Гібридний дуче. Як привид Муссоліні вигнав з Італії французького посла

Загравання італійських високопоставлених правопопулистов з членами французького руху "жовтих жилетах" призвело до того, що Париж відкликав свого посла в Римі для консультацій. Крок цей незвичайний, а тому має величезне значення не тільки з-за того, що останній раз Франція відкликала посла з Італії ще під час Другої світової війни, але й тому, що в цілому в країнах ЄС прагнуть зберігати рівень дипломатичних контактів. Привід для такого рішення повинен бути серйозним чи здаватися таким. Наприклад, три роки тому колишній головний порушник спокою в ЄС - Греція, поступилася цю роль Італії, відкликала свого посла з Відня, оскільки сторони побили горщики з-за міграційного кризи. Так от, зважаючи поточного рівня відносин між Парижем і Римом, привід для дипломатичного скандалу є. І чималий.

Діалог погіршувався з моменту створення в Італії влітку минулого року і під наглядом відомого друга Кремля Сільвіо Берлусконі коаліції "Руху п'яти зірок" і "Ліги Півночі". За минулий час представники цього уряду встигли "зачепити" не одну країну, в тому числі і україна (приклади тут і тут). Що стосується Франції, то особливе місце в її протиріччях з Італією займає питання мігрантів, які перетинають Середземне море. Справедливості заради варто відзначити, що Рим примудрився роздути це питання до обсягів, які займають всю Західну Європу і навіть більше. Інші члени ЄС, зокрема Франція, критикують італійських правопопулистов за категоричну відмову приймати мігрантів. Рим у відповідь заявив, що ті ж французи, мовляв, самі завертають нелегалів. А в січні віце-прем'єр-міністр, глава МВС Італії Маттео Сальвини назвав французького президента Еммануеля Макрона "жахливим президентом", від якого, за його словами, французи нібито зможуть позбутися на виборах в Європарламент 26 травня.

Сальвини недарма згадав 26 травня. Вибори в ЄП - ось де зарита собака активізації євроскептиків і провокаційних випадів на адресу Франції. А "жовтих жилетах" - цього головного болю Макрона - відводиться особлива роль у майбутньому електоральному штурмі європейських популістів. Як вже писала "ДС", французьке рух як символ і таран для єдності ЄС приваблює і праворадикалів на чолі з ще однією "подругою Кремля" Марін Ле Пен, і італійських "колег", рупорами яких стали Сальвини та віце-прем'єр Луїджі Ді Майо, декларує намір створити союз "антиэлитных" партій Євросоюзу. Саме Ді Майо курирує зв'язку з "жилетами". Він, наприклад, обіцяв підтримку демонстрантів. Відповідно, пряме втручання у внутрішню політику Франції італійського віце-прем'єра, раніше, до речі, заявляв, що Париж продовжує колонизовать десятки країн в Африці, і став останньою краплею для французів. Ді Майо напередодні зустрівся з неофіційним представником "жовтих жилетах" Крістофом Шаленсоном, закликали до військового перевороту, і Інгрід Левавасер, очолює список кандидатів від руху на майбутніх виборах до ЄП. Італійський чиновник також виклав в Twitter 5 лютого спільне фото і написав, що "вітер змін перетнув Альпи".

Природно, в Єлисейському палаці втомилися спостерігати за фактичними посяганнями на суверенітет з боку італійських правопопулистов, які використовують поточний криза у Франції для своєї передвиборчої кампанії. До речі, цікаво, що саме італійці стали головним джерелом проблем для французького уряду, а не та ж Ле Пен. З іншого боку, пояснити це можна тим, що лідер колишнього "Національного фронту" зазнала ряд поразок на виборах і її позиції ослабли навіть з підтримкою Кремля. Що стосується відомих євроскептиків і популістів з інших країн ЄС, то австрійці сильно загрузли у внутрішньополітичних і шпигунських скандали, а угорський прем'єр Віктор Орбан вже набрид Брюсселю і впав в немилість у США; польська правляча партія Піс Ярослава Качинського ж зайнята війною з Берліном по більшій частині. Тому й "вистрілили" відносно нові особи з числа італійських євроскептиків.

