Дунайський варіант. Як боротися з російською гегемонією в Чорному морі
Обійти обмеження конвенції Монтрьо і наростити військову присутність НАТО в Чорному морі може допомогти головна річка Європи
1 квітня минулого року відразу на декількох сайтах з'явилася сенсаційна новина – фрегат військово-морських сил Канади Toronto став на якір в молдавському порту Джурджулешти на річці Дунай. Хто став автором сенсації, достеменно невідомо, але інформацію було розтиражовано довірливими ЗМІ й не менш довірливими користувачами соцмереж. Дійшло до того, що Міноборони Молдови було змушено заявити, що це "чийсь невдалий першоквітневий жарт".
Однак може статися, що жарт виявиться пророчим. Зрозуміло, що мова йтиме не про скромний порт нейтральної Молдови і не про фрегати. У всякому разі, тема використання Дунаю для перекидання в Чорне море військових кораблів для посилення присутності НАТО вже обговорюється. Нехай поки і на теоретичному рівні.
Альянсу поки складно дати симетричну відповідь на нарощування російської військової присутності на Чорному морі, і, зокрема, на посилення російського Чорноморського флоту. З трьох чорноморських держав-членів НАТО тільки Туреччина має серйозний військово-морський потенціал, проте в силу політичних обставин Анкара не зацікавлена в загостренні відносин з Росією в Чорноморському регіоні. Сил же Румунії і Болгарії явно недостатньо. У складі румунського військового флоту – 3 фрегати (80-90-х років ХХ ст., два з них – британські Type 22), 4 корвети (також побудовані у 80-ті роки ХХ ст.), 3 ракетні катери (радянського проекту 1241), 3 торпедні катери, інші кораблі й допоміжні судна, а болгарської – 4 фрегати (3 – типу Wielingen, побудовані в Бельгії в 70-х роках ХХ ст., 1 сторожовий корабель радянського проекту 1159, також споруджений у 70-х, 3 корвети (радянський проект 1241), 3 тральщики.
Пропозицію Румунії створити постійну чорноморську флотилію з кораблів чорноморських країн-членів Альянсу не було підтримано ані Болгарією, ані Туреччиною.
Прагнення НАТО посилити військову присутність в Чорноморському регіоні обмежено конвенцією Монтрьо, згідно з якою нечорноморські країни можуть проводити в Чорне море кораблі водотоннажністю не більше 30 тисяч тонн і на термін не більше 21 доби. І Туреччина, яка здійснює суверенітет над Чорноморськими протоками, жорстко її дотримується.
Нещодавно на сайті Heritage Foundation була опублікована стаття Люка Коффі, директора Центру зовнішньої політики Дугласа і Сари Еллісон, "Щоб посилити присутність НАТО на Чорному морі, будьте креативні" . Американський експерт пропонує мінімум чотири варіанти, які можуть дозволити НАТО посилити присутність в регіоні.
Перший з них – створення Чорноморської морської патрульної місії (Black Sea Maritime Patrol mission) за типом Балтійського повітряного патрулювання – програми НАТО із захисту повітряного простору трьох балтійських країн – Латвії, Литви та Естонії. Це дозволило б забезпечити регулярну морську присутність в Чорному морі на ротаційній основі. "Це найшвидший і найефективніший спосіб збільшити присутність НАТО там, але відсутність політичної волі у поєднанні із зменшенням чисельності європейського флоту робить це малоймовірним". – зазначає Коффі.
Другий варіант – "Німецька опція" – пов'язаний безпосередньо з Дунаєм. Річ у тім, що згідно із ст. 30 Конвенції про режим судноплавства по Дунаю 1948 року, проходження по Дунаю військових кораблів усіх непридунайських країн забороняється. При цьому "військові кораблі придунайських країн за межами країни, прапор якої несе корабель" можуть ходити "тільки за домовленістю між зацікавленими придунайськими державами". Німеччина – одночасно і дунайська, і нечорноморська країна, що має військовий флот. Відповідно, німецькі військові кораблі, будучи запрошені Румунією, цілком можуть перебувати на правах дунайської країни в дельті Дунаю й понад 21 день.
В якості альтернативи Люк Коффі пропонує використовувати канал Дунай-Чорне море, що проходить територією Румунії. Правда, як і в "німецькому" варіанті мова йде про кораблі невеликого тоннажу, наприклад, класу "корвет".
Четверта опція – створення сертифікованого НАТО Центру передового досвіду з безпеки Чорного моря в Грузії. Прецедентів створення такої структури в країні, що не входить в НАТО, немає, але немає ні практичних, ні юридичних перешкод для цього. Однак об'єктивно такий сценарій зводиться лише до чергової демонстрації прапора, без можливості нарощування військової присутності. Тому є сенс розглядати його хіба що в якості доповнення до перших трьох. З яких найцікавішими є варіанти з використанням головної річки Східно-Центральної Європи.
Ідею використовувати Дунай для посилення присутності НАТО в Чорному морі висловлювали й раніше. Так, на сайті ще одного американського аналітичного центру, Військово-морського інституту США, лейтенант-командер Джеффрі Фрост пропонував використовувати невеликі патрульні кораблі, які могли б заходити в дельту Дунаю й тим самим обходити обмеження Конвенції Монтрьо.
У дунайського варіанту є, звичайно ж, свої підводні камені, як природного (зміна клімату, обміління і так далі), так і політичного характеру. Не варто забувати, що Російська Федерація, не будучи дунайським державою, є, проте, членом Дунайської комісії. І навряд чи спокійно поставиться до посиленої присутності НАТО в нижній течії річки.
Україна також має вихід до Дунаю, що дає їй певні стратегічні переваги. Має також і власний вихід з Дунаю в Чорне море. Правда, є і проблема – сильна течія і постійне замулювання суднового ходу обмежує пересування суден з осадкою більше чотирьох метрів. У червні філія АМПУ – "Дельта Лоцман" почала проектування днопоглиблювальних робіт по судновому ходу Дунай-Чорне море. Передбачається, що на третьому етапі робіт буде проведено поглиблення ділянки більш ніж на сім метрів. Але, в будь-якому випадку, канал "Дунай-Чорне море" – це поки що насамперед комерційний, а не військовий об'єкт. Та й в цілому в Україні відсутня чітка дунайська політика.
Збільшення присутності НАТО в Чорному морі і в дельті Дунаю – в цілому фактор, здатний поліпшити ситуацію у регіональній безпеці.
Поки до позитивних моментів можна віднести той факт, що Україна і Румунія вже двічі – в 2018 і 2019 роках – провели спільні навчання Riverine, в ході яких відпрацьовуються спільні дії багатонаціональних катерних тактичних груп і підвищення їх сумісності при проведенні операцій з безпеки на Дунаї.
Нагадаємо, що експерти українського Національного інституту стратегічних досліджень в аналітичній доповіді "Російська політика в Чорноморському регіоні: загрози і виклики для України" запропонували ініціювати створення постійного військово-морського з'єднання (ВМС України, Румунії і Болгарії) для спільного патрулювання в Чорному морі. У світлі нових віянь є сенс замислитися й про військово-стратегічне значення Дунаю. Не виключено, що візити кораблів НАТО, в тому числі й американських, в українські дунайські порти в майбутньому стануть буденним явищем.
