Міна для Вучича. Як ДНР допомагає Росії поміняти владу в Сербії
Викриття шпигунів, розкриття сумнівних схем експорту зброї, президент з серцевим нападом в лікарні — такими були новини Сербії за останні кілька днів. Вишенькою на торті стала причетність України до одного із скандалів. Тепер у нашої країни є реальний шанс взяти участь — і знову мимо своєї волі — у зміщенні влади в ще одній державі, крім Сполучених Штатів.
Шпигуни в "Чорної вівці"
Все закрутилося після того, як 17 листопада в YouTube було оприлюднено відео, де нібито співробітник ГРУ РФ (Головного розвідувального управління Генерального штабу Російської Федерації) дає хабар невідомому високопоставленому особі.
На відео було знято зустріч двох осіб дощовим ввечері на парковці. Видно, як "російський розвідник" дає поліетиленовий пакет "сербському агенту" (особа якого розмито), який потім залишає "передачку" в припаркованій машині. Після цього вони відправляються у паб "Чорна вівця" (розташований на березі Дунаю в белградському районі Земун) і через деякий час розходяться. Коли після зустрічі осіб, означений в описі відео як "сербський агент", підходить до своєї машини і відкриває отриманий пакет, він знаходить конверт з грошима.
Агентство з безпеки та інформації Сербії підтвердило справжність відеозапису. Був ідентифікований "російський розвідник" — ним виявився Георгій Клебан, помічник аташе з питань оборони дипломатичного представництва Росії в Сербії і співробітник ГРУ РФ. На момент публікації відео дипломата подвійного призначення вже не було в Сербії.
Що стосується "сербського агента", були оприлюднені лише його ініціали — З. К. — і відомості про те, що мова йде про високопоставлену військовому, на даний момент вже у відставці.
Ініціатори вкидання, очевидно, припускали, що сербська влада обуриться і зажадає від Росії сатисфакції. Тим більше що подібні приклади досить гострої реакції Белграда, після того як "російські брати" переходили межі дозволеного, вже були.
У жовтні 2016 р. Сербія депортувала групу росіян, причетних до організації спроби перевороту в Чорногорії. Правда, зроблено це було непублічно, щоб дати "братам" зберегти обличчя. Передував цій акції екстрений візит до Белграда голови Ради безпеки РФ Миколи Патрушева, якому тоді довелося вибачатися і стверджувати, що офіційна Москва не була інформована про плани "путчистів".
Після нинішньої історії з вербуванням відставного військового сербська влада не стала вимагати від російської сторони вибачень. Президент Олександр Вучич зустрівся з послом РФ, проте не обурювався і не питав дипломата: "Як так можна?" лише дивувався: "Чому? Навіщо?", адже Сербія є дружньою і взагалі братньої Росії країною — санкції з-за України не вводила, в ООН голосує проти українських резолюцій.
Більше того, тепер уже не якийсь російський силовик, а безпосередньо сербський президент сам особисто заявив, що його російський колега Володимир Путін нічого не знав про діяльність розвідника Клебана (якого спецслужби Сербії давно вели і встигли задокументувати цілих десять фактів вербування їм сербських агентів.)
4 грудня Вучич їде в Росію, де буде зустрічатися з Путіним. Теми зустрічі анонсуються в дуже загальних рисах, однак зрозуміло, що шпигунський скандал навіть якщо і буде згадуватися сербською стороною, то лише для того, щоб зайвий раз запевнити Росію в свою дружбу і відданості. Так що якщо оприлюднення відео було обумовлено метою посварити Сербію з Росією, цього явно досягти не вдалося.
Самі серби неофіційно звинувачують у вкиданні компрометуючого відео спецслужби, натякаючи, що шпигунський скандал спровокував Захід — НАТО, а може, і ЄС. Якщо погодитися з цією версією, то логіка зрозуміла: Сербія останнім часом все активніше дружить з Росією. Проросійський вектор все більш помітний в дипломатичній, економічній і особливо військовій сферах. Хронічне голосування на Генеральній асамблеї ООН проти всіх резолюцій, які засуджують анексію Криму Росією; підписання угоди про вільну торгівлю з Євразійським економічним союзом; постачання російської військової техніки, частина з якої Москва просто дарує Белграду; регулярні спільні навчання, постійні візити сербських силовиків в РФ — все це не могло не насторожити Захід.
Оприлюднення відео повинне було, по ідеї, спровокувати чистку органів державної влади та силових структур Сербії від російських агентів, проте, схоже, автори зливу, якщо за ним дійсно стоять західні фахівці, просто недооцінили силу і масштаб нинішньої братської дружби Белграда і Москви.
Втім, для Росії нинішній рівень взаємин двох країн все ще далекий від ідеалу. Хоча східний крен сербської політики останнім часом стає все сильніше, повороту на потрібний Москві курс все ж не відбувається.
