Конкурент Кацуби. Що може розповісти про "вишки Бойка" племінник Карімова
Україна знову може опинитися в центрі міжнародного скандалу через затриманого на її території громадянина Узбекистану. Правда, на цей раз вже не дисидента, а досить близького родича недавно покійного першого президента країни Іслама Карімова. Хоча цілком можливо, що цей інцидент, навпаки, допоможе розібратися в деталях одного з найбільш гучних корупційних справ, в якому були замішані українські чиновники.
Акбаралі Абдуллаєв, рідний племінник вдови Карімова Тетяни, був заарештований у Києві в середині січня і з метою екстрадиційної перевірки укладено Солом'янським судом міста Києва на 40 днів (до 22 лютого). За словами глави прес-служби київської прокуратури Надії Максимець, він "прибув до Києва транзитом на особистому літаку і пред'явив паспорт громадянина Республіки Домінікана. Співробітники контрольно-пропускного пункту з-за відсутності візи почали оформляти протокол про адміністративне порушення, і тоді він висунув ще один паспорт громадянина Республіки Узбекистан.
Згодом було встановлено, що людина з такими даними знаходиться в міжнародному розшуку за підозрою у скоєнні багатомільйонних фінансових махінацій. Масштаби цих шахрайств з посиланням на документи українських і узбецьких силовиків демонструє сайт "Центр-1", стверджуючи, що Абдуллаєва звинувачують в привласненні державних коштів на суму 262 млрд 480 млн 393 тис. 106 сумів (близько $91 млн), укритті іноземної валюти на суму $195,29 млн 271 тис. 602 євро, повторному службовому підробленні та легалізації доходів, одержаних у результаті злочинної діяльності на суму 77,4 млн швейцарських франків і 200 тис. латвійських латів".
Абдуллаєв був засуджений в 2014 р. в Узбекистані у справі так званої Кувасайской мафії, названої так на честь батьківщини клану Акрамовых. Вважається, що цей клан очолюють близький друг Абдуллаєва Шехзод Акрамов, відомий також під прізвиськом "Принц" (Шахзода Амір) і його батько Акбар разом з братами Садыком і Закіром. Разом з цим угрупованням Аблуллаев контролював найбільш прибуткові підприємства Ферганської області. Найбільш відомими з них є Ферганський нафтопереробний завод, ВАТ УП "Ферганська нафтобаза", мережа готелів "Азія", ВАТ "Фергана текстиль" та ВАТ "Ферганський олійножировий комбінат" (за оцінками різних ЗМІ, під контролем угруповання було близько 70% підприємств чи Ферганської області, то чи всієї Ферганської долини, яка включає в себе не тільки ряд сусідніх узбекістанських областей, але й сусідніх районів Киргизії і Таджикистану).
Арешти у цій справі почалися в червні 2012 р., але Акбаралі Абдуллаєв тоді встиг сховатися за кордоном. Його взяли під варту лише у жовтні 2013-го, коли він повернувся на батьківщину, отримавши гарантії свободи від своєї тітки — дружини президента.
Мабуть "князь Ферганської долини", як часто називали Абдуллаєва, не врахував, що навіть якщо ці гарантії давалися щиро (у чому багато хто журналісти сумніваються, називаючи Тетяну Карімову однією з ініціаторів кримінального переслідування племінника), їх вагомість не могла бути значною в той час, коли під ударами силовиків гинула бізнес-імперія набагато ближче стоїть до ташкентського трону "високості" — старшої дочки глави держави Гульнари.
Тим більше що в деяких журналістських розслідуваннях Абдуллаєв фігурував як сполучна ланка між кланами Акрамовых і Гугушей (сценічний псевдонім, під яким Гульнара Исламовна не тільки виконувала поп-музичні композиції, але і виступала разом з такими зірками світової опери, як Хуліо Іглесіас і Монтсеррат Кабальє).
Можна також припустити, що справа Кувасайской мафії, яке глава узбецької служби Радіо Свобода Алішер Сідік охарактеризував як "найбільшу фінансову справу, може бути, за історію незалежної Узбекистану", було використано Ісламом Карімовим для відволікання уваги населення країни від чуток про кримінальне переслідування його доньки. Підтвердженням цього можна вважати те, що найближчі подільники переповнила чашу татового терпіння узбецької "принцеси" Рустам Мадумаров і Гаяне Авакян фігурували саме як керівники Кувасайской ОЗУ.
Не поскупився Іслам Карімов і на строки для рідного і свояковского "королівська високість", які використовували свою спорідненість з ним як аргумент при вирішенні бізнес-питань, та ще мали нахабство позиціонувати себе як потенційних "спадкоємців". Однак він не відправив ні дочка, ні племінника в місця позбавлення волі, а залишив відбувати покарання під домашнім арештом. Під ним Гугуша перебуває і зараз, стаючи періодично об'єктом найрізноманітніших чуток про отруєння і поховання в безіменній могилі, то про поміщення в психіатричну лікарню.
