Для кого Сауды витісняють нафтокомпанії Росії
У Польщі потече арабська нафта
На початку травня польська корпорація PKN Orlen оголосила про укладення контракту з саудівської державною нафтовою компанією SaudiAramco. В його рамках остання буде щорічно поставляти 2,4 млн т нафти на нафтопереробні заводи Orlen. Завдяки цьому вплив купується у РФ нафти на Польщу зменшиться, а арабська нафта стане відігравати велику роль у постачанні належать польської корпорації нафтопереробних заводів, які знаходяться в Польщі, Чехії та Литві. Зараз загальні потужності переробки PKN Orlen перевищують 30 млн т нафти в рік. З них на три НПЗ Польщі припадає понад 10 млн т, на три НПЗ Чехії — 8 млн т, НПЗ в Литві — 8,4 млн т. На тлі таких обсягів саудівська пряма танкерна лінія виглядає невеликий. Але зараз ніхто, крім задіяних у схемі брокерів, не може знати, скільки ще аравійської нафти попрямує на Схід Європи не безпосередньо, а за схемами заміщення.
Завантаження перерахованих НПЗ становить до 70%, а один з невеликих заводів в Чехії і два на півдні Польщі часто працюють на мінімумі річної потужності. Однією з головних причин недозавантаження вважається слабка логістика закупівель нафти в інших регіонах світу і відсутність адекватних цінових пропозицій з боку експортерів нафти російського походження. Цей сектор економіки РФ гранично монополізований. У європейців немає доступу до найбільш дешевої російської нафти, навіть якщо вони вкладаються в її видобуток. За винятком компанії "Лукойл" і наближених до Кремля "спецкомпаний" мало хто з інших місцевих та іноземних інвесторів може безперешкодно вивозити власноруч видобуту нафту з РФ в обхід системи державних "Роснефти" і "Трансефти". Ті забирають собі левову частку доходів від експорту і формують російську державну політику щодо східноєвропейських країн. Вона досить проста — не давати східноєвропейським НПЗ доступ до найбільш дешевої нафти, щоб викачувати з них прибуток в місцеві філіали російських компаній. Останні донедавна зростали за рахунок приросту ділянок землі під нафтобазами і мережами АЗС. До прямих інвестицій у політиків чи політичні партії не доходило, але на сприяння постачання російської нафти кілька десятиліть нагрівали руки партійні функціонери промосковського спрямування в Польщі, Угорщині та Румунії.
Що китайці забули в Європі
Після багатьох років зусиль щодо демонополізації польський ринок нафти все більше повертається до нових гравців — корпораціям Азії. Крім арабського нафтового гіганта SaudiAramco інтерес до Східної Європи почали проявляти і китайські компанії. Зараз вони вважаються найбільшими інвесторами нафтовидобутку Казахстану. Поряд з Азербайджаном казахстанські продавці нафти — головні конкуренти РФ на нафтовому ринку Східної і Південної Європи. Просування казахського нафтового ресурсу на більшість європейських ринків передбачає обмін казахської нафти на арабську за схемою заміщення. Почавши займатися таким заміщенням, китайці з 2015 р. демонструють готовність вкладатися у східноєвропейський нафтовий сектор. Останньою такою угодою стала оголошена на початку травня придбання 51% акцій компанії KMG International N. V. (KMGI), яка до продажу була дивізіоном міжнародної торгівлі казахстанської держкомпанії "КазМунайГаз". В ході цієї операції китайська CEFS China Energy Co. Ltd. придбала у казахстанського партнера контрольний пакет акцій мережі з 1100 АЗС більш ніж за $680 млн. Заправки KMGI працюють під брендом The Rompetrol Group N. V. в Молдові та Болгарії, і під брендом Dyneff — у Франції та Іспанії. Новоявленої китайсько-казахстанської компанії KMGI також належить і найбільший НПЗ Румунії — Petromidia. Він працює біля порту Констанца і навігаційного каналу Дунай — Чорне море. Вигідне розташування дозволяє цього НПЗ успішно конкурувати з перебувають в глибині Румунії НПЗ Lukoil Petrotel. Опинився в сфері впливу китайців завод в Констанці здатний приймати нафту з Казахстану через територію РФ і Закавказзя. Це підприємство також має можливість заміщати дані постачання супертанкерами, які приходять з Близького Сходу. Сплативши в 2015 р. понад $1,8 млрд податків, що лідирує на ринку Румунії китайсько-казахстанський НПЗ показав більш ніж 50%-ный зростання виробництва нафтопродуктів. При таких темпах він зможе за короткий час витіснити продукцію нафтокомпаній РФ з ринків сусідніх Румунії, України, Молдови та Болгарії. НПЗ Польщі та Литви незабаром доведеться наздоганяти румунську експансію.
