Доза реалізму. Що Кулеба і Єрмак обговорювали в Вашингтоні

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба і глава Офісу президента Андрій Єрмак повернулися до Києва з Вашингтона, де вони узгоджували деталі довгоочікуваної поїздки Володимира Зеленського в столицю Сполучених Штатів.

У США українські чиновники провели ряд зустрічей, зокрема з держсекретарем Ентоні Блінкеном, радником Джо Байдена з питань нацбезпеки Джейкобом Салливаном і американськими законодавцями.

Обговорювалися, очікувано, всі ключові питання американо-українського і європейського порядку денного. Однак будь-яка конкретика, крім традиційних офіційних повідомлень на зразок "продуктивної зустрічі", не озвучувалася.

Більше подробиць, що дозволяють отримати уявлення про те, якими були переговори, і про те, як будуть вибудовуватися відносини між країнами, глава української дипломатії озвучив вже після повернення до Києва — в ефірі телеканалу "Україна 24".

Щоб не затопило

У своєму інтерв'ю Дмитро Кулеба дав вельми прагматичну оцінку поточним взаєминам між Києвом і Вашингтоном, а також висловив своє бачення того, якими їм слід бути.

Взяти хоча б План дій щодо членства в НАТО, гарантій надання Україні якого ось уже кілька років домагається Банкова. Кулеба підкреслив, що процес цей "двосторонній", і він не сприймає позиції, що Україна "хтось винен, а ми нічого не повинні робити". І аналогічно глава МЗС "відкидає ідею", що "та сторона", тобто перш за все Сполучені Штати, повинні просто спостерігати за тим, як Україна намагається виконувати поставлені умови для євроатлантичної інтеграції.

На його думку, процес цей в більшій мірі політичний, а не технічний. Це цілком справедливе зауваження, враховуючи, що в історії НАТО і ЄС є приклади надання членства при, скажімо так, куди меншому обсязі виконаних вимог.

У той же час український міністр закликає Банкову не випрошувати у Вашингтона ПДЧ, а Вашингтон — після мирової угоди з Німеччиною по "Північному потоку-2" не зменшувати темпи в підтримці України в її протистоянні з Росією.

"Я думаю, що це дорога з двостороннім рухом. Це як копати тунель під водою: по обидва боки починають копати і в певній точці зустрічаються", — зазначив Кулеба.

І це вкрай нетривіальна метафора. Вона говорить про те, наскільки в принципі важливо цей "двосторонній рух" назустріч один одному і до яких наслідків — повного краху ("затоплення") партнерства — можуть привести помилки. Причому помилки, допущені обома сторонами.

Нормандія

На цьому лікнеп по Realpolitik, в якому явно виникла гостра необхідність після спілкування з чиновниками у Вашингтоні, від Дмитра Кулеби не закінчується. Він також висловився щодо давнього українського штампа — включити Сполучені Штати в "Нормандський формат".

Дана ідея не втрачає актуальності з огляду на те, що Росія ставиться до міжнародних інститутів і форматам так... Загалом, так, як Росія ставиться до міжнародних інститутів і форматів — дестабілізує, бойкотує, підриває їх авторитет і оскаржує функціонал.

"Нормандський формат" — не виняток. Після зустрічі в Парижі прогресу немає — нова зустріч не призначена, Москва не демонструє жодного бажання виконувати досягнуті домовленості, вважаючи за краще використовувати "четвірку" як інструмент тиску на Україну. У той же час Париж і Берлін не особливо і стараються в питаннях врегулювання конфлікту між Києвом і Москвою.

В таких умовах, безперечно, було б непогано змінити баланс сил в "Нормандії" підключенням до переговорного процесу найбільш важливих з союзників України — США і Великобританію.

Але. Як заявив Дмитро Кулеба, включення США в "Нормандський формат" — це лише одна з опцій, на якій не слід "зациклюватися". Є й інші варіанти, включно з тими, які ще не розглядалися в експертному середовищі, але обговорювалися в ході вашингтонського візиту українських чиновників.

Втім, також цілком ймовірно, що в ході переговорів в окрузі Колумбія українські та американські чиновники проговорили варіант з наданням Україні статусу головного союзника США поза НАТО. Це, природно, інтенсифікує двосторонні відносини, в тому числі може посприяти збільшенню американських інвестицій в Україну, але також і накладе на Київ певні зобов'язання, перш за все у сфері оборонних закупівель — пріоритет буде у продукції американського ВПК.

Кулеба прямим текстом озвучив те, що експерти обговорюють, коментуючи наративи з Банкової про включення Штатів в "Нормандію": в переговорах беруть участь ще троє учасників — Німеччина, Франція і Росія. Росія точно не погодиться сидіти за одним столом з представником США чи Британії, які будуть значно жорсткішими в переговорах, ніж німці чи французи.

Такі пропозиції не мають сенсу, звичайно. Хоча б з точки зору надання інформаційного тиску на Кремль. Адже цілком допустимий сценарій, де, наприклад, Париж і Берлін змінюють своє ставлення до розширення формату.

Знову-таки, Байден зміг налагодити відносини з Ангелою Меркель. Ну, а Париж... Президент Франції Емманюель Макрон відомий своїм умінням тримати ніс за вітром, про що не раз згадував у своїх мемуарах його попередник Франсуа Олланд, який привів Макрона у велику політику і пошкодував потім про це.

З іншого боку, якщо ФРН і Франція дають добро на включення США в "Нормандський формат", Москва буде точно проти.

Отже "Нормандію" очікує, наприклад, доля Радбезу ООН, паралізованого російським правом вето. Таким чином є ризик залишитися нехай і без малоефективного, але все ж міжнародного майданчика для пошуку виходу з українсько-російського конфлікту, в якому беруть участь впливові європейські держави.

Так, можливо, що одна з ідей, яку обговорювали Кулеба і Єрмак в Вашингтоні, в перспективі стане більш ефективною альтернативою "Нормандії", але на її ствердження в будь-якому випадку знадобиться якийсь час. За допомогою "четвірки" ж можна, як це робить Росія, впливати на її рішення і плани — при необхідності відстрочити або обмежити ворожу діяльність Кремля.