Хто страждав більше. Чому Порошенко і Дуда не захотіли один одного бачити
Український і польський президенти Петро Порошенко і Анджей Дуда відвідали Волинь. Обидва з нагоди 75-ї річниці Волинської трагедії 1943 р. Але порізно. Глава української держави, крім того, спершу побував у Польщі - в селі Сахрынь. І на підставі цього факту стає ясно, що перемир'я в історичній битві носило тимчасовий характер. У найближчі два роки хоча б згладжування кутів обома сторонами чекати не має сенсу.
Волинський пінг-понг
Хоч президенти і відвідали Волинь кожен окремо, але 65 км між Луцьком, куди прибув Дуда, і Гончим Бродом, куди вирушив Порошенко, не стали перешкодою для перепасовки меседжами. Коротко вони виглядають так. Варшава: "Покайтеся-покайтеся, адже на кону наша дружба". Київ: "Та годі вже, ви своїх скелетів із шафи дістаньте. Давайте припиняти, тому що - Росія!".
Дуда побував у Луцьку та Олиці 8 липня, де взяв участь у богослужінні в кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла, передав пам'ятний хрест в пам'ять про загиблих на Волині поляків місцевого священика Римо-католицької церкви Віталію Скомаровському.
Він, зокрема, заявив, що в період з 1942 по 1944 рр. на Волині було вбито близько 100 тис. осіб - фермерів, жінок, дітей, старих, а не бійців. "Це не була ніяка не війна між Польщею та Україною, це була звичайна етнічна чистка. Просто мова йшла про те, щоб поляків з цих територій видалити", - додав він. Злегка підсолодивши пігулку: Польща, зі слів Дуди, є другом для України, підтримує євроінтеграційні устремління. Президент Польщі висловив надію, що "ніколи більше ні одна нація не підніме руку на іншу націю", а "вільна, незалежна, суверенна Польща, буде великим другом України". І після закликав Київ не комизитися і надати можливість ідентифікувати всіх жертв Волинської трагедії, прийняти свої гріхи і будувати далі хороші відносини. Важливо, звичайно, що Дуда визнав і наявність в минулому "польських акцій відплати" щодо українців. Але як він це зробив - перерахував життя: 100 тис. поляків проти 5 тис. українців. Тільки фиркання не було чутно. Ось тільки не комільфо як-то мірятися кількістю загиблих.
Щоправда, українська сторона 8 липня теж не відставала щодо популізму. Чому свідчення не тільки заяви Порошенка, але і програма візитів. За даними ЗМІ, взагалі Київ пропонував Варшаві провести спільне пам'ятний захід на Волині, проте в Польщі відмовилися. Хоча такий формат сам по собі передбачав би більше примирення у висловлюваннях. Між іншим в Польщі деякі експерти критично поставилися до рішення адміністрації Дуди відмовити Києву. Наприклад, викладач кафедри міжнародного права і міжнародних відносин Лодзкого університету, головний редактор порталу Obserwator Międzynarodowy Томаш Ляховський в коментарі Liga.net зазначив, що президент РП допустив помилку, відмовившись від запрошення України для участі у спільних заходах до річниці Волинської трагедії, і втратив шанс на поліпшення взаємовідносин.
Вийшло, як вийшло. Тут вже нічого не вдієш, та й не можна. Ну не забороняти ж поїздку польської делегації на Волинь. Це ескалація куди серйозніше, ніж озвучені президентами тези.
Загалом, Анджей Дуда поїхав у Луцьк, а в нашій АП не придумали нічого кращого дзеркальних дій. Президент заїхав у Сахрынь для відкриття меморіалу в пам'ять про українців, загиблих від рук польських селянських батальйонів" і підрозділів Армії Крайової під час Другої світової. І на території Польщі, і на території України, в Гончем Броду, Порошенко робив акцент на вигідною для Росії гризні Польщі та України, а також спільне європейське майбутнє обох країн і кілька разів наголосив на необхідності в цих історичних питаннях дати покерувати історикам, а не політикам. У Сахрыни він заявив: "Ми за професійний діалог на рівні істориків. І ще раз кажу - ми проти політизації чутливих питань спільного історичного минулого". Але як раз політизацією дані візити і були. І навіть крок назустріч з дозволами польській стороні проводити ексгумацію не говорить на користь чіткого наміру досягти компромісу. Тим більше що польський закон про інститут національної пам'яті залишається на порядку денному, і український президент його згадував у неділю.
