примусив – найправильніша. Тим більше, що альтернативні постачальники бананів в Україну є, тільки поклич. Чому б не пошукати в еквадорському експорті в Україну ту саму муху-горбатку, і не пред'явити її Нобоа, внісши до розрахунків еквадорського президента ще й українську складову? Україні зовсім не пізно це зробити і зараз, виступивши у поновленні угоди Еквадор-США зацікавленим посередником.
Справа, повторю, не в постачанні старої зброї, а в тому, щоб засмутити і обламати мерзенних кацапів, макнув їх хамською мордою в унітаз, вкрадений в Україні. До того ж, зробити це демонстративно. На очах усієї Латинської Америки.
Якщо Нобоа надалі виявить розуміння української точки зору, його можна буде запросити з візитом до Києва, викликавши печію у московському МЗС. Або злітати з візитом до нього в Кіто, знову позначивши присутність України на континенті і викликавши у Лаврова та його оточення ще більшу печію. Щось мені підказує, що цікаві теми для розмови не обов'язково публічні, напевно, при цьому виникнуть. Хоча б з того ж кокаїну. Ні-ні, я не про заміщення його експортом — експорту бананів, це надто радикальна ідея. Я про інше: от, прямо зараз, специ з українського ГУР успішно зачищають від вагнерівців Африку, роблячи це на прохання лідерів африканських держав. Контингент невеликий, та ефект потужний. Можна було б поширити цей вид української присутності на інші частини світу. Чому не розпочати з Еквадору? Адже тут головне – почати!
Загалом, з Нобоа нашому МЗС, а в перспективі і ВП, і МО, і МВС, і, природно, ГУР, безперечно, є про що переговорити. І, повторюю, цим не пізно зайнятися зараз. Навпаки, саме зараз і треба зайнятися. Саме час.
