Дорого і безглуздо. Які військові новинки Росія зазнала в Сирії

Не стала винятком і громадянська війна в Сирії. Причому тут, в умовах пустелі і відсутності реального супротивника з високотехнологічним зброєю, відзначилися насамперед росіяни, які випробували відразу декілька відносно сучасних, за мірками РФ, зразків зброї. За словами міністра оборони Росії Сергія Шойгу, в Сирії були випробувані 160 видів нового і модернізованого зброї. При цьому варто сказати, що більшість з цих зразків — пострадянський спадок, прийнятих на озброєння в останні кілька років дуже небагато. У першу чергу це стосується авіації і сухопутних військ.

Почнемо, мабуть, з найбільш екзотичних зразків, які існують якщо не в одиничних екземплярах, то вже точно тільки досвідчений серії.

Так, у червні 2017 р. начальник Генштабу Збройних сил Росії Валерій Герасимов продемонстрував президенту Сирії Башару Асаду під час візиту на авіабазу Хмеймим БМПТ-72 "Термінатор-2". Важка БМП на базі танка Т-72 розроблена в 2013 р. Машина масою 44 т озброєна двома 30-мм автоматичними гарматами 2А42, 7,62-мм кулеметом ПКТ, а також чотирма пусковими контейнерами для керованих ракет сімейства 9М120 (комплекс "Атака") і двома автоматичними 30-мм гранатометом АГ-17Д. Повідомлялося, що ця єдина машина якийсь час входила до складу сил, зайнятих в обороні російської авіабази Хмеймим. Цікаво буде з часом дізнатися думку російських військових про це зразку, адже у нас також є подібні проекти як на базі Т-64, так і Т-72 і Т-55.

"Термінатор-2"

Намагаючись триматися в світовому тренді, російські військові поспішили відправити в Сирію і робототехнічні комплекси. Насамперед складу комплексу "Уран". Незважаючи на те що існує збройний варіант "Уран-9" з 30-мм автоматичною гарматою, реактивними вогнеметами "Джміль-М" і протитанковими ракетами "Атака", на кадрах "сирійської відрядження" відображений тільки "Уран-6", який оснащений навісними відвалами і тралами. Цей апарат активно застосовувався і застосовується для розмінування як один з помічників сапера.

Також в Сирії відзначилися і роботи-розвідники: колісний "Скарабей" і бездротової досмотровий "Сфера". Останній являє собою невеликий "м'ячик", який боєць або сапер закидає в підвал, за кут або на інший поверх. "М'ячик" автоматично приймає вертикальне положення і передає "картинку" одночасно з чотирьох мініатюрних відеокамер, даючи круговий огляд на невелику відстань.

Повною мірою в ході війни, а вірніше, масованих бомбардувань, проявилася лінійка зброї, призначеної для ураження одиночних і площинних цілей. Це і крилаті ракети морського ("Калібр-НК" і "Калібр-ПЛ") та повітряного (Х-555 і Х-101) базування з супутниковим наведенням. І різноманітні системи залпового вогню "Торнадо-С", важкі вогнеметні системи ТОС-1А "Пригрів", і навіть оперативно-тактичні ракетні комплекси "Іскандер", якими РФ лякає Європу з Калінінградського анклаву.

"Уран-6"

Російські льотчики часто і охоче застосовували і інше суперзброю — бомби КАБ-500С з інерціально-супутниковою системою наведення, не потребують лазерного підсвічування або контрастною цілі для телевізійної головки наведення.

Хоча для РФ це прорив, варто нагадати, що аналогічні західні бомби JDAM ще в ході бомбардувань Югославії в 1999 р. не були чимось унікальним. Так і засобів боротьби з ними у супротивника просто не було. А що буде, коли така зброя спробують застосувати проти армії будь-якої з країн НАТО з високим насиченням дрібнокаліберної зенітної артилерії, засобами РЕБ і іншими технологічними фішками?

Цілком очевидно, що для цілей такого дорогого зброї в сирійській пустелі практично не було, зате часто під удари потрапляло мирне населення, але показати свою міць росіяни поспішили. Правда, питання з результативністю зовсім не вразив західних партнерів.

