Доктор-підполковник. Що відомо про нового міністра оборони США
Сім місяців Міністерством оборони США керував чиновник з приставкою в.о. Це самий тривалий термін, коли в країні не було відповідного міністра. Таким чином, президент Дональд Трамп встановив ще один рекорд, до цього відзначившись найтривалішим шатдауном уряду. Але все коли-небудь закінчується. Ось і питання з Пентагоном також вирішилася, коли 23 липня американський Сенат 90 голосами проти восьми підтримав висунуту Трампом кандидатуру Марка Еспера. За своє просування по кар'єрних сходах він може подякувати Патріка Шэнахэна, якого Трамп готував на цю посаду, але пішов з-за скандалу особистого характеру.
Враховуючи величезне значення співпраці між Пентагоном і українським Міноборони для забезпечення безпеки України і успішного протистояння агресії Кремля, варто пильніше придивитися до Марку Эсперу. Тим більше, що сам по собі цей чоловік і його досягнення дуже цікаві.
Освіта
Майбутній 27-й міністр оборони США народився 26 квітня 1964 р. в містечку Юніонтаун (штат Пенсільванія) з населенням близько 10 тис. осіб.
Там же Еспер у 1982 р. закінчив з відзнакою і грамотами з американського футболу, баскетболу та легкої атлетики середню школу Лорел Хайлендс. Після чого поступив у Військову академію США, знаменитий Вест-Пойнт, ставши її випускником у 1986 р. У Вест-Пойнті Еспер навчався разом з нинішнім держсекретарем Майком Помпео і, як і в своїй рідній школі, показав себе з кращого боку - отримав премію Дугласа Макартура за лідерські якості.
Військова кар'єра не була єдиним предметом інтересу Еспера. Так, вже після служби в армії він отримав ступінь магістра в галузі державного управління в Школі управління ім. Джона Ф. Кеннеді (факультет Гарварду) у 1995 р. і доктора філософії в області державної політики в Університеті Джорджа Вашингтона у 2008 р.
Служба в армії
На дійсній військовій службі Еспер перебував більше десяти років. Він був офіцером в елітній 101-ї повітряно-десантної дивізії, яка брала, до речі, участь у висадці в Нормандії в 1944 р. У складі "Кричущих орлів" (так ще називають 101-ю дивізію) брав участь у війні в Перській затоці в 1990-1991 рр. Його батальйон брав участь в атаку по лівому флангу на південь Іраку (цей маневр назвали left hook - "хук ліворуч"). Тоді "Орли" на 250 км заглибилися в тил іракської армії, що стало наймасштабнішою повітряно-десантної операцією в історії. "Хук" ж привів до розгрому іракської армії.
Після війни Еспер командував десантної роти в Європі, а потім перевівся в Нацгвардію округу Колумбія і вже в чині підполковника пішов у резерв.
За свою службу він отримав Бронзову медаль (четвертою за значимістю бойову нагороду), Знак бойового піхотинця, медаль "За заслуги", та дві медалі "За звільнення Кувейту" - американську і саудівську.
Політична кар'єра і лобізм
У 1996 р. підполковник Марк Еспер строком на два роки очолив апарат консервативного аналітичного центру Heritage Foundation. Після працював штатним співробітником комітетів Сенату з міжнародних відносин та в урядових справах, а також радником з політичних питань у команді Чака Хэйгела, сенатора та майбутнього міністра оборони в адміністрації Барака Обами.
З 2001-го по 2002 р. Еспер працював директором з політики в Комітеті з питань збройних сил в Палаті представників. Цю роботу він залишив заради посади заступника помічника міністра оборони з розробки планів ведення переговорів в адміністрації Джорджа Буша-молодшого. Відповідав за нерозповсюдження ядерної зброї, контроль за озброєннями і питання міжнародної безпеки. Так що в контексті просувається Трампом плану про перегляд договору про ракети малої і середньої дальності Еспер, безумовно, буде корисний Білому дому.
У 2004 р. він повернувся в Сенат, де став радником з національної безпеки у лідера республіканської більшості Білла Фріста, чиїм заступником був нинішній лідер "слонів" у Сенаті Мітч Макконнел.
Попрацювавши на Капітолійському пагорбі, в 2006 р. Еспер пішов на посаду виконавчого віце-президента Асоціації аерокосмічної промисловості.
З вересня 2007 по лютий 2008 р. знову активно брав участь у політичному житті Сполучених Штатів в якості директора з національної політики у виборчій президентській кампанії нині покійного сенатора-республіканця з Теннессі Фреда Томпсона, який зняв кандидатуру. Основна боротьба за висунення в стані "слонів" відбувалася між уже покійними Джоном Маккейном і губернатором штату Арканзас Майклом Хакабі, батьком нещодавно уволившейся спікера Білого дому Сари Хакабі Сандерс. Вибори ж, як відомо, виграв Обама.
Що стосується Еспера, то з 2008-го по 2010 р. він займав посаду виконавчого віце-президента Глобального центру інтелектуальної власності і віце-президента по Європі і Євразії в Торговій палаті США.