Користуючись тим, що політична верхівка РФ вплуталася в провальні військові авантюри в Україні та Сирії, КНР змогла "зацементувати" особливі відносини з Москвою. Вони дозволяють китайським компаніям отримувати вигоду з збільшення транзиту нафти в Європу з Казахстану через територію РФ. Зросла инвестактивность компаній КНР на сході Європи також показує, що китайські інвестори при розробці торгових операцій заміщення каспійської нафти арабської перестали відчувати опір з боку російського нафтового лобі і торгових агентів.
Ще одна угода, яка ілюструє інтерес інвесторів Піднебесної до цього ринку, — більш рання за часом придбання китайської ChemChina (China National Chemical Corporation) 12% акцій приватної швейцарської нефтеторговой компанії MEG Mercuria Energy Group (вартість угоди не розголошується). По вартості реалізованої в 2015 р. продукції, яка склала $106 млрд, MEG вважається п'ятим за вагою нафтотрейдером Східної Європи після швейцарських брокерських корпорацій Glencore, Gunvor, Vitol і датської Trafigura. Для всіх цих трейдерів східноєвропейський нафтовий ринок займає далеко не останнє місце.
Прагнення Пекіна до нових прибуткових ринків заміщення ресурсів — явище не нове. Активний нині процес залучення в Східну Європу нових джерел імпорту сирої нафти або скрапленого природного газу без схем такого заміщення технічно неможливий. Почалися прямі поставки нафти Саудівської Аравії, на перший погляд, до всіх складними схемами торгівлі не мають ніякого відношення. Але китайським покупцям аравійської танкерної нафти, ймовірно, стало дуже вигідно міняти її на більш близькі ресурси Казахстану, а вивільнені ресурси направляти на нафтові ринки Східної Європи. Останні зараз стрімко змінюються на тлі безупинно стискуваної шагреневої шкіри російських нафтових та інших амбіцій.
Чому "Роснефти" виявився не по зубам JPMorgan
Історія становлення бізнесу MEG нерозривно пов'язана з демонополізацією ринку нафти в Польщі і вступом країни до ЄС. У далекому 2006 р. інвестори купили у польських нафтових магнатів Григорія Янкелевича і Славоміра Смолковского термінал J&S в порту Щецин і мережа нафтобаз. Через нього в Польщу тоді йшло до 25% ринку імпорту нафтопродуктів і більше 50% нафти. Купивши цей актив, швейцарські брокери успадкували від колишніх власників J&S довгострокові трубопровідні контракти з "Роснефтью". У 2009 р. власники змінили бренд J&S на MEG і почали працювати над оновленням логістики постачання польського ринку російським сировиною і нафтопродуктами. В ході цього оновлення MEG в 2007 р. придбала і розширила найглибший на Балтійському морі нефтепродуктовый термінал Eurodek в естонському порту Мууга, що сусідив із терміналом Trafigura. Разом з терміналом Vitol у Калініградській області РФ термінали в Естонії почали грати важливу роль у тогочасних схемах заміщення нафтопродуктів з різних регіонів Східної та Південної Європи. Під час пікових значень світового нафтового ринку в 2010-14 рр .. брокери MEG успішно поширили свій досвід угод заміщення і поступки боргу на ринок сирої нафти. Піком зльоту корпорації MEG став 2014 р., коли вона за $3,5 млрд. придбала у інвестбанку JPMorgan його сировинної дивізіон.
До прийняття США, ЄС і Канадою санкцій щодо РФ на підтримку України головним претендентом на цю покупку вважалася "Роснефть". Але таким планам не судилося збутися з різних причин. Однією з них є багаторічна політика РФ, націлена проти формування ринків заміщення каспійської та близькосхідної нафти. Про участь брокерів MEG у зриві покупки "Роснефтью" сировинного підрозділу JPMorgan не було ніяких офіційних даних. Але американський брокерський бренд був потрібен Москві для опору виникнення нових ринків, а компанії MEG, навпаки, — для їх становлення.
До 2014 р. за коїться з Москви транзитним тиском на сусідів проглядалася агресивна політика ізоляції Казахстану і Азербайджану від світового ринку, а це загрожує великими неприємностями для РФ. В нафтову індустрію цих країн вклав десятки мільярдів доларів буквально весь світ, включаючи корпорації КНР. Не дивно, що третім співвласником компанії MEG, яка змогла замість "Роснефти" стати акціонером підрозділу JPMorgan, стали саме компанії з Піднебесної.
