Кут для пацюка. Які неприємності Волкер приготував Суркову
Місце проведення ймовірної нової зустрічі спецпредставника Держдепартаменту США з питань України Курта Волкера і помічника президента РФ Владислава Суркова несподівано може перенестися з Белграда в Дубай. Може - тому що досвід спілкування з росіянами показує, що повна впевненість в чому-небудь є недозволеною розкішшю. Про зміну декорацій стало відомо з повідомлення Волкера в Twitter за підсумками його переговорів з президентом України Петром Порошенко в Києві.
Волкер в Києві
Візит американського дипломата в українську столицю дуже насичений зустрічами. Вокер прибув до Києва приблизно о першій годині дня і разом з послом США в Україні Марі Йованович поспілкувався з начальником Генштабу - головнокомандувачем ЗСУ Віктор Муженко, щоб отримати інформацію військового характеру про ситуацію на Донбасі, так би мовити, з перших рук. А "мирними" даними з Волкером поділився міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш. І потім вже відбулося його рандеву з Порошенком. Своєрідна вишенька на торті - кульмінація першого дня дипломата в Києві, задає тон майбутньої політичної дуелі з Сурковим. Ключовими пунктами, виходячи з традиційно сухувато-оглядового повідомлення АПУ, були прийнятий нещодавно закон про реінтеграції Донбасу і миротворча місія ООН. Перший - як один із способів досягнення другого.
Хоча на ділі Київ і Вашингтон вже зібрали достатньо серйозний арсенал механізмів, яким під силу, правда, гіпотетично змусити Володимира Путіна видати миротворчий ордонанс. Заготовлений набір імперативів для Москви Волкер планує презентувати під час чергового раунду переговорів з "лднровским" куратором, які, за даними російських ЗМІ, мають відбутися вже 26 січня. Правда, до цього дня у підлеглого Рекса Тіллерсона ще, як він сам написав у Twitter, "півтора дня" зустрічей. Тому багаж при відльоті в ОАЕ може поповнитися валізою-двома. Або ж Кремль зірве зустріч. Дивлячись, що виявиться сильніше: російські "баба - яга проти" або політико-дипломатичний інструментарій США. А він, як вже зазначалося, вельми значний. Інакше як можна пояснити "невелику перемогу" - зміну географії: замість дружнього РФ міста з пам'ятником Миколі II, сквером ансамблю ім. Александрова та місцевими "ватниками" Суркову доведеться їхати в чужий Дубай, до союзників США.
"У чому сила, брат"
Як казав персонаж настільки гаряче улюблений адептами "русского мира", сила - в правді. При цьому нинішнє керівництво Росії, очевидно, так не вважає. Ну, або, принаймні, у неї своя правда, а у більшої частини світу - своя. Якого до всього іншого не вдається цивілізувати росіян одним діалогом, тому використовуються санкції, нормативно-правові акти і т. п. напередодні переговорів з Сурковим позиції Волкера явно сильніше будуть.
По-перше, у спецпредставника Держдепартаменту за спиною є горезвісний закон про реінтеграції Донбасу, нарешті прийнятий Верховною Радою. Він чітко називає Росію агресором і окупантом.
По-друге, надання Україні летальних оборонних озброєнь. "Джавелины" в руках українських бійців вносять корективи в спроби Москви в черговий раз зіграти на ескалації. Зараз, до речі, бойовики принишкли. Щоправда, достеменно невідомо, чи обумовлено це майбутньою зустріччю Волкера і Суркова, або вони щось задумали.
По-третє, у вівторок Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію "Гуманітарні наслідки війни в Україні". В ній міститься заклик до РФ припинити фінансувати маріонеток в ОРДЛО, не переселяти в Крим населення, а також, наприклад, вперше формулювання "анексія Криму" замінюється "окупацією і спробою анексії". Тобто це чіткий месидж - півострів не втрачений для України остаточно.
По-четверте, велике значення мають нові доктрини Пентагону. Показово, що після публікації положень "Національної оборонної стратегії" і "Огляду ядерного потенціалу" (цей документ доступний для ознайомлення поки лише в ЗМІ, раздобывших копії) міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заметушився і запевнив, що Москва готова до діалогу і готова обговорювати військові доктрини, "як це було раніше, коли військові двох країн зміцнювали довіру". "Переконаний, що в будь-якому разі в США є чимало розсудливих людей, які розуміють, що стратегічна стабільність повинна зберігатися, всі ризики, які для неї виникають, повинні купуватися і що зробити це неможливо без співпраці Росії і США", - додав глава МЗС РФ.
