Доповідь Європарламенту. У Брюсселі не хочуть визнавати вибори до Держдуми РФ

У середу, 15 вересня, в Європейському парламенті буде розглянуто доповідь з рекомендаціями Раді ЄС, Єврокомісії, главі європейської дипломатії щодо відносин між ЄС і Росією. Доповідачем виступить експремʼєр Литви Андрюс Кубілюс.

Документ, зареєстрований ще 28 липня, з доповненнями Комітету у закордонних справах, — серйозна аналітична праця, в якій перераховані всі провини і злочини режиму Володимира Путіна як всередині країни, так і за кордоном.

Насправді простіше, напевно, буде сказати, про що автори доповіді не згадували, ніж навпаки.

А це: агресія РФ щодо Грузії, України, Молдови з окупацією їх територій, використання заморожених конфліктів з метою чинення тиску на ці країни, у тому числі і за допомогою стягування військ до кордонів (як це було у випадку з Україною на початку року); втручання у вибори, кібератаки на органи влади і бізнес, а також вбивство Бориса Нємцова, вибухи на військових складах у чеському Врбетіце, відповідальність за які покладається на ГРУ; замах на Скрипалів, використання найманців з ПВК "Вагнер" у країнах Африки і Близького Сходу; підкуп європейських політиків і партій, підтримка режиму Олександра Лукашенка, без якої той уже давно втратив би владу. І багато іншого. Список гріхів російського режиму за останні 20 років дійсно величезний. Усі вони тією чи іншою мірою добре відомі, але важливо те, що були зібрані і докладно описані в одному документі.

І не просто в якості своєрідного геополітичного тезаурусу або посібника для європейських політиків, а як програмний документ з докладним описом проблеми, оцінкою та рекомендаціями щодо її вирішення.

Резюме ж таке: Росія — наскрізь корумпована країна, де буйним цвітом цвіте гендерне насильство; де режим веде війну зі ЗМІ, опозицією, НВО, ЛГБТ+, а також підриває демократію в сусідніх країнах, що входять до Східного партнерства і до самого ЄС.

Випад на адресу Берліна

Сумнівно, що доповідь буде прийнята в її нинішній редакції, оскільки вона містить ті чи інші моменти, які містять критику щодо порушників спокою у самому ЄС (Угорщина, Польща), або завуальовану протидію політиці Німеччини щодо Євросоюзу.

Наприклад, є в доповіді пасаж про те, що політика ЄС повинна здійснюватися з Брюсселя — і тільки з Брюсселя. Тобто з центру Союзу, а не окремих столиць національних держав. І в Брюсселі ж повинні бути запущені процеси зміцнення як єдності ЄС, так і його позицій на міжнародній арені.

Це камінь у город Берліна і Парижа, які намагаються перетягнути на себе ковдру, відсовуючи Брюссель у тінь під гаслом модернізації Європейського Союзу, його адаптації до сьогоднішніх реалій.

Другий камінь — це "Північний потік-2".

Автори підкреслюють, що понад 60% імпорту з Росії станом на 2019 р. припадало на енергоносії (газ — 48%). І їх частка зростатиме, констатують вони.

Незважаючи на те що ЄС, нібито нагадують європарламентарі Берліну, прийняв Європейський зелений курс (EGD), який входить у протиріччя з поточною енергетичною політикою, що формується, не в останню чергу, Берліном; оскільки EGD, навпаки, передбачає скорочення імпорту нафти (на 78–79%) і газу (58–67%) до 2030 р. порівняно з показниками 2015 р.

Водночас "деякі держави-члени" підтримують введення в експлуатацію другої нитки "Північного потоку", а це несумісно з принципами EGD.

У звʼязку з цим євродепутати закликають ЄС і країни-члени прискоритися з реалізацією EGD і (це важливо) відмовитися від ставлення до природного газу як до "проміжного низьковуглецевого" способу досягти кліматичних цілей ЄС.

Росія у своїй енергетичній стратегії на 2035 р. заклала збільшення експорту газу в західному напрямку. А значить, зберігається і ймовірність збільшення енергозалежності ЄС і окремих країн-членів від Росії, які на прикладі з ПП-2 довели готовність ігнорувати ними ж декларовані "зелені цінності".

