Донощику — перший батіг. Чому Трамп звільнив директора ФБР, "зрізав" Клінтон

Раптове — в сенсі швидкості, а не очікуваності — звільнення президентом Трампом директора ФБР Джеймса Комі занурило Вашингтон в новий політичний криза. Прагматично кажучи, причин для такого кризи начебто і немає: всі три гілки влади контролює Республіканська партія. От тільки питання про те, чи є президент Трамп і республіканці єдине ціле, досі відкрите. Особливо після такого різкого кроку.

З одного боку, в рамках сенатського розслідування Комі, якого демократи звинувачують у зриві кампанії Клінтон, наговорив занадто багато про Росії та її втручання диверсійних кібер-підрозділів у роботу бюрократичної системи США.

З іншого боку, Трамп певною мірою все ж міг вважати Комі своїм союзником — і раптом такий крок. Та ще за офіційним раді мін'юсту, тобто генерального прокурора Джеффа Сешенса, якому довелося самоусунутися з розслідування справи російської законодавців. До чого такий поспіх? Мабуть, відставка спричинена надто відвертими відповідями Комі на питання сенаторів, пов'язані з оцінкою глибини втручання РФ у виборчий процес в США.

Якщо спростити ці вербальні конструкції, то сенс такий: росіяни творили, що хотіли, в умовах тотальної наївності американців, їх застарілих політичних та інших алгоритмів, а це може привести до висновку, що президентство Дональда Трампа все-таки володіє вкрай низькою легітимністю.

Оскільки президент дуже трепетно ставиться до обставин свого обрання (швидше за все, оскільки і сам не очікував), то такого афронтами він стерпіти не міг. Та й взагалі, з багатьох причин Джеймс Комі перетворився в кістка в горлі. ФБР, наприклад, веде розслідування у справі про можливе незаконному лобізмі, до якого може бути причетний зять Трампа Джаред Кушнер.

Сам же Комі забув про старий принцип: не варто робити королям такі послуги, які вони не зможуть оплатити. Адже Хілларі Клінтон нещодавно повторила звинувачення на адресу Комі про те, що саме його заяви про відновлення розслідування, вовлекающем тематику її електронної пошти, їм же незабаром дезавуированные, зіграли роль підніжки на президентських виборах. І що-що, а це заперечувати дуже важко: і справді, до загадкового маневру Джеймса Комі Клінтон з відривом лідирувала, яку соціологію і який ключовий штат не візьми. Незважаючи на всі свої заслужені недоліки, Хілларі Клінтон має повне право вказувати на Джеймса Комі як на людину, що зіграв ключову роль в брудній грі проти неї на вирішальному і завершальному етапі президентської кампанії.

У зв'язку з цим, можливо, і Дональд Трамп вирішив більше не покладатися на чиновника, так явно постаравшегося перестрибнути з білим прапором на борт політичних опонентів свого попереднього начальства.

Досвідчений Комі, чоловік, пов'язаний з військово-промисловими колами, і особу на посаді директора вельми невипадкова, повинен був передбачити чим закінчиться його небезпечна гра. Більш того, Трамп зовсім не бажає, щоб конгресмени і сенатори проникли у святая святих, таємницю його інтимних відносин з Володимиром Путіним, яка може бути пов'язана з боргами майбутнього американського президента та неетичними способами їх відпрацювання.

Адже зауважимо, що мало не відразу після відставки Комі з'явилося повідомлення, що Дональд Трамп прийме в Білому домі міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. Ніби на дворі 1812 р., а Лавров — британський посланник, який везе з Лондона умови капітуляції в США в короткій і невдалу війну проти Великобританії. Зрештою, Трамп міг би зустрітися з Лавровим на базі ВПС США "Ендрюс" або в якому-небудь ресторані в Трамп-тауер. Але ні, новоявленого Ріббентропа президент США прийме у своєму кабінеті, немов бойскаут, що очікує чергового значка від вожатого.

