Дискусія на роздягання. Як "правильний" російський націоналіст викриє "неправильного"
Заявлені дебати польового командира і міжнародного терориста Ігоря Гиркина (сценічний псевдонім - Стрільців) з ватажком вуличних протестів Олексієм Навальним (Гиркин боязко викликав, а Навальний погодився) негайно стали темою обговорення у соцмережах. Виклик, до речі, теж був спрямований через соцмережу ВКонтакте.
Інтерес викликає сам факт такої дуелі і, можливо, форма дискусії, але зовсім не її можливий зміст. Зміст, як визнає більшість коментаторів, обіцяє бути досить убогим. Дійсно, відразу ж і не скажеш, про що можуть посперечатися Навальний зі Стрілецькою. Твердження "Путін - зло", "Россия, встань" і "Крим наш" безумовно не викликають суперечок, оскільки тут погляди опонентів співпадуть.
Формально Стрільців викликав Навального на дебати від імені російських націоналістів - притому що сам Навальний теж стверджує, що він - "нормальний російський націоналіст" і "націонал-демократ". Правда, його офіційний тлумач і біограф Костянтин Воронков стверджує, що Навальний "відділяє національність від нації" і "робить акцент на суспільній, а не етнічної складової цього поняття". Але сам Навальний таких заяв не робив.
І ось Гиркин - вже крайній - без усяких застережень про відділення громадської складової від етнічної - російський націоналіст викликає Навального на дуель, з метою довести, що той націоналіст неправильний, підставний. В остаточному вигляді виклик Гиркина і плановані теми дискусій викладені у відеозверненні Гиркина, випущеному на "Рой ТБ". Дуже рекомендую його подивитися чого стане ясніше.
Є елемент непередбачуваності у подальшому розвитку подій? Є.
Уразливість Навального
Безумовно, і Навальний і Гиркин - цілком собі кремлівські проекти. Наближаються вибори 2018 р., і в Кремлі, по-перше, дуже хотіли б, щоб їхні результати були визнані не тільки в Росії. А для цього необхідна хоч якась ніяка опозиція. Звичайно, зовсім відпустити віжки в Кремлі не зважаться, так і не зможуть цього зробити технічно: хвиля протестів одразу ж вийде з-під усякого контролю. Але організувати більш або менш переконливу демо-версію опозиції Кремль у стані. Такою версією і є Навальний.
Але Кремль неоднорідний. І якщо одна вежа хоче змінити фронтмена, замінивши "колективного Путіна" "колективним Навальним", то інша виступає за збереження проекту "Путін". Можливо, в повному обсязі, а можливо, лише частково, пожертвувавши кількома другорядними фігурами, серед яких перший кандидат - Дмитро Медведєв.
Будь перерахованих варіантів пов'язаний з ризиком для всієї системи, змінювати яку кардинально ніхто з тих, чия думка значимо, не збирається. В область ризиків в першу чергу потрапляє здача на розправу або навіть просто відведення зі сцени будь-якої з великих фігур. Відведення - в будь-якій його формі - породжує проблему її утилізації та ризики витоку інформації. Потрібно або давати гарантії безпеки іде і одночасно тримати його під повним контролем, як це було з Єльциним, а в СРСР - з Хрущовим, або організовувати раптову смерть, по можливості, від природних причин.
Крім того, при будь-якому результаті виборів 2018 р. відбудеться деякий перерозподіл доступу до ресурсів, в якому якась з угруповань неминуче програє. Іншими словами, навколо поразка яких уже наближається виборів йде реальна боротьба. Правда, не на рівні громадянського суспільства, якого в Росії немає, а на рівні політтехнологічних і апаратних ігор - але від цього вона ще жорсткіше. Зокрема, одні сили стягують "під Навального" всю протестну масу, блокуючи поява інших, не керовані Кремлем фігур, інші ж вважають, що надмірне посилення Навального теж загрожує ризиком втрати керованості і що зіц-кандидатів повинне бути кілька. Крім того, їх турбує вірогідне зростання популярності Навального на Заході, що дасть тому можливості вийти в якийсь момент з-під впливу російських кураторів. Прихильникам збереження Путіна необхідно продемонструвати, що в порівнянні з його опонентами чинний президент - найменше зло, можливе в умовах Росії.
Це негайно перетворює імідж Навального в мішень. А імідж у нього досить уразливий, неміцний і хиткий.
Навальний - симулякр протесту. Фігура, яку поставили на протестний поле, щоб там не виникло реального протестного лідера. Він, по суті, виступає в ролі асенізатора всієї Русі, стягуючи під себе всіх незадоволених і канализируя їх обурення в нешкідливі для влади вуличні перформанси. Саме необхідністю працювати з усіма відразу і обумовлена його невиразність: він, з одного боку, начебто і патріот, з іншого - поміркований демократ, з третьої - чи не прозахідник, але теж помірний. Весь його образ побудований на недомовленостей, які кожен бажаючий може домислити - і домысливает - на свій смак. Будь-яка конкретика для нього смертельною.
Гиркин ж як раз і має намір витягнути Навального на конкретний розмова: як саме той має намір зламати, прийшовши до влади, корупційну систему; чий Крим; що робити з Донбасом? При цьому сам Гиркин діє з безпечного укриття: він заявляє, що ймовірний кандидат у президенти - лише Навальний, а він, Стрільців, - лише той його російський патріот, який засумнівався в його патріотичності. До того ж Гиркин - фігура нішева, він може претендувати лише на роль "голосу Новоросії" і зовсім відмороженою частини прихильників "остаточного вирішення українського питання". В плані репутації втрачати Гиркину на Заході нічого. Це дозволяє йому виступати з заявами будь-якого ступеня радикальності.