По-п'яте, гучний "Кремлівський доповідь" - список наближених Путіна у відповідності з законом "Про протидію супротивникам США з допомогою санкцій" (CAATSA). Ці найбільш наближені, особливо товстосуми, дуже нервують з цього приводу. Глава ВТБ і потенційний фігурант списку Андрій Костін в Давосі навіть зробив гучну заяву, що нагадує по стилістиці випади Пхеньяна, що новий пакет санкцій буде сприйматися Москвою як оголошення війни. При цьому екс-співробітник Держдепу Ден Фрід розповів Bloomberg, що російські олігархи їздять на уклін до Вашингтона, точніше, надсилають таємних представників, щоб вести переговори про невключення їх до списку. За даними ЗМІ, деякі навіть почали з жаром розпродавати зарубіжні активи. Їм доведеться ховати далеко і глибоко в офшорах, хоча і туди, як показав той же "Панамаликс", можна дотягнутися. Безпечніше було б все перевезти в Росію, але невтішні економічні перспективи є прямою загрозою збереження виручених від продажу коштів. Публікація ж цього страхітливого "Кремлівського доповіді" відбудеться з дня на день, але, найімовірніше, після переговорів Волкера і Суркова. Бо саме вони стануть визначальним чинником для списку.
По-шосте, на горизонті маячить покарання для Росії за втручання у вибори у міру просування розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера. У Сенаті США, відзначимо, вже готові. Так, республіканець Марко Рубіо з Флориди і демократ Кріс Ван Холлен з Меріленда підготували законопроект "Захист виборів від загроз шляхом встановлення червоних ліній", який покликаний запобігти в американські вибори втручання ззовні - з боку Росії, а також Ірану, Китаю, КНДР.
Наявне в розпорядженні Волкера перевагу в переговорах відкриває можливості протиснути-таки ідею з "блакитними касками" не на умовах Москви, тобто миротворці не будуть бодігардами спостерігачів ОБСЄ лише на лінії розмежування. Тому-то, до речі, Йованович підкреслювала в недавньому інтерв'ю, що не вважає переговори проваленими.
Слабкість Суркова
Представник Кремля такою підготовкою похвалитися не може. Його переговорні позиції відверто слабкі. Як раз із-за вищезазначених шести пунктів. Але насамперед через залучення всіх і вся у виборчий процес. Нинішні президентські вибори важливі для Путіна, оскільки легітимізують його подальші претензії на престол на необмежений термін (поки здоров'я не вичерпається, ну, або двійники) з подальшою передачею влади наступнику.
Правда, цей загнаний в кут, облізлий, схудлий і искусанный в кров блохами звір все ще може огризатися. Велика ймовірність, що саме "поразка" Суркова в Дубаї підштовхне Кремль до того, щоб ще більше втиснутися у свою мушлю, голосно зачинивши її стулки. В надії, що дипломатичне хамство і торгівля хаосом в Україні, Сирії, КНДР принесе плоди і змусить Захід знизити тиск.
Модель такої поведінки чудово проілюстрована вчорашнім ad-hoc засіданням комітету ПАРЄ по поверненню російської делегації. Москва декларує величезне бажання снувати сидіти в ПАРЄ, але не має наміру давати слабину. Голова комітету ради федерації РФ з міжнародних справ Костянтин Косачов пригрозив, що навіть після повернення в ПАРЄ росіяни не будуть виконувати резолюції. А одіозний праправнук письменника Льва Толстого - депутат Держдуми Петро Толстой підтвердив: "Ми будемо дискутувати (про їх зміст. - "ДС") з нашими колегами досить жорстко - після того, як повернемося в асамблею". Перед початком засідання той же Толстой дозволив ще більше хамське висловлювання: "Російських військ немає на території України, а якщо б вони були, то Україна вже була б у складі Росії".
З іншого боку, нехай Москва і твердить, що не є стороною конфлікту, але активну участь у переговорному процесі її дуже навіть цікавить. "Мінськ" - паліатив. Причому паліатив з натяжкою. Причому навіть для Кремля. Білатеральний формат Волкер-Сурков в цьому плані куди ефективніше і привабливіше, хоча б тому що задовольняє запит Росії на задоволення геополітичних амбіцій - на повернення статусу наддержави, якого її так "нахабно" позбавив Барак Обама. Формат відкриває простір для маневрів і досягнення певних компромісів.