Примітна реакція законодавців — вони у люті. Вже прозвучали загальнопартійні звернення членів обох палат до мін'юсту та іншим залученим у процес установам: розширити, поглибити і прискорити розслідування зв'язків Трампа та його команди з Росією. Як справжній гравець у покер, Трамп і сам висловив бажання дати всі можливі свідчення і піти на будь-які перевірки, щоб змити з себе ганебне пляма підозр в агентурній роботі на малоразвитое агресивна держава третього світу.

Але, звичайно, ці декларації мало поєднуються з готовністю прийняти члена путінської ОЗУ в головному кабінеті американської республіки і постійною готовністю до налагодження відносин з злочинним синдикатом працівників КДБ, які відмивають гроші під носом у Трампа в країнах Карибського басейну. Тому неможливо позбутися відчуття, що ще не так давно вони займалися цим всі разом: в кінці кінців, непрозорий російський олігарх, якимось чином відпущений Путіним в Монако, Дмитро Риболовлєв і справді купував нерухомість у Трампа за досить суттєві гроші. Та й в цілому все більше питань виникає до виборів листопада минулого року, так і до призначень в уряд США.

Так, ФБР і ЦРУ, виявляється, боялися "втрутитися", а Обама попереджав Трампа щодо небезпечних зв'язків Майкла Флінна, і така беззубість сьогодні не викликає нічого крім здивованого засудження. Педантичність попереднього президента здається зовсім недоречним на тлі виклику, кинутого самої американської державності.

Тому, по-перше, обидві палати, швидше за все, не затвердять на посаді директора ФБР фігуру, явно або неявно дружню до президента Трампу і його російським друзякам — зразок колишнього мера Нью-Йорка Рудольфа Джуліані.

По-друге, якщо це була спроба з боку Білого дому загальмувати або обезголовити розслідування участі Володимира Путіна і його головорізів в американській виборчій кампанії, то це означає, що 45-й президент все ще не уяснив собі, як працює американська система стримувань і противаг. Методи Річарда Ніксона, теж намагався сховатися від слідства за кадровими рішеннями, навряд чи спрацюють і півстоліття.

По-третє, успокоившаяся було преса знову почне рвати Трампа на косий конфедеративний хрест. За північнокорейські понти Дональда теж доведеться якимось чином відповідати — то все-таки почавши військову операцію, то граючи другорядну роль "толстого і дурного" червоноголового чужинця в китайській п'єсі.

А якщо заговорить сам Джеймс Комі, розповівши про те, що йому відомо, вже на публіку, а не членів сенатського комітету? Що йому тепер втрачати? Адже того ж Картера Пейджа, радника Трампа, можуть у будь-який час взяти під варту. Як і деяких інших фігурантів незграбної спроби станцювати в російському балеті.

Один за іншим радники і політтехнологи Трампа — Флінн, Пейдж, Роджер Стоун, каламутні адвокати і торговці нерухомістю, корінням йдуть в мафіозний і кагэбэшный Брайтон-Біч, або відправлятися на лаву підсудних, або укладати угоди зі слідством. Як раз Комі міг би пом'якшити ці удари для Трампа, але президент сам вилив вазелін в раковину.

Випадки, коли директор ФБР або ЦРУ втік в іншу країну, як проштрафився силовик з країни третього світу, поки невідомі історії. Але адже все, як і Трамп, буває в перший раз. Тим більше що в умовах нинішньої напруженої політичної атмосфери в НАФТА ні Мексика, ні Канада його, якщо що, не видадуть. Не кажучи вже про інших юрисдикціях, де з великим скепсисом ставляться до зовнішньої і внутрішньої політики Трампа. За іронією долі або в рамках чийогось диявольського плану, черговий скандал у США розгорнувся після гучної поразки криміналізованих російських чекістів у Франції. Чи це Не спроба якось компенсувати провал і максимально ускладнити пошук спільної мови між Вашингтоном і Парижем?

На щось проллє світло візит Лаврова, просуває в Сирії чергові мінські угоди. Але чи довго буде грати весільний марш Мендельсона на цей раз?

Екс-директор ФБР Джеймс Комі може увійти в історію не тільки як людина, закрив перед Хілларі Клінтон двері в Овальний кабінет, але і як людина, яка вказала на запасний вихід з Білого дому 45-му президентові Дональду Трампу.