А в липні 2010 р. поринув з головою в лобізм, ставши віце-президентом по зв'язках з урядом великого військового підрядника Raytheon. The Hill навіть називала його найкращим лобістом інтересів корпорацій в 2015 і 2016 рр ..
Повернення доктора філософії в політику сталося, коли Трамп 19 червня 2017 р. запропонував його кандидатуру на посаду міністра Армії США. Правда, Еспер був лише третім у списку і був номінований тільки після того, як від боротьби за крісло відмовилися Вінсент Віола і Марк Грін. 15 листопада 89 сенаторів (проти були шестеро) проголосували за Еспера, і через п'ять днів він був приведений до присяги. До речі, не можна сказати, що в цілому слухання в Сенаті пройшли для нього безболісно. Джон Маккейн, зокрема, був стурбований, що черговий (ще один - це Шэнахэн) представник великої оборонної компанії претендує на високий пост в Пентагоні.
Будучи міністром Армії США, Еспер зарекомендував себе модернізатором і реформатором, сосредоточившимся на пошуку і впровадженні нових технологій. Очевидно в цьому напрямку доктор Еспер продовжить рух і на посту міністра оборони, який йому пощастило в підсумку зайняти, коли 19 червня Патрік Шэнахэн оголосив про свою відставку з посади в. о. глави Пентагону. Еспер тоді був призначений в. о. замість нього, а міністром Армії став Райан Макккарти. 15 липня Трамп офіційно запропонував призначити Еспера міністром оборони. Через вісім днів Сенат затвердив його кандидатуру, і в той же день Еспера привели до присяги в Овальному кабінеті.
Правда, під час затвердження деякі демократи пригадали Эсперу роботу в Raytheon. Хоча щодо цього кандидата думки у них все ж розділилися, оскільки частина "ослів" підтримала його кандидатуру в надії, що Еспер зможе контролювати Трампа.
Порядок денний та позиції
Вже в статусі міністра оборони Эсперу доведеться вирішувати цілий ряд військово-зовнішньополітичних питань.
В першу чергу, це Росія, Китай і КНДР. 16 липня під час слухань у Конгресі Еспер підкреслив, що "зростаючі загрози з боку великих держав, таких як Китай і Росія, вимагають переорієнтації на конфлікти високої інтенсивності у всіх військових службах". Переорієнтація, виходячи з його слів, повинна супроводжуватися подальшою модернізацією збройних сил США і активним використанням технологічної переваги над РФ і КНР. Зокрема, мова йде про штучний інтелект, робототехніки, гіперзвукових технологіях і т. д.
Крім того, новий міністр оборони підтримує лінію Трампа щодо Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності: "ДРСМД приніс нам чимало користі, але договір працює, тільки коли його дотримуються обидві сторони. Росія не дотримується умови угод". В якості відповіді на подальше саботажу ДРСМД Еспер бачить розробку "наземних неядерних ракетних систем середньої дальності". Він також називав Росію "стратегічним конкурентом" і "потенційним противником".
Плюс варто очікувати, що, як і його попередники, новий міністр оборони США продовжить активно підтримувати Україну в її обороні проти російської агресії, чим він займався і в якості міністра Армії. Так, 2 лютого 2018 р. Еспер особисто відвідував центр військової підготовки в Яворові, а також проявляв інтерес до способам ведення Росією радіоелектронної війни на Донбасі зокрема, і тактикам РФ в цілому.
Китай. Протистояння з Піднебесної і денуклеарізація КНДР, нагадаємо, також входять до числа пріоритетів адміністрації Трампа. І шеф Пентагону, відповідно, буде приділяти цьому питанню чимало уваги. До речі, Еспер вже на початку серпня відправляється в Японію, Південну Корею і Австралію для обговорення загроз з боку Північної Кореї, Китаю, а також Ірану, у відносинах з яким також спостерігається різка ескалація, що змушує Сполучені Штати шукати і консолідувати своїх союзників.
Вашингтон після атак іранських сил на танкери, збитого американського безпілотника і захоплення британського нефтевоза, оголосив про створення патруля в Ормузькій протоці з метою не допустити повторення таких інцидентів. Еспер ж як модернізатор цілком може привнести у процес деескалації якісь свіжі та оригінальні ідеї.
Ще один привід для головного болю, принаймні в публічній площині - це поставки в Туреччину компонентів російських ЗРК С-400. Правда, в цьому плані Эсперу з більшою часткою ймовірності доведеться імітувати бурхливу діяльність, оскільки сам по собі конфлікт між Вашингтоном і Анкарою, як писала "ДС", має ознаки відвертого і взаємовигідного вистави.
Далі. На порядку денному у Марка Еспера також залишиться вирішення конфлікту в Сирії, як складової загального близькосхідного вектора політики США. Залишається невирішеним питанням і криза в Венесуелі. У цьому плані у глави Пентагону немає жодних ілюзій: він прямо і багаторазово заявляв, що режим Ніколаса Мадуро все ще тримається тільки завдяки іноземній підтримці з боку Росії, Куби та Китаю.