На сьогоднішній день Італія - фактично найбільш проблемна країна в кістяку блоку. Держава - підліток-максималіст і бунтар. Згадати хоча б демарш Риму у венесуельському питанні, коли, за повідомленнями ЗМІ, Італія заблокувала заяву ЄС про визнання президентом цієї латиноамериканської країни Хуана Гуаидо у випадку, якщо там не відбудуться дострокові вибори. Правда, тут може мати місце не тільки внутрішньоєвропейська позиція Італії, але і пряме замовлення популістського уряду з Кремля. Італія - проблемна і політично (крикливий правопопулисты-євроскептики), і економічно (знову ж популізм, який тягне з бюджету кошти на соціальні програми підкупу виборця).

Інша Південна Європа, зауважимо, проблеми економічного характеру досить спокійно подолала. Афінам чітко сказали: погасіть борги - і буде вам щастя. Греки так і зробили. Не відразу, звичайно. Уряд лівих популістів впиралося, але виконав те, чого вимагали кредитори, і зараз Афіни вже на хорошому рахунку і у Брюсселя і Вашингтона. Все тому, що Алексіс Ціпрас, хоч і популіст, в першу чергу є прагматиком і майстерним маніпулятором, а не ідіотом. Португалія теж спокійно подолала цей період. Хоча там були наміри з популізмом, але все в підсумку стихло. Так, в Іспанії ситуація була складнішою, але принаймні іспанці не перенесли свої проблеми на весь Євросоюз.

У той же час італійці вдалися до абсолютно мафіозному підходу: якщо є кредитор, потрібно не повертати борги, а позбавитися від кредитора. Логіка "Ліги" та "Руху п'яти зірок" гранично проста: зруйнуємо ЄС - і ніхто не буде вказувати нам, яким повинен бути бюджет і які зобов'язання треба виконувати. Тому-то з Риму, наприклад, надходили погрози покинути єврозону і взагалі Союз, що було відвертою маніпуляцією і шантажем, оскільки наслідки Italexit для Риму будуть значно серйозніші, ніж прогнозовані і поточні для Лондона від Brexit.

І важливо не забувати про ще одну особливість сучасної Італії, що має пряме відношення до стрімкого зростання популізму і євроскептицизму. У італійців і раніше був, а зараз ще більше видно сентимент по відношенню до Беніто Муссоліні. На Півночі Італії - в оплоті "Ліги" - багато хто вважає, що Дуче був прекрасним політиком і лідером, але допустив помилку, зв'язавшись з Адольфом Гітлером і відправивши на війну погано підготовлених італійських військових. Широко поширена думка, що при Муссоліні країна процвітала і система працювала. Завдяки йому з'явився нарешті італійську мову, оскільки Муссоліні, грубо кажучи, призначив Тосканський діалект основним в країні. А ще свідченням порядку італійці називають залізничний розклад і потяги, що йому відповідають. В Італії навіть є приказка: "Quando c'era Lui (Mussolini), i treni аrrivavano in огагіо". У перекладі: "Коли він (Муссоліні) був при владі, потяги завжди приходили вчасно". Та існує ще маса такого роду дрібниць з епохи дуче, обговорюючи які багато італійців мрійливо закочують очі і руки притискають до серця. Та й дефашизації в Італії як такої не було.

В сукупності всі ці фактори і зумовили ту легкість, з якою популізм завойовує серця і уми італійців. Завдяки чому нинішній уряд може успішно займатися створенням, з прицілом на лідерство, загальноєвропейської тусовки євроскептиків до виборів в Європарламенті. І з перспективою, що в ЄП дійсно може з'явитися нове політичне утворення, надзвичайно прихильне, між іншим, до Кремля.