Для кого обмовився Штайнмайер
У понеділок Ангела Меркель порушила неписане правило політичного етикету — не коментувати (принаймні, публічно) внутрішні справи в ході зарубіжних візитів. У заяві, з яким вона виступила на полях саміту "Великої двадцятки", канцлер взяла на себе відповідальність за катастрофу, що спіткала напередодні її партію.
Християнсько-демократичний союз (ХДС) посів лише третє місце на виборах у федеральній землі Мекленбург-Передня Померанія (МПП), набравши всього 19% голосів. Його випередили "Альтернатива для Німеччини" (АдГ) з 20,8% і соціал-демократи (СДПН), що набрали 30,6%.
Гіркота цієї поразки підсилюють відразу кілька факторів. По-перше, вибори в ландтаг МПП — це свого роду генеральна репетиція намічених на 2017 р. федеральних парламентських виборів.
По-друге, вибори в МПП — далеко не перша невдача ХДС у нинішньому виборчому сезоні. Так, в "супервоскресенье", 13 березня, християнські демократи скотилися на друге місце на виборах в півстоліття в "своєму" Баден-Вюртемберзі, насилу втримали ту ж позицію в Рейнланд-Пфальці і першість — у Саксонії-Анхальт, причому у всіх трьох випадках понесли відчутні втрати в голосах.
По-третє, Мекленбург, що межує з Польщею земля на північному сході Німеччини, ще з перших демократичних виборів 1990 р. була рингом, на якому з'ясовували стосунки християнські і соціал-демократи, інші партії завжди залишалися на других ролях. Правда, тут варто відзначити наступне: це — найбідніший регіон у Німеччині, що природним чином позначається на електоральних перевагах. За винятком періоду 1990-1998 рр., перемога завжди залишалася СДПН, а якщо додати сюди результати соціалістичних сил поменше, начебто традиційно займали третє місце Лівих (Die Linke), то цю федеральну землю за німецькими мірками цілком можна назвати "червоної" (зазначимо цей момент). ХДС, таким чином, виступала своєрідною противагою, що в кінцевому рахунку не дозволяло регіону ще більше полівіти.
Так ось, в результаті недільних виборів цей баланс був порушений. Роль головного опонента СДПН завоювала вкрай права "вискочка", створена в 2012-2013 рр. вихідцями з ХДС, не згодними з курсом Меркель. З відомою часткою умовності "Альтернативу для Німеччини" можна порівнювати з американським "Рухом чаювання", маючи на увазі, що "чайникам" все ж не дозволили довести до розколу Республіканську партію, і вони так і залишилися в положенні фронди, з якою доводиться рахуватися.
Що ж до АдГ, то в 2014-му вона пройшла в ландтаги Саксонії, Тюрінгії і Бранденбурга. У нинішньому році вона продовжила тріумфальний хід по країні: на березневих виборах в Саксонії-Анхальт вона також фінішувала другою (правда, там вона посунула СДПН), а в двох інших випадках опинилася в трійці лідерів.
Так що, беручи до уваги цей момент, слід говорити не про поразку партії Ангели Меркель як такий — якщо вже на те пішло, то у всіх згаданих виборах есдеки несли цілком зіставні втрати, а в Мекленбурзі позбулися навіть більшого відсотка підтримки (4,9% проти 4,1%). Мова йде про серйозну кризу, затронувшем весь німецький політичний мейнстрім. Навіть побіжного погляду достатньо на дані соцдосліджень і підсумки виборів в чотирьох федеральних землях , щоб побачити: АдГ "відкусила" голоси не тільки у провідних партій, але практично у всіх політичних сил, що беруть участь у виборах — і правих, і лівих, безвідносно до їх розташування на політичному спектрі. Хоча, зрозуміло, найбільш істотні втрати понесла правляча коаліція в цілому — з одного боку, і ідейно споріднені "альтернативникам" сили — з іншого. Вельми показову статистику в зв'язку з цим навів у своєму мікроблозі канал ZDF: від СДПН до АдГ перекочували 17% голосів, від ХДС — 15%, від ультраправих націонал-демократів (НДП) — 16%, від Лівих — 12%. Однак переважна більшість неофітів АдГ — це люди, ніколи досі не голосували.
З усього цього можна зробити кілька висновків. Насамперед напрошується паралель між АдГ і українською партією "Свобода", яка в 2012 р. пройшла в парламент на хвилі не стільки поправения електорату, скільки від загального невдоволення як політичним процесом в цілому, так і головними його акторами. Таким чином, АдГ дійсно є альтернативою — рівно в тому сенсі, який вкладається в добре відоме нам поняття "противсіх".