Але в середині січня стало відомо, що 9-10 грудня 2016 р. вона була допитана в Ташкенті швейцарським прокурором у справі про хабарі в майже мільярд доларів, отриманих нею від іноземних телекомунікаційних компаній за доступ на ринок Узбекистану (за чутками, саме це справа змусила-таки Ісламу Карімова застосувати до занадто активної дочки жорсткі заходи).
При допиті був присутній швейцарський адвокат Гульнари Карімової, потім заявив, що "вона перебуває в досить доброму стані здоров'я, але її безпека не гарантується".
Що і його "безпека не гарантується", зрозумів і Акбаралі Абдуллаєв, ледь наприкінці серпня минулого року по Ташкенту поповзли чутки про смерть його високопоставленого родича. Мабуть, у нього було достатньо часу подумати і зіставити долі родичів президентів країн СНД, яких не проводжали на спокій після закінчення президентських термінів, а виносили то разом з кріслом, як двох киргизьких або одного українського, то вперед ногами — як лідера сусідньої Туркменістану. І його втеча з країни на наступний день після похорону Іслама Карімова говорить про небажання розділити долю Віктора Януковича-молодшого або Мурада Ніязова — сина покійного Туркменбаші, якого бачили в останній раз на похороні батька в кінці 2006 р. (невідомо, чи зміг він після цього позбавитися від чіпких обіймів батьківщини і повернутися туди, де жив у почесному засланні, — чи то Росію, чи то в Австрії).
Доля киргизьких вигнанців — влаштувалися в Росії Акаєвих чи в Білорусі Бакієвих — більш краща, хоча теж має свої недоліки і призводить до незручностей тюремних камер при спробах подорожувати по Європі. Це показує приклад сина другого з вигнаних президентів сусідній Киргизії — Максима, хоча до арешту в Англії він більш-менш спокійно себе почував в Латвії, в якій у Акбаралі Абдуллаєва принаймні був готельний бізнес.
Ось тільки незрозуміло, як при таких бажаннях він міг опинитися в Україні, силові відомства якої завжди були чуйні до прохань колег з Узбекистану про видачу втікачів. Навіть коли це стосувалося політичних біженців і шкодило міжнародному іміджу нашої країни, як, наприклад, у випадку з десятьма нібито учасниками андижанських подій, яких Київ передав Ташкенту на початку 2006 р., незважаючи на засудження міжнародних організацій та застереження правозахисників про те, що "вдома їх чекають тортури, знущання і фабрикація кримінальних справ, після чого років у тюрмах".
За версією охоронця Акбаралі Абдуллаєва Нормунда Жигурса, його боса "заманили в Київ з метою вимагання", і "за цим стоїть скандально відомий латвійський бізнесмен". Мабуть, мається на увазі колишній партнер Абдуллаєва Гулам Мохаммад Гулами, афганець за походженням, має, за даними латвійського сайту kompromat.lv, давні зв'язки не тільки з узбецьким втікачем, але і з оточенням збіглого українського президента — зокрема з нинішнім депутатом від "Оппоблока", головою "Антифашистського форуму України" Дмитром Шенцевим, входження якого в українську політику сайт antikor.com.ua пов'язує з невдалим пострілом його помічника Дмитра Завального на Ізюмської полюванні, наслідком чого стала смерть Євгена Кушнарьова.
Але набагато більший інтерес для українських правоохоронців представляє спільний бізнес сина колишнього латвійсько-афганського партнера Абдуллаєва Роналдса Гулами з Олександром Кацубою, якого разом з братом Сергієм називають істинними реалізаторами афери з закупівлею Україною за завищеною ціною так званих "вишок Бойка".
Нашим спецслужбам не варто упускати можливості порозпитувати опинився в їх розпорядженні узбекистанского втікача про колишнього партнера, отжавшем у нього латвійську готель, його сина і їх зв'язки з нашими колишніми "регіоналами". Цим вони не тільки нівелюють можливі звинувачення у виконанні замовлення тих, хто, за словами Нормунда Жигурса, хоче кілька "раскуркулить" племінника покійного президента Узбекистану, але і допоможуть латвійським колегам, у яких достатньо своїх питань до сімейства Гулами.
А латиші у відповідь могли б зробити поразговорчивей своїх фігурантів афганського походження, що виглядає досить доцільним з урахуванням латвійських коренів деяких структур — учасників цікавить Україну афери, які було видно навіть у самої першої публікації на "вишках Бойка". Адже, незважаючи на заявлене Олександром Кацубою бажання піти на угоду зі слідством, ЮрійЛуценко сумнівається в його щирості і намір розкрити подробиці всіх сумнівних операцій.