А ось Навальному поки є що втрачати на Заході. І відповідаючи на прямі запитання Гиркина, він буде змушений пожертвувати або симпатіями самої радикальної частини "патріотичної" аудиторії, або симпатіями Заходу. І те й інше, втім, досить аморфно, але Навальний, теж будучи досить невизначеним у своїх політичних поглядах - не кажучи вже про програму, якої у нього взагалі немає, - цілком міг би всидіти на двох стільцях одночасно. Але тут прийшов Гиркин і все зіпсував.
Гра Гиркина
Незалежно від того, як відповість Навальний на питання Гиркина, він у будь-якому випадку буде підставлений. Варіантів відповідей у нього всього два - і обидва програшні. В результаті В одному випадку Гиркин піде з дебатів, голосно заявляючи, що Навальний ніякий не патріот Росії, а навпаки - агент Заходу. Він це заявляє і зараз, але якщо Навальний не підтримає радикально-патріотичних гасел, що загрожує припиненням його відносин із Заходом, а можливо, і внесенням в санкційний список, то Гиркин зможе заявляти це, вже цитуючи Навального. Наступним кроком стане рішення Гиркина висуватися на президентських виборах: мовляв, я не хотів і не планував цього, але раз вже інших патріотів немає, то доведеться мені взяти цей тягар на себе. Такий варіант представляється найбільш вірогідним.
Ослабленого Навального з клеймом "агента Заходу" і "ліберала" можна буде навіть допустити до президентських виборів. Тут доречно нагадати, що при бажанні його можна до них і не допускати. Справа в тому, що на Навального висять кілька умовних вироків, і формально він балотуватися не може. Але в тому, приміром, у разі, якщо за Навального попросять з Заходу, його можуть і помилувати президентським указом, знявши з нього судимості і повернувши право висуватися. Це, по-перше, стане демонстрацією Путіним впевненості у своїх силах, а по-друге, буде подано як поступка "західним колегам". Що в Росії, що накачується антизахідної пропаганди, позначиться на рейтингах Навального вкрай негативно.
Якщо ж Навальний ризикне розіграти патріотичну карту: мовляв, Крим - російський, і взагалі не бутерброд, щоб його, надкусив, повертати; в Україні - фашисти; Новоросію треба захистити - ну, і інше в тому ж дусі, словом, поддакнет Гиркину, це буде означати кінець його підтримки Заходом. Втім, сам факт того, що він виходить на відкриті дебати з військовим злочинцем, вже завдає удару по його іміджу.
Гра Кремля
У Кремлі, як вже було сказано, багато веж, і одна з цих веж бачить Навального ролі президента "оновленої Росії". Такий план зовсім не позбавлений прагматичного сенсу: в обмін на зниження градуса протистояння і заради захисту нової "демократичної" і "прозахідної", хоча, зрозуміло, і патріотичною - до деякої міри - влада, Захід може загнати в тінь українське питання. Між тим саме збереження впливу на Україну є найважливішим пріоритетом Росії. Захоплення України як найважливішого економічного і демографічного ресурсу необхідний їй для виживання. Так от, в обмін на відхід із Сирії, на припинення розгойдування ЄС, йде вже в режимі постійної ланцюжка спецоперацій, на призупинення імпорту ядерних технологій в КНДР, злісного хакерства, підтримки радикально-терористичних організацій, які виступають під прапором ісламізму, - в обмін на все це Захід, мабуть, пробачить Росії агресію проти України. У всякому разі, саме так бачать ситуацію до Кремлі.
Для того щоб розіграти Навального таким чином, його потрібно дистанціювати від радикального російського патріотизму новоросско-стрілківського зразка. І дебати можуть служити саме цієї мети.
Інший варіант - демонізація Навального перед Заходом і зведення її до суто технічної ролі. Створивши під килимом ситуацію, коли Навальний по тим чи іншим причинам не ризикне сваритися з ура-патріотами (а створити таку ситуацію - раз плюнути), одна з башт Кремля зможе продемонструвати Заходу Навального як зразок російського прозахідного демократа. Ну так, ось такі вони в Росії, ні інших. Ну а що, он Стрільців-то ще гірше. Навальний хоч в Україні нікого не розстрілював - за російськими мірками це ого-го який вже демократ. Подобається? Ви все ще хочете зміни команди у владі? Впевнені, що ці наші опоненти, прийшовши до влади, заподіють вам менше головного болю? Може, варто домовитися з нами?
А після виборів - вже як вишеньки на торті - російська суперпатріот, герой і реконструктор російської військової слави Ігор Стрільців візьме і, розчарувавшись у всьому, поїде в Ізраїль. На що він має повне законне право і ізраїльський паспорт на додачу. Від такого нокауту які згуртувалися до виборів навколо Гиркина "патріоти" будуть відходити кілька років, відчайдушно грызясь один з одним на теми "хто винен" і "кому тепер бути вождем, щоб вже точно не втік".
Між нами кажучи, кого вони оберуть у підсумку, все одно рано чи пізно втече. Не в Ізраїль - так у США чи ЄС, але фінал буде один.
Підіб'ємо підсумки
Дебати Гиркин - Навальний, безсумнівно, - ретельно прорахована операція. Це жодним чином не експромт Гиркина і не дурість Навального. Обидва вони знаходяться під жорстким зовнішнім управлінням. Причому, що теж вже очевидно, це не шахова партія і не зустрічний бій, а саме операція, спланована однією командою політтехнологів. Іншими словами, Гиркин і Навальний на російській шахівниці виступають як фігури різного кольору, хоча і одного призначення. Як білий і чорний слони. Ну, а що саме задумали автори операції, ми побачимо за підсумками їх дебатів.