З цього випливає другий ключовий момент: євроскептична і консервативна риторика АдГ зовсім не обов'язково користується попитом серед німців. Деякі її тези, безумовно, близькі тим чи іншим виборцям, але саме по собі це ще не забезпечує їй стійкою електоральної бази. АдГ багатолика — на сході вона позиціонує себе як "народно-національна партія, на заході вибудовує імідж "класичної консервативної сили" і з легкістю змінює передвиборчі гасла на злобу дня, так що говорити про скільки-небудь жорсткій ідеологічній платформі тут не доводиться. Коли "Альтернатива для Німеччини" дебютувала в 2013 р. на тлі кризи в єврозоні, її головними вимогами були відмову від євро і повернення до національних валют. Коли ситуація в цій сфері стабілізувалася, АдГ осідлала тему міграції і, як виявилося, не прогадала: міграційний криза приніс партії чимало голосів, хоча ще влітку 2015-го її рейтинги коливалися зазвичай в районі 3-4%. Спряжений питання відносин з ісламським світом насамперед місцевим (німецьким і — ширше — європейським) також не залишився в стороні.
Втім, терористична загроза забезпечила зростання симпатій до правим популістам по всьому Євросоюзу. Німеччина тут дійсно аж ніяк не вибивається із загального тренда: що на Сході, що на Заході — ЄС консервативний інтернаціонал впевнено увійшов у політичний мейнстрім.
У той же час успіх АдГ не зводиться до охоронним мотивами. Справа не тільки в мігрантів, біженців та культурному конфлікті. У тому ж Мекленбурзі, де безробіття перевищує 10%, багато які голосували за неї нарікали на глухоту провідних політичних сил і надмірна увага до зовнішніх питань на шкоду внутрішнім.
Як би те ні було, політичне життя Німеччини виразно перестала бути нудною. У АдГ зараз немає шансів перемогти на виборах у Бундестаг — "противсіхи" не перемагають. Проте її популярність і, відповідно, вплив будуть рости протягом усього залишився до федеральних виборів року.
З цього випливає, третє, чи не найважливіше обставина: "Альтернатива.для Німеччини" може стати тим самим "геймченджером", який змінить правила формування типових для Німеччини широких коаліцій. І хоча Меркель відкинула можливість співпраці з популістами для своєї партії, у решти сил бажання шукати з ними точки дотику, безумовно, буде зростати. Тим більше що в критиці міграційної політики і принципів будівництва ЄС нинішнього канцлера більш-менш сходяться всі, хоча Меркель як і раніше має шанси на збереження свого крісла, незважаючи на катастрофічне падіння популярності.
Міграційна політика — одна з таких точок. Тут вимальовується конфігурація "всі проти ХДС" — у вівторок вже і лідер союзного баварської ХСС публічно зажадав від Меркель зміни курсу в цьому питанні. Наприкінці серпня, до речі, про те ж говорив віце-канцлер і голова СДПН Зігмар Гарбриэль, який не приховує наміру піти на підвищення.
У той же час у есдеків з АдГ є ще один спільний інтерес — питання взаємин з РФ. Варто, однак, зробити уточнення: на даному етапі це питання не зовнішньої політики навіть (тут позиція Німеччини залишається незмінною: агресія має бути карана), а внутрішньої. Кричуща, в уявленні багатьох українців, лояльність СДПН до Росії — инструментальна. Чого ніяк не скажеш про АдГ, чиє молодіжне крило дружить з єдиноросівської "Молодою гвардією" і віце-голова не сумнівається у законності претензій РФ на Крим. Але в грі проти "диктату" Меркель це не має принципового значення. Значною мірою цим зумовлені і як мінімум двозначні заяви глави німецького Мзс Франк-Вальтера Штайнмаєра, який у 2008-му програв їй і ще може ризикнути взяти реванш, хоча заявляє про підтримку Габріеля. Поетапна відміна санкцій, повернення РФ в "Велику вісімку" і тому подібні пропозиції — це не стільки ініціативи на захист Москви, скільки випади проти Меркель, які охоче підтримає АдГ. "Нова ініціатива" щодо врегулювання на Донбасі у співпраці з ОБСЄ — з тієї ж серії. І нехай відомство Штайнмайера каже, що його неправильно зрозуміли" у зовнішньому світі, у Берліні, здається, зрозуміли правильно. Адже нормандський формат — дітище нинішнього канцлера і без неї може бути відправлений на смітник як занадто принциповий.
