Duce vita. Чи заплатить італійський віце-прем'єр за скандал з відкатами Путіну

Американське видання BuzzFeed News опублікувало запис переговорів між представниками партії "Ліга Півночі" віце-прем'єра і глави МВС Італії Маттео Сальвини та невстановленими особами, які представляли інтереси Кремля, в московському готелі "Метрополь" у жовтні 2018 р. Італійці домовлялися про отримання "Лігою" $65 млн, природно, не "в конверті", а за рахунок гри цін при продажу нафти від "Роснефти" в треті руки через посередника. Російські учасники переговорів вимагали відкат на свою користь, що побічно підтверджує достовірність запису. Втім, це не важливо.

Ні горілки, ні рубля

Скандал не новий, сильно другої свіжості. Про те, що Сальвини відвідував Росію в пошуках фінансової підтримки "Ліги" і зустрічався там з Дмитром Козаком, писав ще в лютому італійський тижневик l'espresso. "Роснефть" тоді пригрозила l'espresso судом, але потім все якось стихло само собою, хоча Сальвини, здається, все-таки судився і мамою Путіна присягнувся, що ніколи такого не було. І ось знову...

Російські співрозмовники італійців поки не встановлені, хоча вже зрозуміло, що це нікому не відомі клерки, утрясавшие деталі з такими ж клерками з "Ліги". Тим не менш у розслідування скандалу в плані його поступової деталізації є непогані перспективи.

Сальвини відреагував негайно. "Я судився з цього приводу раніше, і я буду робити сьогодні, завтра і післязавтра. Я не брав ні рубля, ні євро, ні одного долара або літра горілки в Росії", — заявив він. А прес-служба "Ліги" додала, що ганьбить її і її лідера інформацію поширюють ті, "хто взяв гроші у Сороса і хоче заполонити Європу мігрантами".

Таким чином, позиції сторін висловлені абсолютно ясно. Сальвини прозоро натякнули, що зможуть, при потребі, зробити йому боляче, витягнувши із рукава вже безперечні докази російської підтримки "Ліги". На це Сальвини через прес-службу "Ліги" відповів, що плювати хотів на загрози, оскільки користується підтримкою італійців, які повірять йому, в рамках викладеної "Лігою" версії, і що у нього теж може що-небудь знайтися на його опонентів. Ймовірно, обидві сторони почасти блефують, але почасти й говорять правду. Партнер "Ліги" з правлячої коаліції, "Рух 5 зірок", теж позначила позицію, заявивши, що чекає "прозорості", але при цьому інформація Buzzfeed "не повинна вплинути на роботу уряду". У перекладі на загальнозрозумілу мову це звучить як "вылизывайтесь як зумієте, але ми в принципі цінуємо нашу співпрацю".

Справжність прослушки при цьому не має ніякого значення. Будь-який судовий розгляд про незаконне фінансування "Ліги", якщо б до нього взагалі дійшла справа, було б втоплене в нескінченних апеляціях, експертизах і контрэкспертизах, а вирок, знову ж якщо б він в якійсь віддаленій часовій точці все-таки було винесено, безнадійно запізнився б, не надавши впливу на розклад політичних сил. Так що навіть якщо історія з російським фінансуванням в якийсь момент і буде кинуто в бій проти "Ліги" — а поки що, повторюю, мова йде тільки про попередження, — битва компроматів розгорнеться в ЗМІ і буде йти виключно за голоси виборців. Це дозволяє Сальвини відчувати себе досить впевнено, оскільки велика частина його виборців простить йому маленьку вільність з росіянами, навіть якщо їх вдасться переконати, що фінансування все-таки було.

З Парижа в Рим через Брюссель і Вашингтон

Причини атаки на Сальвини теж очевидні. Економічні розбіжності між Італією та ЄС останнім часом загострилися: Єврокомісія виступає проти наміру італійського уряду збільшити дефіцит бюджету і держборг заради економічного зростання. Більше інших Франція стурбована, оскільки основними власниками наявного держборгу Італії є французькі банки. Ще більшу тривогу, і вже у всьому ЄС, викликала італійська ідея ввести в готівковий обіг "паралельну валюту" у вигляді казначейських облігацій (buono ordinario del tesoro), яка загрожує обваленням євро.

Наступним по значимості фактором, осложнившим відносини Риму та Парижу, стала проблема мігрантів. В Італії в силу її географічного положення йшов основний потік мігрантів з Північної Африки. Але новий уряд Конті з червня 2018 р. жорстко обмежив їх прийом, заборонивши, зокрема, вхід в італійські порти кораблів НУО, які перевозять "врятованих" мігрантів.

Треба сказати, що в цьому був резон: "порятунок" стало рутинною процедурою обходу заборон. Мігранти виходять в море на човнах, непридатних для перетину Середземного моря, саме в розрахунку на те, що суду НВО їх врятують. В результаті потік нелегальних мігрантів в Італії скоротився за рік на 90%. Але ці 90% не розчинилися в повітрі, а були доставлені в порти інших країн, насамперед Франції, оскільки тамтешній уряд в силу особливостей своєї електоральної ситуації не могло дозволити собі діяти настільки ж рішуче.