Першим ділом вибори. Дружба почекає
Кардинальних змін чекати не доводиться. Тому що Україна і Польща увійшли у фазу передвиборних кампаній. Порошенко поїздками в Сахрынь і Гончий Брід, а також риторикою, діаметрально протилежною польської, намагається загравати з правим електоратом і просто незадоволеними політикою польської громадянами, переважають до правих. Зменшувати обороти ніхто не буде, оскільки є запит у окремої частини суспільства. До речі, як розповів все тієї ж Liga.net Володимир В'ятрович, його Інститут нацпам'яті рекомендував президенту їхати в село Терка в Підкарпатському воєводстві Польщі, знищене польськими прикордонниками 8 липня 1946 р. Проте Банкова, мабуть, вирішила, що це вже перегин, і президент поїхав в Сахрынь. Де гарантії, що такий візит не відбудеться ближче до виборів, якщо збережеться поточний темп білатеральних відносин?
Що ж до Польщі, то правляча "Право і Справедливість" розпочала підготовку до парламентських виборів, які пройдуть наступного року і президентських - 2020 р. У партії Качиньського є проблеми з рейтингами. По-перше, з-за скандального закону про ІНП, з якого під тиском Єрусалиму і Вашингтона викреслили положення, що стосуються покарання для тих, хто дорікає поляків у колабораціонізмі і злочинах проти євреїв. Враховуючи, що Штати є одним з найважливіших союзників Польщі, виборцям Піс не припав до смаку конфлікт з американцями. Це позначилося на популярності партії. По-друге, горезвісна судова реформа, що просувається в пику ЄС і фактично позбавляє цю гілку влади незалежності. У такій ситуації залишається тільки вручити населенню соціальний ріг достатку і нагадати про осередді "бандерівської ідеології" в сусідній країні. Мовляв, клюйте їх разом з нами.
При цьому обидві сторони формально демонструють бажання помиритися, але суто формально. Принаймні, зараз. Чого тільки коштує фактичне порівняння польським послом Яном Пекло України з Німеччиною. "Якщо після трагедії Другої світової війни вдалося досягти польсько-німецького об'єднання, то і у нас теж повинно вийти", - цитує його "Польське радіо". Сам по собі вкрай неприємний натяк. Але він оголює суть просувається Піс наративу, навіть після провалу з Єрусалимом: Польща - це сакральна жертва Східної Європи. Тут очевидна претензія на аналогію з долею євреїв. Поляки постраждали від рук німців, поляки постраждали від рук українців.
При цьому будь-які закиди і нагадування про власні злодіяння сприймаються в багнети. Тільки ось такий формат, обраний Качиньським і Ко, виключає поліпшення польсько-українських взаємин, тим більше що Київ зараз теж просуває цей наратив. Ну, такий сценарій неможливий під час передвиборних ралі для двох народів-жертви, тому як для жертви потрібен кат. Будемо відверті, геополітична ситуація така, що як раз Україні образ ката робиться краще. Варшава турбується про безпеку сусіда і використовує його вразливість перед РФ і, відповідно, потребу в підтримці Брюсселя.
Біда в тому, що зараз дорослі, здавалося б, дядьки в костюмах грають з небезпечними іграшками - і це не ядерна зброя, не бактеріологічне або хімічне, а історичне. З не менш великою зоною ураження. В якомусь сенсі навіть із більшою. А еліти обох країн дивляться на пам'ятники в Сахрыни і Торуні з німим питанням: Хто в Європі усіх жертвее?