Белград відмовляється визнавати Крим російським; продовжує співпрацювати з НАТО; готується до вступу в Європейський Союз; не збирається ставати повноправним членом Євразійського економічного союзу; не хоче приєднуватися до військового блоку ОДКБ, сформованого навколо РФ, задовольняючись статусом спостерігача в Парламентській Асамблеї Організації Договору про колективну безпеку.
Така, добре знайома Україні, багатовекторна політика в принципі підтримувалася електоратом. Тому Вучич і його Сербська прогресивна партія сподівалися на гаслах про нейтралітет, спираючись на економічне зростання (а він дійсно є), прийти до перемоги на наступних виборах до парламенту вже навесні 2020 р.) і президента (2022). Однак опоненти нинішньої влади в Сербії та за її межами ініціювали рік тому акції протесту. Приводом стали напади на опозиційних політиків, журналістів-розслідувачів корупції, а основними вимогами — розширення демократії, свободи слова, дострокові вибори. Вучича і його політичну силу вирішили прибрати, причому немає однозначної відповіді, хто саме.
В Україні деякі експерти-міжнародники встигли порадіти "сербському Майдану", який "за європейські цінності", однак за фактом лідерами протестного руху стали проросійські політики.
І знову здрастуйте
Цілий рік опозиція намагалася всіма способами похитнути владу Вучича. Акції протесту проходили щотижня, проте без вогника — за великим рахунком, жодних конкретних претензій, ніякого компромату на президента не було, його багатовекторна політика підтримувалася більшістю громадян... Навіть відомості про те, що найближчий соратник Вучича, міністр внутрішніх справ Небойша Стефанович, може зловживати службовим становищем і бути замішаним в корупційні схеми (його батько, згідно з оприлюдненими даними, торгував зброєю заводу "Крушик" в сербському Валево), не призвели до втрати авторитету і рейтингу влади.
І тут раптово "міністерство оборони ДНР" 9 листопада оприлюднить фотографії "розірвалися хв сербського виробництва". Згідно маркуванню виготовлені валевским заводом. Болгарська журналістка (раніше неодноразово транслювала прокремлівські заготовки) пише цілий матеріал про "постачання сербської зброї для України". Конкретно — мінометних мін калібру 60 мм Вучич особисто все спростовує і запевняє ГРУ в найщиріших симпатіях, в яких, втім, неодноразово були помічені і сербські найманці на Донбасі.
Але тут на сцену виходить опозиція. Мариника Тепіч, одна з лідерів Партії свободи і справедливості, розміщує в своєму "Твіттері" документи, які свідчать про те, що на завод "Крушик" приїжджали українці і підписували контракт. Вучич намагається виправдатися, розповідає про те, що контракт був укладений з польською фірмою, але Тепіч додатково роз'яснює: посередником виступила фірма, яка вже фігурує в українському розслідування щодо корупційних схем імпорту зброї, маючи на увазі "справу Свинарчуков".
Тобто сербська опозиція отримала можливість висунути яскраві звинувачення влади і корупції, і в постачанні озброєння армії, яка воює проти "братнього російського народу". Повний крах образу геополітично нейтрального, кришталево чесного президента Вучича і його команди. Причому тут не грає ролі, "был ли мальчик", тобто реальна поставка хв в Україну. Зрозуміло, що тепер опозиція Сербії використовує інформаційний привід по максимуму. І до України ехо докотиться. Між тим, якщо врахувати незначна кількість 60-мм мінометів різних конструкцій у військах і той факт, що їх взяли на озброєння тільки в 2016-2017 роках, факт постачання викликає великі сумніви.
Наслідки цієї спецоперації можуть бути досить серйозними. Якщо сербської опозиції вдасться розвинути сюжет, доповнивши його красномовними і переконливими подробицями, у нинішнього президента і його політичної сили будуть серйозні проблеми із збереженням влади і після наступних виборів. Це означає, що керувати Сербією на наступному етапі будуть набагато більш проросійські сили, — треба розуміти, що сьогодні більш прозахідних політиків, ніж Вучич, на сербському політичному олімпі просто не існує.
Або ж Вучич сам вирішить ще більше зміцнити дружбу з Росією, сам стане більш проросійським. Подивимося, тим більше, що чекати залишилося недовго: ознаки цих змін можуть проявитися вже 4 грудня на зустрічі з Путіним.
Зміна влади в Белграді на однозначно проросійську може призвести до краху всієї системи безпеки й до необоротного зміни балансу сил глобальних гравців у всій Південно-Східній Європі. Зміцнення російського дипломатичного, економічного та військового впливу за рахунок залучення провідного балканського держави в орбіту Москви автоматично буде означати послаблення позицій і ЄС, і НАТО, і США по всім цим напрямкам.
І так, ці тектонічні зміни геополітичних розкладів з масштабними наслідками стали набагато більш вірогідними через безвідповідальність і недалекоглядність українських політиків і ділків. Втім, після ролі України в триваючої історії зі збором доказів для імпічменту Трампа нас вже нічого не повинно дивувати.
