Кримські Містраличі. Навіщо Путіну і його друзям знадобилися вертольотоносці

Вражаючих успіхів досягає російська думка. Лише п'ять років минуло з того часу, як голова мінпромторгу РФ Денис Мантуров гнівно спростовував наклепницькі чутки про те, що Москва отримала від Парижа технології, необхідні для будівництва вертольотоносців типу "Містраль", а Путін уже взяв участь у закладці двох "російських Містралів" на заводі "Затока" в окупованій Керчі. Звичайно, закладка – не побудова, і два десантних корита існують поки лише у вигляді заставних дощок, але, погодьтеся, шлях за п'ять років все-таки пройдено досить великий.

Не все, звичайно, йшло гладко. Як відомо, самі, без сторонньої допомоги, росіяни сучасних кораблів будувати не можуть з причини, лапідарно сформульованої у відомому фільмі Михалкова. І тому освоєння ними сучасного кораблебудування інколи й пробуксовывало. Ось і з заставними дошками вийшла заминка, через що закладку довелося перенести з неділі на понеділок. Однак, як відомо, дорогу подужає той, хто пливе. При тому навіть, що кораблі по морю "ходять", а "плаває" в ньому відома субстанція з п'яти літер.

Втім, відомо ж, що, як ви це назвете, так вона і попливе. Так ось, головного Містралича звуть "Іван Рогов", на честь генерал-полковника берегової служби, який під час воно, 2МВ/ВВВ, "питаннями партійно-політичної роботи та зміцнення дисципліни на флоті". Його сістер-шип, Містралич-2 названий "Митрофаном Москаленком" — ім'ям генерал-майора, теж берегової служби, але вже з будівельно-господарської частини. Москаленко відповідав за будівництво військово-морської бази на віджатому в 1940-му у фінів Ханко, організовував вивезення майна під час евакуації з Таллінна в 1941-му, а також завідував прокладкою і експлуатацією так званої "Дороги життя" через Ладозьке озеро. Правда, самі ленінградці прозвали її "Дорогою смерті", це пропагандисти потім підправили – але то вже інша тема.

Загалом, славно попливуть по Чорному морю, злегка погойдуючись на дрібній хвилі, політрук на пару з завгоспом, яких Путін у своїй промові назвав "уславленими воєначальниками". Ну, тут уже які є начальники – інших підходящих під рукою поки немає. Для побудови корита під назвою "Євген Пригожин-Вагнер" час ще не настав.

Зате самі все будують. Своїми силами. Відібраних громадян на віджатому заводі та на окупованій території. Своїми, так.

Правда, і теж п'ять років тому, інший російський чиновник, директор департаменту військово-технічного співробітництва ОСК Олексій Дикий визнавав, що частина технологій будівництва "Містралів", включаючи робочі креслення кормової частини, росіяни від французів все-таки отримали. І навіть макет корабля типу "Прибій", того самого, що не гірше, російські військові демонстрували на форумі "Армія-2015" в підмосковній Кубинці. Загалом, історія з технологіями вийшла темна.

Зате самі технології – новітні. Французькому проєкту лише трохи більше 20 років, і з трьох побудованих для себе кораблів цього класу французи списали тільки два, а третій, як огірочок, стоїть на консервації і навіть може бути повернутий у стрій. Звичайно, поки політрука з завгоспом добудують, теж пройде якийсь час. Років 10, а то й 15. Але що таке 30-35 для розвитку техніки в Росії? Взагалі не термін. Ніякої різниці ніхто і не помітить.

Чи вдасться домогтися від "Прибоїв" характеристик, близьких до "Містралів"? За ходовими властивостями – напевно ні, і тут скільки креслень не вкради, нічого не зміниться. Немає в Росії потужностей і робітників, здатних такі креслення відтворити в металі, – ось немає, і все. І двигуни побудувати не можуть — раніше Україна виручала, а тепер на Китай вся надія. За іншими характеристиками... Ну, як би це коротше пояснити? Ви "Адмірала Кузнецова" бачили? Про його успіхи читали? Вразило? Ну ось.

І потім, добудова – не найважливіше. Найважливіше – це сам процес будівництва як в плані ентузіазного руху вперед, що міг би підтвердити Рогов, так і в плані правильної усушки й утруски, в чому був обізнаний Москаленко.

Для початку на будівництво виділено трохи більше 80 млрд руб., що, до речі, виходить приблизно на 15-20% дешевше вартості "Містралів". Та це – для початку. Але, як відомо, ніщо в Росії не росте так добре, як вартість амбітних проєктів. І якщо вартість Містраличів в умовно-добудованому вигляді, коли вони вже зможуть плавати, як "Адмірал Кузнецов" і згадана субстанція, але ще не зможуть "ходити", зросте всього разів у пʼять-шість, то це буде ще небагато.

Природно, що значна частина грошей при цьому буде попиляна і розкрадена, і все спишуть на неминучі втрати, пов'язані з освоєнням новітніх, "аналоговнетних" супертехнологій. Про це, до речі, свідчить і той факт, що контракт на будівництво Містраличів отримає керченський завод "Затока", який не має досвіду будівництва навіть близьких за розмірами і класом кораблів. Натомість патріотична символіка здійснюваної дії, мовляв, "ми в російському Криму, своїми силами, будуємо кораблі негіршефранцузьких" – вона при такому розміщенні замовлення звичайно, зашкалює. Товариш Рогов, безумовно, схвалив би цю ідею. Ну, і товариш Москаленко теж, звичайно, схвалив би – по своїй, господарській частині.

Тим часом уряд Росії має намір жорстко скоротити бюджетні витрати, про що свідчить опублікована мінфіном методика розрахунку граничних базових бюджетних асигнувань на 2021-2023 рр. Сумарно зрізано 10%, як за рахунок повної відмови від реалізації ряду програм, так і шляхом їх перенесення на більш пізні терміни. У 2021 р. бюджет скоротять на 1,4 трлн руб., у 2022-му — на 1,8 трлн, в 2023-му — на 1,3 трлн. Формальним приводом для його перегляду стали пандемія коронавірусу і зниження нафтогазових доходів бюджету через різке падіння цін на нафту.

Але Містраличі, зрозуміло, це святе, і ніякі скорочення їх не торкнуться. Годівницю для друзів Путіна не прикриють ні за яких обставинах, до самого кінця того, що московська пропаганда називає "Росією". Адже якщо розібратися, то мережа таких годівниць і є Росія, і ніякої іншої Росії давно вже немає.