Причому навіть російські військові вкрай обережно заявили, що більше десятка випробуваних нових зразків озброєнь за результатами війни в Сирії були забраковані. Хоча, які саме, не уточнювалося, але цілком очевидно, наприклад, що можливості того ж зенітного ракетно-гарматного комплексу "Панцир З-1" по боротьбі з примітивними безпілотниками, зібраними що називається "на коліні", виявилися вельми завищеними. Хоча після Донбасу, коли їх розрахунки збивали старенькі українські Міги і Су без сучасних засобів протидії, у генералів від ППО панувало якесь благодушність.

"Тайфун" і "Тигр"

Цілком очевидно, що модернізація легкого штурмовика Су-25 вже не встигає за розвитком засобів ППО. У Сирії російські "космонавти" використовували саму нову модифікацію, яка, однак, виявилася вразливою для недорогих ПЗРК.

З-за небезпеки поразки зенітним вогнем Су-25СМ використовувалися як "килимові" бомбардувальники, кидаючи "чавунні бомби за даними навігаційної системи ГЛОСНАСС з великих висот замість традиційних штурмів некерованими ракетами і гарматним вогнем. Цей досвід, до речі, для льотчиків ВКС РФ може що називається "вийти боком", адже бомбардування противника практично в полігонних умовах просто розхолоджують льотчика. Він підсвідомо впевнений, що так буде і далі. Поки в черговому вильоті йому не прилітає ракета з землі. Ми це проходили влітку 2014 р.

У цьому плані вкрай дивним виглядає візит пари прототипів Су-57 в Сирію буквально на днях. Досі незрозуміло, що це було, — демонстрація сили? Так у того ж Ізраїлю вже кілька десятків F-35 цього ж покоління. Відпрацювання якихось елементів державних випробувань? В умовах, коли на Хмеймим в будь-який момент може прилетіти "зграя дронов", — просто божевілля...

Мі-35

Сирія показала, що поступово виходить в тираж і легендарний радянський бойовий вертоліт Мі-24. Навіть перейменований в Мі-35, він чудово збивався буквально всім і всіма.

На ці моменти слід звернути увагу і нашим військовим, яким варто розглядати ту ж запорізьку модифікацію Мі-8, Мі-24 та Мі-2 тільки як тимчасовий захід, а на перспективу мати на увазі як варіант закупівлі машин західного зразка, так і зміна самої філософії застосування бойових вертольотів на полі бою.

Не показали себе в Сирії і броньовані автомобілі. Хоча після чеченських кампаній ситуація дещо змінилася, однак "Тайфуни" і "Тигри", які відмінно виглядають в фантастичних фільмах Бондарчука, на ділі понесли серйозні втрати в ході бойових дій. Частково визнанням неможливості місцевої промисловості забезпечити потреби армії на цьому напрямку є спроби закупівлі броньовиків у італійської IVECO.

Не вистачило росіянам і парку безпілотників, сильно позначалася відсутність ударних варіантів. Немає у нинішньої РФ і можливостей для створення ударної угруповання. Так, вояж "Кузі" з беззбройний втратою відразу двох палубних винищувачів викликав лише поблажливі коментарі в західній пресі. І дуже сильно підірвав експортні позиції Росії в тій же Індії.

"Пригрів"

І нарешті, останнє питання — який досвід отримала російська армія в ході бойових дій в Сирії? Фактично це була типова антипартизанская операція, яку росіяни проводили в Чечні з 1994 р. На озброєнні що ИГИЛ, що повстанців було максимум радянських або західне зброю зразка кінця 1980-х років.

Росії протистояв суперник фактично без танків, без сучасної артилерії, без системи ППО, без систем засобів радіоелектронної боротьби...

Проте навіть у цих умовах, як тільки з'являлися більш або менш сучасні зразки, наприклад ПТРК TOW, російське зброю виглядало невесело. Яскравий приклад — втрати танків Т-90.

Тобто, якщо виключити бойове злагодження між армією, "приватними військовими компаніями" і авіацією на полі бою, сирійський досвід для можливої боротьби ВС РФ з більш або менш організованим супротивником — арміями НАТО або НВАК — практично даремний. І при цьому невиправдано витратним. На сьогодні втрати склали десятки літаків і вертольотів, рахунок загиблих (в тому числі і генералів) вже йде на сотні. І кінця і краю не видно.