При цьому позиція Італії залишається жорсткою і сьогодні. Так, у вівторок, 9 липня, відзначаючи зростання потоку нелегалів, Маттео Сальвини заявив, що охороняти порти Італії від їх проникнення повинні кораблі ВМФ і фінансової гвардії. І буквально на наступний день, 10 липня, був викликаний до життя принишклий було скандал, з нововиявленими фактом — записом бесіди, хоча, звичайно, збіги бувають випадковими.

Свій внесок у неприязне ставлення французів і до "Ліги", і особисто до Сальвини внесли також вибори в Європарламент. Загравання з французькими "жовтими жилетами" лідерів правих популістів, Сальвини і Ді Майо, декларували намір створити союз "антиэлитных" партій Євросоюзу, призвело до відкликання з Риму французького посла для консультацій. Що ж до самого Сальвини, то він дозволив собі особистий наїзд на Еммануеля Макрона, назвавши його "жахливим президентом", від якого, за його словами, французи могли б позбутися, правильно проголосувавши на виборах в Європарламент, а також заявив, що Париж продовжує колонізувати десятки країн в Африці.

Нарешті, і результати европарламентских виборів, в ході яких група "Європа націй і свободи", куди входить і "Ліга", отримала 55 місць проти 37 у минулому парламенті, додали аргументів на користь того, що надто вже разошедшегося популіста пора трохи приструнити.

Підстави для невдоволення Сальвини є і у Вашингтона. Програмний документ правлячої коаліції — "Контракт на формування уряду змін", містить положення про необхідність домагатися скасування економічних санкцій проти Росії, "яку необхідно розглядати як все більш важливого економічного партнера і стратегічного посередника при вирішенні конфліктів у Лівії, Сирії та Ємені". Правда, це розбавлено констатацією вірності принципом євроатлантичної солідарності і визнанням США основним союзником Італії. Але такий реверанс — лише фігура мови. Натомість проблема збуту в ЄС своїх вуглеводнів та пов'язані з нею питання блокування "Північного потоку-2" варто для США дуже конкретно і гостро. До того ж аналітики у Вашингтоні не можуть не розуміти, що подальший сидіння Європи на російській газовій голці буде неминуче розмивати ту саму євроатлантичну солідарність, якої клянуться у вірності італійські популісти, у зв'язку з чим запуск "Північного потоку-2" буде мати довготривалі наслідки. А між тим збереження антиросійських санкцій стало сьогодні, по суті, єдиним інструментом стримування російської експансії в Європу. Словом, причин послати Сальвини прозорий натяк і в США було більш ніж достатньо.

Можливі наслідки

Разом з тим було б невірно вважати Сальвини "проросійським" і "антиукраїнським" політиком, а його опонентів, навпаки, "союзниками України". Все йде набагато прагматичніше. Популістська програма потребує коштів для хоча б часткової її реалізації. Італійський ж електорат, в силу багатьох причин, включаючи історичні, надзвичайно ласий на популістську риторику. Вона, якщо завгодно, закладена в самому національному характері італійців: нащадки мільйонів ерколе бамбучи, з легкістю купівшіхся на обіцянки дуче, настільки ж легко повесивших розчарував їх кумира, а потім почали сумувати за нього, нічим не відрізняються від своїх предків.

Італія — прекрасний приклад країни, не стала єдиним цілим, а зберегла "федеральний" самосвідомість. Кращий грунт для популізму важко придумати — і значить, Італія неминуче буде проросійською до тих пір, поки Москва зможе купувати її симпатії. У цьому, втім, є і перевага: італійська політика і симпатії завжди будуть абсолютно "одноэтажны" і в силу цього абсолютно передбачувані.

Що стосується наслідків скандалу... то він, власне, і поки не почався. Сальвини просто отримав ввічливе попередження про те, що надмірне зближення з Москвою викличе відповідні реакції, не те щоб ось так відразу для нього смертельні, але все одно досить неприємні. Швидше за все, він прийме це до відома. Ймовірно, найближчим часом у Рим повернеться французький посол, з яким можна буде обговорювати деталі по всіх гострих питань. Ну а посол США з Риму нікуди не від'їжджав.

Особливих причин для жорстких зіткнень сьогодні немає: основні вибори пройшли, новий розклад сил, загалом, зрозуміла. Уряд Конті в цілому і партія Сальвини зокрема виступатимуть рупорами Росії в ЄС, відпрацьовуючи вкрай потрібну їм фінансову підтримку. Але ніяких істотних наслідків в найближчому майбутньому це не обіцяє.

У Москві це теж розуміють і зовсім не чекають негайних результатів. Російський внесок в італійський популізм, заснований на звичній любові до халяви і до дуче як до її джерела, — довготривала інвестиція в розмивання Європи. Так що гра залишається колишньою, позиційною.