Публічно, в тому числі в Європарламенті, Берлін навряд чи буде дуже активно виступати проти доповіді, оскільки формально Німеччина підтримує і "зелений" курс, і заклики до єдності,і посилення впливу ЄС у світі, причому пліч-о-пліч з США і як складова НАТО.

Але приховану конфронтацію з "центром" — з Брюсселем, все ж ніхто не скасовує. Тим більше що доповідь є потужною заявкою на лідерство саме органів ЄС, при цьому доповнюючи останню доповідь Європейської комісії про майбутнє Євросоюзу.

Говорити, але не з Путіним

Автори доповіді проводять чітку межу між російським народом і владою в РФ — цією "застійною авторитарною клептократією під керуванням беззмінного президента, якого оточують олігархи".

Основна думка, вибудувана на підставі списку злочинів режиму Путіна, полягає в тому, що з ним, очевидно, немає ніякого сенсу про щось говорити.

Ні, від діалогу з Москвою європарламентарі відмовлятися не радять. Говорити потрібно з тих чи інших питань, з яких є ще сенс говорити (Арктика, ядерна зброя, протидія кібератакам).

Але в іншому в доповіді пропонується зробити ставку на громадянське суспільство в Росії, а якщо точніше — ставку на те, щоб допомогти в його формуванні.

Тому Євросоюзу пропонується активніше працювати з тими росіянами і організаціями, які прагнуть створити демократію в Росії, а також з "регіональними та місцевими гравцями", як з метою підтримати прогресивне суспільство в Росії, так і переконати росіян у тому, що ЄС не є загрозою, а, навпаки, готовий "вирішити їхні проблеми".

Так, багато росіян начебто підтримують курс, прокладений Путіним, але все ж рівень підтримки останнього падає, та й дуже показово, що, згідно з опитуванням Superjob, лише 41% респондентів хочуть жити в Росії, інші із задоволенням втекли б в США, Канаду, ЄС і т. п.

Тому розрахунок ЄП вбити клин між режимом і виборцями цілком виправданий.

Паралельно автори доповіді пропонують і конкретні рекомендації щодо покарання Кремля за його "агресивну" і "ревізіоністську" зовнішню політику.

Знову піднімається питання про відключення Росії від SWIFT. Але визнаємо, що це просто страшилка, яка періодично повинна звучати, щоб тримати Москву в тонусі.

На сьогодні малоймовірно, що хтось відключить Росію від SWIFT, оскільки, як говориться в тій же доповіді, ЄС є найбільшим торговим партнером Росії, а Росія для ЄС — пʼятим за обсягами.

А ось та частина, що стосується майбутніх виборів до Держдуми, значно цікавіша.

По-перше, в ЄП приділили увагу російській політиці "паспортизації" на окупованих територіях (Крим, Донбас, Придністровʼя, Південна Осетія, Абхазія) як інструменту поширення впливу Росії в інших країнах, запропонувавши розширити санкції щодо тих, хто цю політику здійснює.

І не варто забувати про те, що РФ в масовому порядку і незаконно роздає паспорти в ОРДЛО і готує масове підвезення українців з російським паспортом на виборчі дільниці в Ростовській області. Що (укупі з виборами в окупованому Криму) ставить під сумнів легітимність нової Держдуми. Як, утім, і недопуск спостерігачів на вибори, відмова від відеоспостереження на виборчих дільницях, переслідування і репресії щодо опальних кандидатів.

Уже зрозуміло, що майбутні парламентські вибори в Росії не будуть демократичними і вільними. У звʼязку з чим автори доповіді рекомендують Брюсселю "бути готовим не визнавати парламент Росії і розглянути питання про призупинення членства Росії в міжнародних організаціях з парламентськими асамблеями, зокрема в Парламентській асамблеї Ради Європи".

У цьому питанні — невизнання результатів виборів до Держдуми і самої нижньої палати російського парламенту, в ЄС, схоже, існує такий-сякий консенсус. Зауважимо, не так давно про це ж говорив і глава європейської дипломатії Жозеп Боррель.

Якщо Євросоюз зважиться на цей крок, Путін, з одного боку, отримає чергову ручну Держдуму, яка буде його опорою на найближчі роки, а з іншого — для Європи парламент буде збіговиськом незрозумілих людей, яким краще б і руки не подавати.